Ухвала суду № 15021251, 26.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2472/10/2770

26.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Щепанської О.А. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної судової адміністрації України- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Севастополі- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державного казначейства України- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Міністерства фінансів України- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Кабінета Міністрів України- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Лотової Ю.В., суддів Водяхіна С.А., Майсак О.І.) від 15.09.10 по справі №2а-2472/10/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99038)

до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ 21,01021) Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь,99011) Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ 14,01014) треті особи: Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ 8,01008)

Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ,01024)

Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21 м. Севастополь, 99011)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 у справі №2а-2472/10/2770 (головуючий суддя Лотова Ю.В., суддів Водяхіна С.А., Майсак О.І.) адміністративний позов задоволений частково.

Зобовязано Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”у сумі 54025,00 грн. (пятдесят тисяч двадцять пять гривень 00 копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_2

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99038, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену часину щомісячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 у сумі у сумі 54025,00 грн. (пятдесят тисяч двадцять пять гривень 00 копійок) (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування), з яких: 17058,00 грн. (сімнадцять тисяч пятдесят вісім гривень 00 копійок) несплачена частина заробітної плати та 36967,00 грн. (тридцять шість тисяч девятсот шістдесят сім гривень 00 копійок.) несплачена частина довічного грошового утримання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна судова адміністрація України звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 у справі №2а-2472/10/2770.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання 26.01.2011року представники сторін не зявилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.08.2010 р. ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі про визнання бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо допущення недоплати частини заробітної плати та частини щомісячного довічного грошового утримання працюючих суддів протиправною, проведення видатків за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 54025,00 грн. та стягнення шляхом списання грошових коштів на користь позивача у сумі 54025,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, зараз суддя у відставці, з 12.07.2001 року до 28.08.2007 року працювала заступником голови Севастопольського апеляційного господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що статтями 126, 129 та 130 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 "У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)" зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України “Про статус суддів”свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно із Конституцією України та Законом України “Про статус суддів” позивач має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 року № 3018-III, який був чинний на момент виникнення провавідносин, встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, у тому числі, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Судова колегія вважає, що правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення є чинними, тобто не скасовані, ні змінені, тому позивачі мають прав на його одержання, органі державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Таким чином, право на отримання грошового забезпечення не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Порушені права позивача підлягають відновленню.

Згідно з даними бухгалтерії Севастопольського апеляційного господарського суду позивачу за спірний час не доплачено грошове утримання з фонду оплати праці за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року у сумі 54025,00 грн., з яких: 17 058,00 грн. заробітна плата, 36967,00 грн. розмір довічного утримання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Судова колегія також вважає, що позивачем не надано суду доказів щодо порушення його прав з боку зазначеного субєкта владних повноважень Державної судової адміністрації України у м. Севастополі.

Посилаючись на те, що Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету “Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами).

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлені бюджетні видатки за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” на 9500,0 тис. грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 у справі №2а-2472/10/2770 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу скарга Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 у справі №2а-2472/10/2770 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 у справі №2а-2472/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис О.А.Щепанська підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова