Рішення № 15010707, 12.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 рокуСправа № 18/5026/680/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 особисто,

від відповідача ОСОБА_2 особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Черкаси

про стягнення 10 235 грн. 70 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежилого приміщення № 3 від 01 листопада 2008 року в розмірі 10 235 грн. 70 коп., в тому числі: 9 800 грн. 00 коп. заборгованість по орендній платі, 57 грн. 53 коп. 3% річних, 80 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 297 грн. 22 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 березня 2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 квітня 2011 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечував та повідомив, що 09 квітня 2011 року частково сплатив суму основного боргу в розмірі 2650 грн. 00 коп.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 квітня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/680/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 листопада 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення за №3.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору, орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в строкове, оплатне користування частину приміщення магазину “Мальва”, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 5.6. договору оренди, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01 жовтня 2009 року. Якщо за один місяць до закінчення даного договору ні одна із сторін не підтвердить припинення своїх зобовязань, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах.

З урахуванням вищезазначених умов договору, строк дії договору від 01 листопада 2008 року було пролонговано.

За користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцеві 3426 грн. 00 коп. в місяць (п. 3.1. договору).

Розмір орендної плати може бути змінений орендодавцем в разі зміни мінімального розміру заробітної плати, цін і тарифів за комунальні послуги, ставок земельного податку, а також в інших випадках, які можуть вплинути на розмір орендної плати, передбачених законодавчими актами України. Про зміну орендної плати орендодавець письмово повідомляє орендаря за 1 місяць до строку оплати (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.2. договору орендна плата сплачується в готівковій чи в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця. Оплата здійснюється авансом, не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Як вбачається з акту звірки розрахунків по орендній платі від 11 березня 2011 року загальна сума боргу відповідача зі сплати орендної плати складає 9800 грн. 00 коп., в тому числі: за листопад 2010 року 600 грн. 00 коп., за грудень 2010 року 2300 грн. 00 коп., за січень 2011 року - 2300 грн. 00 коп., за лютий 2011 року 2300 грн. 00 коп. та за березень 2011 року - 2300 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за орендоване приміщення у визначений договором строк.

В звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 9 800 грн. 00 коп. заборгованості за орендну плату згідно договору оренди нежилого приміщення №3 від 01 листопада 2008 року.

Як зазначалося вище, 09 квітня 2011 року відповідачем було сплачено 2 650 грн. 00 коп., що не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки борг за орендну плату частково сплачено відповідачем, і позивач в судовому засіданні підтвердив даний факт, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 650 грн. 00 коп. основного боргу на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно умов договору оренди (п. 3.2.) відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 5 числа кожного поточного місяця.

Отже, з урахуванням умов договору оренди, відповідач повинен був сплатити суму орендної плати за листопад 2010 року до 05 листопада 2010 року, за грудень 2010 року до 05 грудня 2010 року, за січень 2011 року до 05 січня 2011 року, за лютий 2011 року до 05 лютого 2011 року та за березень 2011 року до 05 березня 2011 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 7 150 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 4.3. договору оренди передбачено, що за прострочку сплати орендних платежів орендар зобовязаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми несплати за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач просив суд стягнути з відповідача 297 грн. 22 коп. пені нарахованої за період з 06 листопада 2010 року по 27 березня 2011 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Однак слід вказати, що даний розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем допущено помилку при визначенні кінцевої дати нарахування пені на суму 5200 грн. 00 коп. Так, позивачем зазначено період з 06 січня 2011 року по 06 лютого 2011 року, проте згідно умов договору оплата за орендоване приміщення проводиться до 05 числа поточного місяця. В звязку з чим пеня за період з 06 січня 2011 року по 05 лютого 2011 року на суму боргу в розмірі 5200 грн. складає 68 грн. 45 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 295 грн. 01 коп. пені, в решті вимог про стягнення 2 грн. 21 коп. пені слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80 грн. 95 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованого за листопад 2010 року по лютий 2011 року, а також 57 грн. 53 коп. 3 % річних, нарахованих за період з 06 листопада 2010 року по 27 березня 2011 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Оскільки позивачем при нарахуванні розміру 3% річних допущено аналогічну помилку як і при нарахуванні пені, то за період з 06 січня 2011 року по 05 лютого 2011 року розмір 3 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 5200 грн. складає 13 грн. 25 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 57 грн. 10 коп. 3% річних, в решті вимог про стягнення 0,43 грн. 3% річних слід відмовити.

Слід вказати, що інфляційні втрати нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, проте позивач самостійно визначив період та суму донарахування в звязку з інфляцією, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 3 п.2 підпункту “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з квитанції №9268582/11 від 29 березня 2011 року позивачем сплачено державне мито за розгляд позову лише 102 грн. 00 коп., тоді як 1% від ціни позову становить 102 грн. 36 коп.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України 0,36 грн. недоплаченого державного мита.

Крім того, оскільки борг в розмірі 2 650 грн. 00 коп. відповідачем було сплачено позивачу 09 квітня 2011 року, тобто після порушення провадження у справі, то державне мито в цій частині та в частині задоволених решти вимог слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 7 150 грн. 00 коп. основного боргу, 295 грн. 01 коп. пені, 57 грн. 10 коп. 3% річних, 80 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 102 грн. 33 коп. витрат на сплату державного мита та 235 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основного боргу в розмірі 2 650 грн. 00 коп. - припинити.

4.В решті вимог в позові відмовити.

5.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 0,36 грн. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 15 квітня 2011 року.