Постанова № 15012079, 04.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13:55

04.04.2011 р. Справа № 2а-6939/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

суддів: Желєзного І.В., Брагара В.С.,

при секретарі судового засідання Бондар В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу,

за позовомОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 54000 доДержавної судової адміністрації України,

вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021 Кабінету Міністрів України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008 Міністерства фінансів України, вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008 Державного казначейства України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01061 провизнання протиправною бездіяльності ДСА України, зобовязання ДСА України з 01.10.2010 року проводити перерахування та виплату заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний період та внести зміни у штатний розпис суддів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства, зобовязання ДСА України провести перерахунок довічного утримання судді Дубовій Т.М. у 2010 році відповідно до чинного законодавства; стягнення з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 175290,95 грн. з урахуванням індексації заробітної плати з утриманням відповідних платежів в бюджет, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (позивач) звернулась в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність ДСА України, зобовязання ДСА України з 01.10.2010 року проводити перерахування та виплату заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний період та внести зміни у штатний розпис суддів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства, зобовязання ДСА України провести перерахунок довічного утримання судді Дубовій Т.М. у 2010 році відповідно до чинного законодавства; стягнення з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 175290,95 грн. з урахуванням індексації заробітної плати з утриманням відповідних платежів в бюджет.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заробітну плату позивачеві всупереч діючому законодавству, не було перераховано виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, заробітна плата виплачувалась виходячи з 332,00 грн., відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року, даний пункт скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак не виконується відповідачами.

Державна судова адміністрація України позов не визнала з підстав зазначених у письмових запереченнях, наданих доказах, усних поясненнях представника та просила в його задоволенні відмовити.

Кабінет міністрів України позов не визнав з підстав зазначених у запереченнях та поясненнях представника та просив відмовити в задоволенні позовних вимог до КМУ, зважаючи на те, що головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду та повинна формувати бюджетні запити.

Міністерство Фінансів України позов не визнало з підстав зазначених у письмових запереченнях, просило відмовити в позові до Міністерства фінансів України та розглянути справу за відсутності їх представника. Крім того Міністерство Фінансів України зазначило, що з 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду (ст.120 Закону №3018 в чинній на той час редакції).

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши фактичні дані, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 з 19 червня 1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України "Про призначення заступників голів та арбітрів арбітражних судів України N 2486-XII обіймає посаду судді господарського суду Миколаївської області.

З 01.01.06р. посадові оклади позивача, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України ”Про оплату праці суддів” №865 від 03.09.2005р. (далі Постанова №865) та залежали від розміру мінімальної заробітної плати й встановлені на рівні 8,5 цих розмірів.

Нарахування посадового окладу позивачу здійснювалося з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України ”Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” №1243 від 21.12.05р. (далі Постанова №1243), якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

На підтвердження сум заборгованості Позивачем надані відповідні розрахунки заборгованості з заробітної плати у сумі 175290,95 грн.

Крім того, відповідно до п.1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.95р. (зі змінами, внесеними Указом Президента України №1061/2002 від 25.11.02р.) та Постанови №865 позивач, суддя який має право на відставку та продовжує працювати, отримує разом із заробітною платою 100 відсотків щомісячного грошового утримання, яке також нараховувалось та виплачувалось не із встановленого законодавством розміру заробітної плати. Виходячи з чого просить зобовязати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок довічного грошового утримання у 2010 році відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з заперечень відповідачів, їх доводи ґрунтуються на протиправності позовних вимог в цілому, відповідачами не надано суду будь-яких конкретних заперечень щодо розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст.42-45 Законом України ”Про статус суддів” №2862-XII від 15.12.92р. (далі Закон №2862). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Закон №2862 запровадив особливий порядок в оплаті праці суддів. Положення частини третьої ст.22 Конституції України імперативно закріплюють принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

У рішенні Конституційного Суду України від 24.06.1999 року № 6-рп/99 у справі про фінансування судів зазначено, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом.

Незалежність суддів є невідємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту тощо.

Зазначена правова позиція висловлена також в Постанові Верховного суду України від 27.11.2007р. В постанові вказано, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України та Законом №2862.

Умови і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання визначені ст.43 Закону №2862 та Указом Президента України ”Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” (Указ видано відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України).

Відповідно до ст.44 Закону №2862 (в редакції, яка діяла на той час), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Згідно ч.2 ст.44 Закону №2862 розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України ”Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України” №514 від 30.06.05р. (далі Постанова №514) встановлено, що з 01.06.05р. посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою КМУ №865 було встановлено посадові оклади суддям спеціалізованих судів у розмірі 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати, що відповідає вимогам ч.2 ст.44 Закону №2862. Відповідно до п.5 зазначеної постанови вона є чинною з 01.01.06 року.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про оплату праці” №108/95-ВР від 24.03.95р. (далі Закон №108) мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 10 Закону №108 передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.

Тобто, для обрахунку посадового окладу позивача за ці періоди необхідно брати не встановлений Кабінетом Міністрів України в Постанові №1243 розмір мінімальної заробітної плати у 332 грн., а розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами про Державний бюджет України на відповідні роки. До цього висновку суд приходить також з урахуванням того, що Постанова КМУ №1243 в частині обрахунку посадових окладів судів, виходячи з постійного розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., була визнана протиправною та скасована постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.08р. Зазначена постанова окружного адміністративного суду, після розгляду апеляційної скарги залишена апеляційним судом без змін. Крім того постановою Печерського суду м.Києва від 19.03.2007 року, яка набрала законної сили було визнано протиправною та скасовано п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року, встановлені даними судовими рішеннями факти мають преюдиційне значення для розгляду даної адміністративної справи, тобто не підлягають доказуванню.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд, у разі колізії правових норм, повинен застосовувати нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки, Закон № 2862 має вищу юридичну силу ніж постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає, що у цьому випадку необхідно застосовувати вимоги ч.2 ст.44 зазначеного Закону № 2862 та обраховувати посадовий оклад позивача відповідно до нього, тобто у розмірі не меншому ніж 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законами України встановлювалося, що наступні в період з 01.12.06р. по 31.03.07р. 400грн., з 01.07.07р. по 30.09.07р. 440грн., з 01.10.07р. по 31.12.07р. 460грн., з 01.01.08р. по 31.03.08р. 515грн., з 01.04.08р. по 30.09.08р. 525грн., з 01.10.08р. по 30.11.08р. 545грн., з 01.12.08р. по 31.03.09р. 605грн., з 01.04.09р. по 30.06.09р. 625грн., з 01.07.09р. по 30.09.09р. 630грн., з 01.10.09р. по 31.10.09р. 650грн., з 01.11.09р. по 31.12.09р. 744 грн., з 01.01.10р. по 31.03.10р. 869грн. ; з 01.04.2010 по 30.06.2010 - 884 грн.; з 01.07.2010 по 01.10.2010 року - 888 грн.

В той же час, відповідач (ДСА України) допустив бездіяльність, і не привів посадові оклади суддів, у тому числі і позивача у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону № 2862. Зазначеною бездіяльністю відповідач порушив конституційні принципи незалежності та недоторканості суддів, одною із гарантій яких є законодавчо визначене матеріальне та соціальне забезпечення судді, у тому числі порядок обрахування його заробітної плати.

Суд погоджується з правовою позицією Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Кабінету міністрів України щодо безпідставності вимог до цих субєктів владних повноважень з огляду на таке.

Так, згідно положень ст.ст.120-123 Закону №3018 (чинний на час виникнення правовідносин) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію.

Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Зазначена правова позиція також знайшла своє підтвердження в чисельних рішеннях Конституційного суду України (Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Рішення Конституційного Суду №4-рп/2007 від 18.06.2007р., №19-рп/2004 від 01.12.2004р., №6-рп/99 від 24.06.1999р. тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача (ДСА України та його територіального управління) по не встановленню посадового окладу та не нарахуванню позивачу заробітної плати виходячи з посадових окладів та розмірів мінімальної заробітної плати встановлених законами України, є протиправною, а порушене право позивача належить поновити шляхом стягнення відповідних недоотриманих сум заробітної плати та зобовязання Державної судової адміністрації України провести перерахунок довічного грошового утримання у 2010 році відповідно до чинного законодавства.

Аргументи відповідача про відсутність в державному бюджеті коштів для виплати позивачу належної йому відповідно до ч.2 ст.44 Закону України №2862 заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання, суд не приймає до уваги, оскільки саме вона (Державна судова адміністрація України та її територіальне управління) відповідно до законодавства України є відповідальними за формування бюджету, у тому числі і щодо витрат на утримання суддів.

Окрім цього, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах ”Кечко проти України” і ”Зубко та інші проти України”, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Щодо заперечень Державної судової адміністрації України про те, що ними вживалися заходи до приведення посадового окладу позивача та інших суддів у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону №2862, то суд, зазначає, що, оскільки ці заходи не досягли мети на яку вони були спрямовані, то вони є недостатніми та не вичерпними, а субєкт владних повноважень допустив бездіяльність та не привів у відповідність діючому законодавству розмір окладу позивача та допустив порушення його прав.

Також, враховуючи, що в спірний період позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання, протиправне зменшення йому розміру заробітної плати, відповідно вплинуло на зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання. За таких обставин також належить зобовязати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок довічного грошового утримання у 2010 році відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням наданого позивачем розрахунку сума недоотриманої ним заробітної плати склала 175290,95 грн. за період з 01.01.2007р. по 01.10.2010 р.

Відповідачами не надано суду будь-яких заперечень щодо наведеного розрахунку та сум заборгованості.

Суд використовує право, надане ч.2 ст.11 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, оскільки суд вважає, що саме стягнення суми заборгованості з Державного бюджету (відповідні рахунки Державного казначейства України) буде ефективним способом захисту прав позивача про захист яких він просить.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність вчинених дій та своєї бездіяльності в спірних правовідносинах що склалися між ДСА України, її територіальним управлінням та позивачем.

На думку суду позовні вимоги щодо зобов'язання ДСА України внести зміни у штатний розпис суддів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства не підлягають задоволенню, оскільки направлені на захист прав широкого кола осіб.

Згідно положень ст.72 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо непроведення перерахунку та виплати заробітної плати судді Дубової Тамари Михайлівни згідно з встановленим діючим законодавством розмірами мінімальної заробітної плати.

3. Зобовязати Державну судову адміністрацію України проводити перерахування та виплату заробітної плати судді Дубової Тамари Михайлівни з 01.10.2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої діючим законодавством України на відповідний період.

4. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок довічного утримання судді Дубовій Тамарі Михайлівні у 2010 році відповідно до норм чинного законодавства України.

5. . Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України (01021 м. Київ, вул. Липська 18/5 , код 26255795) на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 175290,95 грн. (сто сімдесят пять тисяч двісті девяноста грн. 95 коп.) з урахуванням індексації заробітної плати.

6. В частині вимог про внесення змін у штатний розпис судів на 2010 рік з метою приведення посадових окладів суддів господарського суду Миколаївської області у відповідність до чинного законодавства в позові відмовити.

7. В частині вимог до Державного казначейства України, м.Київ-8, вул. Бастіонна,6, Кабінету Міністрів України, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, Міністерства фінансів України, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 в позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя О.М. Мельник

Судді І.В. Желєзний

В.С. Брагар