Постанова № 15011771, 04.04.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/577/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції (Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання незаконним та скасування рішення від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108600 грн., рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області (ДПА у Волинській області) про результати розгляду первинної скарги № С/31/25-008 від 18 січня 2011 року та рішення Державної податкової адміністрації України (ДПА України) про результати розгляду повторної скарги № 1568/С/25-0315 від 16 лютого 2011року.

Позовні вимоги обґрунтовував наступними обставинами.

З 17 по 30 листопада 2010 року Володимир-Волинською ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства субєктом підприємницької діяльності (СПД) фізичною особою ОСОБА_2 за період з 21 листопада 2007 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2010 року № 981/17-2893906372. Перевіркою встановлено перевищення підприємцем ОСОБА_2 протягом 2009 року граничного обсягу виручки в розмірі 500 тис. грн., визначеного пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року, на 263255 грн. 96 коп. Враховуючи зазначене, на думку податкового органу, з 01 січня 2011 року позивачу необхідно було перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися платником податку на додану вартість (ПДВ) та при продажу товарів (послуг) використовувати реєстратор розрахункових операцій (РРО). В результаті податковим органом встановлено порушення підприємцем ряду нормативно-правових актів, в тому числі пунктів 1, 2 статі 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ прийняте рішення від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування до підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на суму 108600 грн. Зазначене рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПА України, однак рішеннями ДПА у Волинській області № С/31/25-008 від 18 січня 2011 року та ДПА України № 1568/С/25-0315 від 16 лютого 2011 року - залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач вважає прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення ДПА у Волинській області і ДПА України протиправними, просив їх скасувати з наступних підстав.

Відповідно до вимог чинного законодавства субєкти господарювання можуть здійснювати підприємницьку діяльність, що полягає в наданні послуг іншим субєктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє.

Зазначений вид діяльності згідно із статтею 295 Господарського кодексу України визначено як комерційне посередництво та відповідно до Цивільного кодексу України може здійснюватися на підставі договору доручення або договору комісії.

У період, що перевірявся, підприємець ОСОБА_2 виступав посередником при здійсненні операцій купівлі великої рогатої худоби (ВРХ), свиней, коней у живій вазі з подальшою передачею підприємствам згідно з укладеними договорами доручення. Однак, кошти, отримані від довірителя і використані для виконання доручення останнього, не являються виручкою повіреного від реалізації товарів. У 2009 році сума винагороди позивача по зазначених договорах склала 101 897 грн. 96 коп., тому загальний обсяг виручки у розмірі 500 тис. грн. не перевищено підприємцем, відповідно він мав право перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2010 році.

В письмових запереченнях проти позову Володимир-Волинська ОДПІ просила відмовити в задоволенні позову повністю з наступних підстав.

Проведеною Володимир-Волинською ОДПІ плановою документальною перевіркою позивача за період з 21 листопада 2007 року по 30 вересня 2010 року встановлено перевищення підприємцем протягом 2009 року граничного обсягу виручки, визначеного пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», на 263 255 грн. 96 коп.

При цьому податковим органом взято до уваги акт від 27 вересня 2010 року № 848/23-32086974 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньпродукт» (ТзОВ «Волиньпродукт») з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, відповідно до якого встановлено, що для заготівлі ВРХ та свиней у населення та сільськогосподарських підприємств, товариством на підставі договору доручення від 14 січня 2009 року перераховано підприємцю ОСОБА_2 кошти в розмірі 760225 грн. 96 коп., в тому числі: 101897 грн. 96 коп. винагороди. Також згідно із витягом з особового рахунку позивача, у 2009 році останній отримав 3000 грн. як оплату оргвитрат по заготівлі ВРХ за березень, квітень 2008 року згідно з актом виконаних робіт № 8 від 30 квітня 2008 року по договору доручення з товариством з обмеженою відповідальністю «Богатир» (ТзОВ «Богатир») .

Таким чином, всього обсяг виручки підприємця за 2009 рік склав 763225 грн. 96 коп., що на 263225 грн. 96 коп. перевищує граничний обсяг виручки за рік для платника єдиного податку.

Допустивши таке перевищення платник податку повинен самостійно здійснити перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного кварталу, в якому відбулося таке перевищення, тобто, ОСОБА_2 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01 січня 2010 року, що не було зроблено підприємцем.

Відповідно до видаткових касових ордерів від 09 березня 2010 року № 72 на суму 7640 грн., № 96 від 22 березня 2010 року на суму 5000 грн., № 108 від 30 березня 2010 року на суму 9080 грн. позивач на виконання договору доручення від 14 січня 2009 року отримав з каси ТзОВ «Волиньпродукт» готівкову виручку за надані послуги по заготівлі ВРХ та свиней на загальну суму 21720 грн. без застосування РРО, без роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Зазначене є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 1 статті 17 цього Закону передбачена відповідальність за порушення зазначених норм Закону у вигляді застосування фінансової санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Враховуючи викладене, Володимир-Волинською ОДПІ правомірно прийняте рішення від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108600 грн., тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у судове засідання не прибув, 31 березня 2011 року подав клопотання про розгляд справи 04 квітня 2011 року без його участі. В судовому засіданні 31 березня 2011 року адміністративний позов підтримав, просив визнати протиправним і скасувати рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108600 грн.

Представник відповідача Копко О.В. в судовому засіданні позов не визнає повністю, з підстав, викладених в запереченні на позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 17 по 30 листопада 2010 року Володимир-Волинською ОДПІ проведено планову документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 21 листопада 2007 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт № 981/17-2893906372 від 03 грудня 2010 року (а.с. 16-28).

У періоді, що перевірявся, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, здійснював діяльність без використання реєстратора розрахункових операції (РРО), книги обліку розрахункових операцій (КОРО).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем пунктів 1, 2 статі 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, непроведення через РРО суми послуг та невидача розрахункового документа встановленої форми на загальну суму 21720 грн.

На підставі акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ прийняте рішення від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування до підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на суму 108600 грн. Зазначене рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПА України, однак рішеннями останніх № С/31/25-008 від 18 січня 2011 року (а.с.10-12) та № 1568/С/25-0315 від 16 лютого 2011 року (а.с.13-15) - залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд вважає висновки податкового органу, викладені акті перевірки, та рішення Володимир-Волинської ОДПІ про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій правомірними з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, 14 січня 2009 року між позивачем (Повірений) та ТзОВ «Волиньпродукт» (Довіритель) укладено договір-доручення на надання послуг по заготівлі ВРХ та свиней, відповідно до якого Довіритель уповноважує Повіреного на здійснення від його імені та за його рахунок заготівлі та доставки худоби та свиней у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників приватних підсобних господарств (населення), проводити розрахунки за здану продукцію передавати кошти, що належать Довірителю, виробнику (а.с.42). При цьому Довіритель зобовязується: забезпечити у встановленому порядку, в погоджені терміни приймання худоби і свиней живою вагою, згідно з вимогами нормативної документації; перераховувати Повіреному в строки передбачені договором кошти для здійснення ним своїх обовязків або видавати готівку; за виконання доручення виплачувати Повіреному оргвитрати в розмірі 15% від суми закупленої худоби або свиней живою вагою, яка не включає в себе суму ПДВ 20% (пункт 2.2 договору).

Фінансово-господарські відносини товариства з СПД ОСОБА_2 по факту заготівлі ВРХ та свиней у населення та сільськогосподарських підприємств обліковувалися на балансовому рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». На виконання умов договору протягом 2009 року товариством було сплачено позивачу кошти в розмірі 760 255 грн. 96 коп., в тому числі 101 897 грн. 96 коп. винагороди, що встановлено в ході планової виїзної перевірки ТзОВ «Волиньпродукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2010 року № 848/23-32086974 (а.с.46-47), та не заперечувалося позивачем в судовому засіданні 31 березня 2011 року.

Крім того, як встановлено з пояснень представника відповідача та вбачається з роздруківки руху коштів по особовому рахунку підприємця ОСОБА_2 (а.с.45), позивач у 2009 році отримав кошти в розмірі 3 000 грн. як оплату оргвитрат по заготівлі ВРХ за березень, квітень 2008 року згідно з актом виконаних робіт № 8 від 30 квітня 2008 року по договору доручення на заготівлю великої рогатої худоби та коней № 23/11-07 від 23 листопада 2007 року, укладеному з ТзОВ «Богатир» (а.с.54).

Таким чином, загальний обсяг виручки підприємця ОСОБА_2 у 2009 році склав 763255 грн. 96 коп.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 5 цього Указу передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених пунктом 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Отже, у випадку перевищення фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку граничного розміру виручки, цей платник зобовязаний перейти на загальну систему оподаткування, при цьому він втрачає право на сплату єдиного податку та зобовязаний сплачувати податки, збори (обовязкові платежі) в загальному порядку.

Судом встановлено, що позивач здійснював протягом 2009 року заготівлю худоби для подальшої передачі мясопереробним підприємствам, при цьому обсяг його виручки від здійснення підприємницької діяльності перевищив 500 000грн. 00 коп. на 263255 грн. 96 коп. Відповідно позивач повинен був, починаючи з наступного звітного періоду, тобто з 01 січня 2010 року, перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, як це передбачено статтею 5 зазначеного вище Указу, проте в порушення норм податкового законодавства позивач продовжував протягом 2010 року перебувати на спрощеній системі оподаткування, сплачуючи єдиний податок.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Вичерпний перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі громадського харчування та послуг без застосування РРО визначено статтею 9 зазначеного Закону, норми якої не передбачають звільнення від застосування РРО тих СПД-фізичних осіб, які не є платниками єдиного податку.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що виручкою слід вважати лише суму винагороди, одержану ним за договорами доручення, укладеними з ТзОВ «Волиньпродукт» та ТзОВ «Богатир», оскільки відповідно до даних договорів позивач як повірений на свій розрахунковий рахунок отримував не тільки винагороду, але й готівкові кошти для здійснення своїх обовязків за договорами (розрахунку з продавцями худоби). А відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тому кошти, що отримані на розрахунковий рахунок підприємця на виконання договорів доручення в ході реалізації товару, вважаються його виручкою.

Така позиція викладена також Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2010 року № 21-483во10 № 10/46.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 1 статті 17 цього Закону передбачена відповідальність за порушення зазначених норм Закону у вигляді застосування фінансової санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Як вбачається з акту перевірки підприємця ОСОБА_2 від 03 грудня 2010 року № 981/17-2893906372, відповідно до видаткових касових ордерів від 09 березня 2010 року № 72 на суму 7640 грн., № 96 від 22 березня 2010 року на суму 5000 грн., № 108 від 30 березня 2010 року на суму 9080 грн. позивач на виконання договору доручення від 14 січня 2009 року отримав з каси ТзОВ «Волиньпродукт» готівкову виручку за надані послуги по заготівлі ВРХ та свиней на загальну суму 21720 грн. без застосування РРО та без роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, податковим органом відповідно до частини 1 статі 17 зазначеного вище Закону правомірно застосовано до підприємця фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 108600 грн. (21720 х 5 = 108600).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При вирішенні спору судом рішення, прийняте відповідачем, як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд вважає, що Володимир-Волинською ОДПІ доведено правомірність прийняття рішення від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108600 грн., тому у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 грудня 2010 року № 0000462308/13869 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 08 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова