Ухвала суду № 15014836, 27.07.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1444/09/2770

27.07.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"- Істягіна Надія Михайлівна, довіреність № 8-1-240 від 05.07.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 344/10-004 від 22.06.09

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 15.10.2009 у справі № 2а-1444/09/2770

за позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. Велика Морська, 1, м.Севастополь, 99011)

в особі: Господарчого відособленого підрозділу "Чорноморець-сервіс" (вул. В. Морська, 1, м.Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, м.Севастополь, 99011)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.10.2009 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" в особі: Господарчого відособленого підрозділу "Чорноморець-сервіс" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.10.2009 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0000930/231/0 від 27.07.2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець".

У судовому засіданні 06.07.2010 оголошено перерву за клопотанням представника позивача до 08.07.2010.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 розгляд справи відкладено у звязку з неявкою в судове засідання представників позивачів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство “Центральне конструкторське бюро “Чорноморець”в особі Господарчого відособленого підрозділу “Чорноморець-сервіс” (далі по тексту підприємство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі по тексту ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000930/231/0 від 27.07.2009.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а також тим, що фінансові санкції застосовані до особи, яка не є платником податку.

Позивач зазначив, що роботи по договору укладеного господарчим підрозділом з ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ” були виконані в повному обсязі, податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту за травень 2007 року у сумі 2857,80 грн. на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Позивачу не було відомо про анулювання свідоцтва платника податку з податку на додану вартість контрагента, при цьому закон не зобовязує платника податків перевіряти легітимність свідоцтва контрагента. Крім того, господарчий підрозділ на момент перевірки та прийняття рішення ДПІ вже не був платником податку на додану вартість, його реєстрація була анульована.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що податкові зобовязання були нараховані господарчому підрозділу правомірно, як особі, яка повинна була нараховувати та сплачувати податок на додану вартість згідно з нормами діючого законодавства.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, З 14 по 16 липня 2009 року ДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка господарчого відособленого підрозділу “Чорноморець-сервіс” державного підприємства “Центральне конструкторське бюро “Чорноморець” за результатами якої складений акт № 255/23-1/25971733 від 16.07.2009 р. “Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ГВП “Чорноморець-Сервіс” по взаємовідношенням з ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ” за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2009 р.”.

Відповідно до висновків акту перевірки, в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.4., 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”господарчий підрозділ необґрунтовано зависив податковий кредит по рядку 10.1. Декларацій “придбання з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) і основних фондів з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податків”за рахунок включення до його складу ПДВ по операціях постачання від неплатника податку на додану вартість (ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ”), що призвело до завищення податкового кредиту у травні 2007 року на суму 2857,8 грн, як наслідок у порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті в бюджет у травні 2007 року занижена на 2857,8 грн.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. N 0000930/231/0, яким господарчому підрозділу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4287 грн., у тому числі: 2858 грн. за основним платежем; 1429 грн. за штрафними санкціями.

В апеляційному порядку зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 21.11.2006 господарчим підрозділом укладено договір підряду з ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ”, за результатами виконання якого на підставі отриманої від останнього податкової накладної N 124 від 18.05.2007 року із зазначення номеру свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість продавця № 12019309 податок на додану вартість включено господарчим підрозділом до складу податкового кредиту за травень 2007 в сумі у сумі 2857,80 грн., що відповідає даним податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пощовні вимогиа задоволенню не підлягають з наступного.

Згідно з актом N 127 від 27.10.2006 податковим органом анульована реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ”, зареєстрованого за свідоцтвом № 12019309 та виключено його з реєстру платників ПДВ з 27.10.2006. 14.02.2008 року ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ” знову було зареєстровано як платник податку на додану вартість, але 27.03.2009 і це свідоцтво було анульовано.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України № 168 встановлено, що реєстрація платника податку діє до дати її анулювання.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки на момент укладення та виконання договору від 21.11.2006 між господарчим підрозділом та ТОВ “Завод СВКОМ ХХІ”, реєстрація останнього як платника податку на додану вартість була анульована, то він не мав права на видачу податкової накладної, а тому господарчий підрозділ не мав права на включення до податкового кредиту сум на підставі податкової накладної N 124 від 18.05.2007 року. Тому ДПІ мала правові підстави для нарахування податкового зобовязання.

Відповідно до п.п. 2.1. ст. 2 Закону України № 168 платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 9.8. ст. 9 Закону України № 168 реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. В цьому пункті також зазначено, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Господарчий відособлений підрозділ “Чорноморець-сервіс” державного підприємства “Центральне конструкторське бюро “Чорноморець” мав статус платника податку на додану вартість з 20.04.2001 року по 30.06.2009 року. Перевірка ДПІ здійснювалась за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року, податкові зобовязання нараховані за травень 2007 року, тобто за період коли господарчий підрозділ мав статус платника податку на додану вартість, користувався правом нарахування податкового кредиту та повинен був самостійно нараховувати та сплачувати податкові зобовязання з цього податку.

Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові зобовязання були нараховані господарчому підрозділу правомірно, як особі яка повинна була нараховувати та сплачувати податок на додану вартість згідно з нормами діючого законодавства.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 15.10.2009 у справі № 2а-1444/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 серпня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська