Рішення № 15010816, 31.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2011 р. Справа № 3/5027/104/2011. За позовом ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський-лікеро-горілчаний завод», смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області

про стягнення коштів 1726287,04 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність від 01.07.2010 року

Від відповідача Решетов В.В., довіреність 02.08.2010 року

СУТЬ СПОРУ: фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський-лікеро-горілчаний завод»про стягнення коштів у розмірі 1654778 грн., з яких 1161500 грн. основного боргу, 385950,52 грн. інфляційних та 178836,52 грн. трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом невиконання відповідачем свого грошового зобовязання за договором від 27.05.2008 року про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, в частині повернення 1161500 грн., сплачених позивачем відповідачу, на виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 07.08.2007 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.02.2011 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 22.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 17.03.2011 року.

Ухвалою від 17.03.2011 року, за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 29.03.2011 року.

На день вирішення спору, 29.03.2011 року, представником відповідача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №6/5027/302/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про тлумачення змісту договорів, а саме пунктів 5 та 6 договору від 27.05.2008 року.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечує.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з наступних підстав.

Частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський, суд з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, як вбачається з дослідженої у судовому засіданні копії позовної заяви, та інших матеріалів, можливе прийняте рішення у справі №6/5027/302/2011 не впливає на оцінку доказів у даній справі, а обставини справи, які розглядаються у справі №6/5027/302/2011 можуть бути встановлені господарським судом у справі 3/5027/104/2011 самостійно.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача наполягає на задоволенні поданого відповідачем клопотання від 12.03.2011 року про припинення провадження у справі, що мотивується непідвідомчістю даного спору господарському суду.

У судовому засіданні 31.03.2011 року оголошено перерву до 15 год. 30 хв. 31.03.2011 року. На цей час представник відповідача у судове засідання не зявився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки ним висловлено правову позицію відповідача щодо позову у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

02.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу корпоративних прав, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує 30% частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Інвест».

На виконання умов зазначеного договору від 02.08.2007 року, позивачем сплачено на рахунок відповідача за частку в статутному фонді 1262500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 23.10.2007 року.

27.05.2008 року сторони уклали між собою договір про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних праві, (надалі Договір), згідно з умовами якого договір купівлі продажу корпоративних прав від 02.08.2007 року, розірвано за взаємною згодою сторін.

Пунктом 5 Договору сторони обумовили між собою, що з грошових коштів, перерахованих позивачем на рахунок відповідача у сумі 1262500 грн., повертаються грошові кошти у сумі 1161500 грн. позивачу наступним чином: грошову суму у розмірі 606000 грн. відповідач повертає до 05 червня 2008 року та грошову суму у розмірі 555500 грн. відповідач повертає до 05 липня 2008 року.

Відповідачем свої зобов'язання за Договором про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 травня 2008 року в частині повернення визначеної суми коштів у відповідні строки, не виконано, що стало причиною для звернення позивачем до Кіцманського районного суду Чернівецької області, який ухвалою від 01.03.2010 року (суддя Олексюк Т.І.) закрив провадження у справі у звязку з її непідвідомчістю в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 16.06.2010 року (судді Височанська Н.К. (головуючий), Винту Ю.М., Перепелюк І.Б.) ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01.03.2010 року залишено без змін. При чому, суди першої та апеляційної інстанції констатували факт приналежності даного спору до спору, що виник з корпоративних відносин.

Постановою Верховного Суду України від 02.09.2010 року відмовлено позивачу у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Беручи до уваги вищезазначені висновки судів загальної юрисдикції, позивач звернувся з позовом до відповідача до господарського суду Чернівецької області. Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі у звязку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Статтею 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року за №8 «Про незалежність судової влади»суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховуючи, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Позивач, звернувшись з позовом до суду загальної юрисдикції, реалізував своє конституційне право на судовий захист у визначений цивільним законодавством спосіб та у встановленому Цивільним процесуальним кодексом України поряду.

Згідно з висновками судів першої та апеляційної інстанції, викладеними у кінцевих процесуальних документах, які набрали законної сили, такий порядок є невірним.

Як правильно зазначає відповідач у своєму клопотанні про припинення провадження у справі, висновки судів загальної юрисдикції про непідсудність справи цивільній юрисдикції, не є обовязковими для господарського суду при вирішенні цього спору. Проте, господарським судом, у даному випадку, повинні братись до уваги не висновки цих судів, а вже існуючий правовий кінцевий результат, який має свій прояв у тому, що з моменту набрання законної сили вказаних рішень суду загальної юрисдикції, питання щодо підвідомчості даного спору набрало вичерпного характеру. Позивач, у разі припинення провадження у даній справі у звязку з її непідвідомчістю господарському суду, буде позбавлений гарантованого статтею 124 Конституції України права на судовий захист, що є недопустимим.

Відтак, у задоволенні клопотання про припинення провадження у даній справі слід відмовити, а спір розглянути по суті позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобовязання щодо повернення коштів у розмірі 1161500 грн. в обумовлені Договором строки: 606000 грн. до 05.06.2008 року та 555500 грн. до 05.07.2008 року, суд, з урахуванням вимог вищезазначеного чинного законодавства України, дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення з відповідача 1161500 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобовязання, позивачем правомірно заявлено до стягнення інфляційні та три процента річних.

Однак, перевіривши правильність такого нарахування, суд встановив, що задоволенню підлягає сума інфляційних за період з 01.08.2008 року по 01.01.2011 року у розмірі 353096 грн. та сума трьох процентів річних (три проценти річних від 606000 грн. за період з 06.06.2008 по 01.01.2011 рік становить 46819,73 грн. та від 555500 грн. за період з 06.07.2008 по 01.01.2011 рік 41548,36 грн.) у розмірі 88368,09 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при додаванні сум основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних допущено арифметичну помилку, що обумовило невірне зазначення суми позову, яка повинна становити 1726287,04 грн. Враховуючи, що судом розглянуто позовні вимоги щодо фактичної суми позову 1726287,04 грн., різниця несплаченої суми державного мита (714,87 грн.) підлягає стягненню з позивача в дохід держбюджету.

В цілому, з урахуванням вищезазначеного, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути на користь позивача 1161500 грн. основного боргу, 353096 грн. інфляційних та 88368,09 грн. трьох процентів річних, а всього 1602964,09 грн.

Судові витрати, при цьому, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

2.У задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовити.

3.Позов задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»лікеро-горілчаний завод»(смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області, провул. Заводський, 8, код 34396068) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) 1602964,09 грн. заборгованості (1161500 грн. основного боргу, 353096 грн. інфляційних та 88368,09 грн. трьох процентів річних) 16029,64 грн. державного мита та 219,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.У задоволенні решти частини позову відмовити.

6.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) в дохід держбюджету 714,87 грн. державного мита.

Повне рішення складено 01.04.2011 року.

Суддя О.В. Гончарук.