Рішення № 15010767, 24.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2011 р. Справа № 3/2. За позовом Кіцманського гуртово-роздрібного кооперативного підприємства Кіцманської райспоживспілки, м. Кіцмань

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення заборгованості 7154,92 грн. та розірвання договору суборенди

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача Токарюк В.І., довіреність №17 від 26.07.2010 року

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Кіцманське гуртово-роздрібне кооперативне підприємство Кіцманської райспоживспілки звернулось до приватного підприємця ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1983,82 грн., з яких 1763,32 грн. основної заборгованості за грудень 2010 року, 220,50 грн. пені та розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №2 від 30.04.2010 року.

В обґрунтування своїх повних вимог позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами договору суборенди нежитлових приміщень за №2 від 30.04.2010 року, в частині виконання обовязку щодо сплати орендних платежів.

Так, позивач зазначає, що відповідачем систематично порушувався п.п. 3.2.1. Договору, яким передбачено, що орендні платежі сплачуються щомісячно у вигляді передоплати, не пізніше 5-го числа, шляхом перерахування цих платежів суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря. Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що орендна плата за серпень, вересень та жовтень була внесена з запізненням, а у грудні 2010 року не внесена взагалі.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.01.2011 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 20.01.2011 року.

Ухвалою від 20.01.2011 року задоволено клопотання позивача про збільшення позовних вимог на 1777,43 грн. основного боргу та 336,28 грн. пені за січень 2011 року, а розгляд справи при цьому відкладено на 03.03.2011 року.

Ухвалою від 03.02.2011 року задоволено клопотання позивача про збільшення позовних вимог на 2020 грн. основного боргу за лютий 2011 року та 730,60 грн. пені, а розгляд справи відкладено на 24.03.2011 року. При цьому, судом задоволено клопотання відповідача про продовження строків розгляду спору, що обумовлено необхідністю надання останнім додаткових доказів у справі.

Разом з тим, на день вирішення спору по суті, 24.03.2011 року, відповідач у судове засідання не зявився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час і місце даного судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачем в процесі розгляду справи письмового відзиву на позовну заяву та доказів в підтвердження сплати у спірний період орендних платежів у відповідності до умов договору суборенди нежитлових приміщень №2 від 30.04.2010 року, не надано.

Станом на початок розгляду справи по суті, жодних додаткових клопотань, письмових документів, окрім тих, які містяться у матеріалах справи, сторонами не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

30.04.2010 року між сторонами укладено договір суборенди нежитлових приміщень за №2 (надалі Договір), згідно з умовами якого (п.п. 1.1.) позивач, як орендар, який діє на підставі договору оперативної оренди нежитлових приміщень №9 від 01.012010 року, зобовязався передати, а відповідач, як суборендар, зобовязався прийняти у тимчасове, строкове, платне користування (суборенду) основні засоби: будівлю магазину ТПП №8, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 88,1 м. кв., з них торгової площі 45 м. кв., допоміжної площі 43,1 м. кв., склад і вартість якої визначено за даними балансу орендодавця за станом на 01.04.2010 року.

Відповідно до п.п. 5.1. Договору цей договір вступає в силу з 01.05.2010 року і діє по 31.03.2012 року. На момент вирішення спору, Договір є чинним.

Умовами Договору (п.п. 2.1., 2.2.) визначено обовязки сторін, в тому числі обовязок позивача, після підписання цього договору, передати об'єкт оренди відповідачу та обовязок відповідача здійснювати орендні та інші платежі в порядку та терміни передбачені цим договором.

Так, відповідно до п.п. 3.1. Договору за вказаний об'єкт оренди встановлюється орендна плата з 01 травня 2010 року в сумі 1500 грн. на місяць, з 01 вересня 2010 року 1700 грн. на місяць, з 01 січня 2011 року 2000 грн. на місяць. Кожний наступний орендний платіж підлягає щомісячній індексації шляхом корегування платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний. Згідно з п.п. 3.2.1. орендні платежі у вказаному в п.п. 3.1. розмірі здійснюються щомісячно попередньою оплатою не пізніше 5-го числа місяця, шляхом перерахування цих платежів суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря.

Згідно з актом приймання-передачі, підписаного в день укладення Договору (30.04.2010 року) і який є його невідємною частиною, відповідач прийняв в суборенду будівлю магазину ТПП №8, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 88,1 м. кв., з них торгової площі 45 м. кв., допоміжної площі 43,1 м. кв.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно з прибутковим касовим ордером №2483 від 03.12.2010 року, в грудні 2010 року, відповідач сплатив позивачу в рахунок орендної плати лише 165 грн., а у січні-лютому 2011 року, орендні платежі відповідачем не вносились взагалі.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Будь-яких інших, ніж містяться в матеріалах справи доказів в підтвердження сплати відповідачем орендних платежів, за час розгляду справи відповідачем не надано, а тому суд констатує наявність у нього перед позивачем 5618,32 грн. основного боргу, який, виходячи з вимог вищезазначених норм діючого законодавства України, підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вимоги статті 549 статті Цивільного кодексу України та умови п.п. 4.2. Договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1536,60 грн.

Одночасно, посилаючись у своїй позовній заяві на обставини повязані з порушенням відповідачем умов Договору, позивач просить розірвати договір суборенди нежитлових приміщень №2 від 30.04.2010 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідачем, в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, не сплачено орендних платежів на загальну суму 5618,32 грн., що є істотним порушенням умов Договору в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому вимога про розірвання Договору є правомірною.

Крім того, як встановлено господарським судом, відповідачем не виконано свого договірного обовязку (ч. 14 п.п. 2.2. Договору) щодо страхування обєкту оренди, чим також порушено умови Договору.

Одночасно, статтею 188 Господарського кодексу України визначений порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У випадку якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 року, позивач звертався до відповідача з листом в якому повідомляв про розірвання спірного договору, однак відповіді на таку вимогу, відповідач позивачу не надіслав.

Вищезазначені обставини підтверджують правомірність позовної вимоги про розірвання Договору.

Отже, за наслідками розгляду справи у судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку, що позов, в цілому, є обґрунтованим та, виходячи з вимог вищезазначеного діючого законодавства України, таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, при цьому, стягуються з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Кіцманського гуртово-роздрібного кооперативного підприємства Кіцманської райспоживспілки (м. Кіцмань, вул. Незалежності, 85-А, код 31595510) 5618,32 грн. основного боргу, 1536,60 грн. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Розірвати укладений між Кіцманським гуртово-роздрібним кооперативним підприємством Кіцманської райспоживспілки (м. Кіцмань, вул. Незалежності, 85-А, код 31595510) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) договір суборенди нежитлових приміщень за №2 від 30.04.2010 року.

Повне рішення підписано 28.03.2011 року.

Суддя О.В. Гончарук.