Ухвала суду № 15013733, 17.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-27/2645-2008А/5002

17.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача, Науково-виробничого підприємства "Агротехпром" - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 02.04.09 по справі №2-27/2645-2008А/5002

за позовом Науково-виробничого підприємства "Агротехпром" (вул. Севастопольська, 12, кв. 32,Новофедорівка,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96574)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК (вул. Курортна 57,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 позов Науково-виробничого підприємства «Агротехпром»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000421502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 25658,95 грн., № 0000431502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн., і № 0000441502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

Не погодившись з постановою суду Сакська обєднана державна податкова інспекція звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду, відмовивши позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач несвоєчасно заплатив до бюджету суми узгоджених зобовязань з Податку на додану вартість, що є порушенням підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким передбачена сплата сум узгодженого податкового зобовязання, вказаного в наданій платником податковій декларації впродовж десяти днів, які наступають за останнім днем відповідного граничного терміну надання декларації. Також зазначено, що штрафні санкції неможливо нарахувати платнику податків без наявності факту погашення суми податкового боргу; штрафні санкції нараховуються у момент його погашення.

У судове засідання 17.02.2010 представники сторін не зявилися. Повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Про причину неявки судову колегія не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи 06.02.2008 відповідачем була проведена перевірка з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових забовзань по податку на додану вартість позивачем за період 2001 2006 роки.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 06.02.2008 №156/15-02/24030678.

Сакською обєднаною державною податковою інспекцію, в ході перевірки, було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», тобто позивачем несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.

Відповідачем, виходячи з висновків перевірки, були винесені податкові повідомлення рішення №0000421502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 25658,95 грн., №0000431502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн. і №0000441502/0 від 15.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що по терміну 02.07.2001, по декларації №2390 від 19.06.2001 в сумі 9116,00 грн. виявлена недоїмка у сумі 9116,00 грн., яку фактично сплачено, що підтверджується наступними документами:

1)платіжним дорученням №27 від 19.07.2001 649,00 грн.;

2) довідкою №375 від 27.07.2001 зменшено 3299,00 грн.;

3) декларацією до відшкодування №3238 від 17.08.2001 зменшено. 778,00 грн.;

4) декларацією до відшкодування №4232 від 19.10.2001 зменшено 346,00 грн.;

5) платіжним дорученням №148 від 20.11.20014044,00 грн.

З терміну 30.07.2001 по декларації №2883 від 19.07.2001 в сумі 649,00 грн. виникла недоїмка в сумі 649,00 грн., яку фактично сплачено платіжним дорученням №148 від 20.11.2001 р. 456 грн.; платіжним дорученням №157 від 22.11.2001 р. 193,00 грн.

З терміну 30.09.2001, по декларації №3802 від 20.09.2001 в сумі 3804 грн. виникла недоїмка в сумі 3804,00 грн., яка фактично сплачена: платіжним дорученням №157 від 22.11.2001 2307 грн.; зменшено Декларацією по відшкодуванню №5051 від 19.12.2001 р. 19 грн.; платіжним дорученням від 21.01.2002 1478 грн.

З терміну 30.11.2001, по декларації №4596 від 19.11.2001 в сумі 7512 грн. виникла недоїмка в сумі 7512 грн., яку фактично сплачено платіжним дорученням від 21.01.2002 р. 944 грн.; зменшено Декларацією по відшкодуванню №7291 від 19.02.2002 р. 3.00 грн.; платіжним дорученням №82 від 19.03.2002 р. 5181 грн.; платіжним дорученням №88 від 19.03.2002 р. 870 грн.

З терміну 30.01.2002, по декларації №344 від 18.01.2002 в сумі 2422,00 грн. виникла недоїмка в сумі 2422 грн., яку фактично сплачено платіжним дорученням №11 від 19.04.2002 р. 2422,00 грн.

Крім того відповідачем було виявлено порушення строків сплати узгоджених податкових забовязань з податку на додану вартість по деклараціям з 30.10.2002 по 30.06.2006 року.

Так, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує штраф відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Слід зазначити, що п. 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 25.08.2005) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Матеріалами справи встановлено, що у ході проведення перевірки відповідачем були використані дані особового рахунку з податку на додану вартість, проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

Згідно пункту 2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Вбачається, що позивачем до суду першої інстанції були надані первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобовязань протягом періоду, що перевірявся, а саме відповідні податкові декларації, оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням - рішенням, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на первинних документах позивача.

Суд також зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України саме платник податків погашає власні податкові забовязання, а не податкові органи і пункт 7.7 статті 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Також, пункт 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Отже, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Також слід відмітити, що грошові кошти за наявним в матеріалах справи платіжним дорученням списані з рахунку Науково-виробничого підприємства “Агротехпром”, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Отже, позивачем виконано зобов'язання зі сплати податку на додану вартість шляхом передачі до банківської установи платіжного документа на перерахування податку і отримання відмітки про його перерахування, і списання грошових коштів зі свого рахунку.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно пункту 30.2 статті 30 вказаного Закону банк, який обслуговує одержувача, зобов'язаний зарахувати суму перекладу на рахунок одержувача в операційний день, дата якого співпадає з датою валютування.

Позивач здавав в терміни декларації з Податку на додану вартість та сплачував, згідно визначеного в них податкового зобов'язання, грошові кошти на сплату Податку на додану вартість в терміни встановлені законом. Розпорядження ж Державною податковою інспекцією коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійне розпорядження органами Державної податкової інспекції коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить чинному законодавству.

Слід також зазначити, що Сакською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено перевірку Науково-виробничого підприємства «Агротехпром»за період, що перевищує три роки, що суперечить чинному законодавству України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів належним чином правомірність винесення спірних податкових повідомлень рішень.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовані матеріали справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 по справі № 2-27/2645-2008А підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської обєднаної державної податкової інспекції - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2009 по справі № 2-27/2645-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 лютого 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова