Ухвала суду № 15014880, 20.07.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3423/09/10/0170

20.07.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Дугаренко О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняАнтонова Н.В.

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 28.07.2009 у справі № 2а-3423/09/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур-групп" (вул.Севастопольська 31; вул. 9 км Московського шосе, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкова інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур-групп" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0006541701/0 від 17.09.2008, №0006541701/1 від 21.10.2008, №0006541701/2, №0006541701/3 від 31.12.2008, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур-групп".

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник відповідача, звернувся з апеляційною скаргою, в який просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2009 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 розгляд справи відкладено у звязку з неявкою сторін в судове засідання.

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скілур-групп", звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006541701/0, №0006541701/1, №0006541701/2, №0006541701/3, прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АР Крим за актом виїзної перевірки від 09.09.2008 №6700/23-7/33713894 з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного і іншого законодавства в період з 01.06.2006 по 31.12.2007.

Позов мотивовано тим, що відповідачем за результатами проведеної перевірки нарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 13184,27 грн., у звязку з його не утриманням та не перерахуванням в бюджет під час виплати ОСОБА_2 доходу у сумі 87895,10 грн. Позивач зазначив, що грошові кошти у вказаній сумі були викрадені бухгалтером ТОВ ОСОБА_3, зокрема, шляхом підробки документів та зазначенням розрахункового рахунку, відкритого на імя ОСОБА_2, в платіжних дорученнях про перерахування грошових коштів, у результаті чого без відома керівництва позивача, зокрема, директора ОСОБА_4. на рахунок ОСОБА_2 без наявності будь-яких підстав, без укладення договорів було перераховано зазначену суму. У звязку з викладеним, стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу, за результатами розгляду якої винесено вирок, яким встановлено вчинення нею викрадення грошових коштів ТОВ “Скілур-групп” у сумі 87895,10грн., відсутність будь-яких договірних відносин з ОСОБА_2 У звязку з зазначеним, нарахування податку з доходів фізичних осіб вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки, виплата доходу не відбувалась, а мало місце викрадення грошових коштів.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Рішення суду мотивовано тим, що підстави для нарахування Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій відсутні.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим в період з 20.08.2008 року по 02.09.2008 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ “Скілур-групп”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки №6700/23-7/33713894 від 09 вересня 2008 року, що наявний у матеріалах справи.

У висновках даного акту зазначено, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.1.15 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №889-ІV, оскільки, на думку відповідача, позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми, сплаченої на користь фізичної особи у вигляді інших виплат, у звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 13184 грн. 27 коп.

Зазначений акт перевірки вручено позивачу 09.09.2008 року, що підтверджено відміткою на останньому аркуші акту.

Акт виїзної позапланової перевірки позивача №6700/23-7/33713894 від 09 вересня 2008 року став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0006541701/0 від 17.09.2008 р. (наявне в матеріалах справи), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 13184грн.27 коп., застосовані штрафні санкції в сумі 26368 грн. 54 коп. на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, всього на суму 39552,81 грн.

За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК, Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою адміністрацією України згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення №0006541701/1 від 21 жовтня 2008 року, №0006541701/2, №0006541701/3 від 31 грудня 2008 року без зміни нарахованих сум (копії яких наявні в матеріалах справи).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ “Скілур-групп” за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2007 р. були перераховані грошові кошти у сумі 87895грн.10коп. на рахунок фізичної особи ОСОБА_2. Актом перевірки та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджено, що згідно з призначенням платежу грошові суми підлягали перерахуванню до державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду в сплату податків, зборів (обовязкових платежів) та юридичним особам: підприємству “Фоззи-порт”, ТОВ “Максима”, ТОВ “Максима-2006”, підприємству “Фора-Бриз”, ПП “Аверс”, ПП “Альона”, ЛИА ЛТД “Абсолют-Крим” в оплату за отримані товари (роботи, послуги). Всі платіжні доручення мають той самий номер рахунку - НОМЕР_2, код НОМЕР_1, банк одержувача КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, код банку 305299.

Згідно з даними Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим код НОМЕР_1 є індивідуальним податковим номером фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; матеріалами справи (зокрема, актом перевірки) підтверджено, що даний рахунок відкрито на імя ОСОБА_2, яка не перебуває в трудових відносинах з ТОВ “Скілур-групп”.

На підставі викладено, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13184грн.27коп. з перерахованої на користь зазначеної фізичної особи суми 87895грн.10коп.

Згідно пунктом 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону №889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Пунктом 1.8 статті 1 даного Закону передбачено, що наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що будь-які трудові або цивільно-правові договори між позивачем та ОСОБА_2 як з фізичною особою-підприємцем та/або фізичною особою-громадянином не укладалися.

В платіжних дорученнях ТОВ “Скілур-групп”, що містяться в матеріалах справи, зазначено про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на імя ОСОБА_2, не можуть вважатися підтвердженням укладення між сторонами усних або письмових правочинів, оскільки не відповідають зазначеним вимогам ЦК України, а саме: не містять вираження волі сторін щодо укладення правочинів, не підписані особою, яка уповноважена на це установчими документами позивача, не підтверджують виконання правочинів між сторонами у момент їх вчинення, не відповідають волевиявленню директора ТОВ “Скілур-ггрупп” ОСОБА_4 та ОСОБА_2, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто на виконання договорів про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг.

В платіжних дорученнях ОСОБА_2 не зазначена у якості одержувача платежу, вказані в них призначення платежу ніяким чином не підтверджують укладення будь-яких цивільно-правових або трудових договорів між позивачем та ОСОБА_2, не визначають їх змісту та не містять у собі відомостей про предмет та умови договорів.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між позивачем та ОСОБА_2 будь-які договори трудового та/або цивільно-правового характеру у перевірений податковим органом період не укладались, тому на їх виконання грошові кошти ОСОБА_2 не могли перераховуватися.

Крім того, в матеріалах справи наявний обвинувальний вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.03.2009 року по кримінальній справі №1-79/2009 г., яким ОСОБА_3, що згідно з наказом ТОВ “Скілур-групп” №25-К від 26.06.2006 року була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера, визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.191, с.1 ст.366, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, з неї на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що завдана злочином, стягнуто 93698 гривень. Зазначений вирок набрав законної сили 19.05.2009 р.

Вироком встановлено, що ОСОБА_3 під час виконання своїх посадових обовязків на посаді головного бухгалтера ТОВ “Скілур-групп”, звернулася до своєї знайомої ОСОБА_2 з проханням відкрити рахунок у банку та після відкриття рахунку отримала у останньої документи, які були необхідні для отримання грошових коштів з зазначеного рахунку. Використовуючи своє посадове становище ОСОБА_3 незаконно, умисно, з корисливою метою перерахувала на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 87895гривень, що належать ТОВ “Скілур-групп”, отримала їх та звернула на свою користь, розпоряджаючись зазначеними коштами на свій розсуд.

Вироком суду також встановлено, що ОСОБА_2 не перебувала з позивачем в трудових відносинах, поточний рахунок на імя ОСОБА_7 було відкрито ОСОБА_3, у зазначеної особи також знаходилась зарплатна платіжна банківська карта на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримувала грошові кошти, які були перераховані на імя ОСОБА_2 у якості заробітної платні на підставі підроблених документів, та розпоряджалась ними на свій розсуд.

Частиною 4 статті 72 КАС встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що між ОСОБА_2 та ТОВ “Скілур-групп” не укладались будь-які трудові або цивільно-правові договори, позивачем не нараховувався та не виплачувався на користь ОСОБА_2 доход у сумі 87895грн.10коп., грошові кошти, що перераховані на рахунок ОСОБА_2, нею не отримувались та не є її доходом, зазначеними коштами злочинним шляхом заволоділа інша особа ОСОБА_3, та вони повинні бути стягнути з останньої та повернуті позивачу.

Враховуючи перелічене вище, судова колегія знаходить правильними висновки суду першої інстанції, що підстави для нарахування Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій були відсутні та суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та правомірно визнав протиправним та скасував оскаржувані податкові повідомленняч-рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 28.07.2009 у справі № 2а-3423/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Дугаренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська