Ухвала суду № 15021268, 25.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4224/10/15/0170

25.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Дугаренко О.В. , Курапової З.І. секретар судового засіданняШкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітер Квітня"- Кулак Костянтин Васильович, довіреність № б/н від 12.04.10

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 15.06.2010 у справі №2а-4224/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітер Квітня" (б-р Старшинова, 8 А, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська 82-в, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітер Квітня" задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 15 січня 2010 року №0002561502/2, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року №0002561502/3.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим подала на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітер Квітня" відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітер Квітня” , звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, від 15 січня 2010 року №0002561502/2, від 01 березня 2010 року №0002561502/3.

Позов мотивовано тим, що під час перевірки не були прийняти до уваги всі уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість, надані відповідачу. На час складання акту перевірки та у періоді, за який здійснювалася перевірка, у позивача були відсутні податкові зобовязання з податку на додану вартість. Також позивач зазначив, що ТОВ “Вітер Квітня” не сплачувало помилково визначене товариством податкове зобовязання, а здійснило уточнення розрахунку податкових зобовязань, що, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не може свідчить про фактичну сплату самостійно узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. Позивач також вважає, що відповідач не мав підстав для здійснення перевірки своєчасності сплати податкового зобовязання, тому що дане питання повинно розглядатися не в межах невиїзної документальної перевірки, а вході виїзної документальної перевірки повноти і своєчасності сплати ПДВ з вивченням усіх первинних документів.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “Вітер Квітня” з питань своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт № 2555/15-2/33281876 від 16.10.2009, за висновками якого встановлено, що ТОВ “Вітер Квітня” допущене несвоєчасне внесення в бюджет погодженого податкового зобовязання, а саме: погашення податкового боргу платником податку на суму 147469,00 гривень після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання (граничний строк 29.09.2009) з затримкою сплати на 2 дні шляхом надання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з чим ТОВ “Вітер Квітня” порушені вимоги пункту 17.2. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення рішення від 30 жовтня 2009 року № 0002561502/0, відповідно до якого на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 2 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 147469,00 гривень ТОВ “Вітер Квітня” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14746,90 гривень за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки та у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000, неодноразово звертався до податкових органів різних рівнів зі скаргами, в яких просив скасувати зазначене податкове повідомлення рішення.

Застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 14746,90 гривень на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 147469,00 гривень, на думку судової колегії, є безпідставним та таким, що суперечить вимогам Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року у звязку з наступним.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Однак, абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: “… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок”.

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем не пропущено.

Отже, для усунення помилок під час визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобовязання, так і його зменшення, що повязано з помилкою платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, на час перевірки відповідно до декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, та уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період - серпень 2009 року у ТОВ “Вітер Квітня” були відсутні податкові зобовязання з податку на додану вартість, та був податковий кредит у сумі 425212,00 гривень.

У звязку з виявленою позивачем помилкою в сумі податку на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету, яка зазначена в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 29.09.2009 за податковий період серпня 2009 року позивачем було надано відповідачеві 01.10.2009 уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2009 року, в якому зменшено податкове зобовязання на суму 147535, 00 гривень.

Отже, позивачем помилково зазначено завищений розмір податку на додану вартість на суму 147535, 00 гривень в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 29.09.2009 за серпень 2009 року, у звязку з чим 01.10.2009 позивачем було надано відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період серпня 2009 року в межах строку, встановленого ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в уточненому розрахунку позивача від 01.10.2009 стосовно визначення розміру податку на додану вартість були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Судова колегія не приймає доводи заявника апеляційної скарги стосовно застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, вищезазначені норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 були безпідставно застосовані до позивача.

Враховуючи наявність податкового кредиту, та обставин, встановлених судом першої інстанції, позивачем наданій уточнюючий розрахунок податкових зобовязань від 01.10.2009, відповідно до якого позивач зменшив суму податку на суму 147535,00 гривень, саме у звязку з допущеною помилкою під час визначення сум податкових зобовязань, яки були відсутні. Тобто позивачем помилково зазначено завищену суму податку на додану вартість у сумі 147535, 00 гривень.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність передбачена у випадку, коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вказана норма Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 зазначена і в п.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459.

Отже, норма п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

Таким чином, даними особового рахунку не підтверджується сплата позивачем податкового боргу з податку на додану вартість платником податку після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання за звітний період серпня 2009 року на суму 147535,00 гривень, його відомості відповідають вимогам Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000 та підтверджують доводи представника позивача, а помилкове завищення позивачем податку на додану вартість, яке ним було скореговане у уточнюючому розрахунку не потягло за собою заниження зобовязань платника за відповідний звітний період, отже, застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо протиправності та наявності підстав для скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, від 15 січня 2010 року №№0002561502/2, від 01 березня 2010 року №0002561502/3.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 у справі №2а-4224/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Дугаренко підпис З.І.Курапова З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська