Рішення № 15010698, 13.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р.Справа № 8/507-10 за позовом промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про стягнення 23895,76 грн. основної заборгованості

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного підприємства „Сапротрейд”, м. Херсон

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

позивача: Крапивницький Я.І. - за довіреністю від 23.12.2010р.;

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 22.04.2008р.;

третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 13.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 18.04.2011р.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23895,76 грн. основної заборгованості у звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. В поясненнях представника позивача від 14.05.2010р. вказано, що договірзаявка від 09.12.2009р. було укладено за допомогою факсимільного зв'язку, зазначивши, що факсимільна копія означеного договору-заявки має юридичну силу оригінала. Крім того, у поясненнях представника позивача від 01.06.2010р. вказано, що при укладенні договору-заявки від 09.12.2009р. сторонами було узгоджено всі істотні умови даного договору, зазначено, що договірзаявку від 09.12.2009р. було надіслано відповідачем позивачеві також електронною поштою.

Відповідач та його представник заперечують проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. Зокрема, зазначено, що звинувачення з боку промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” суб'єкта господарської дільності у невиконанні взятих на себе зобов'язань є безпідставним; промислово-технічній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” двічі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення ввірених йому як замовнику вантажів за напрямком Україна-Іспанія, за що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 розрахувався з виконавцем вчасно і в повній мірі. Також зауважується, що на початку грудня 2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ”Агромат” дійсно йшла розмова про можливість надання послуг з перевезення вантажу за напрямком Україна-Іспанія, але, не дійшовши згоди відповідно умов перевезення, переговори з цього приводу були припинені. Відповідач вказує на те, що про існування зазначених промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” в позовній заяві документів нічого не знає, вказаного договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. відповідач не підписував (можливо, вказаний договір-заявку від 09.12.2009р. фальсифіковано сторонніми особами в корисливих цілях), а до зазначеної в позовній заяві товарно-транспортної накладної жодного відношення фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має; жодного перевезення, крім 2-х зазначених вище, розрахунки за якими здійснено, з залученням промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не замовляв. Також вказується, що, оскільки оригіналу договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. не існує, не може існувати і його факсимільної копії.

Третьою особою пояснень з приводу спірних правовідносин суду не надано.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. (далі договір).

Згідно з п. 1. договору місце відвантаження: м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Місце розвантаження: Poligono Industrial Comarca, 2-c/B n 25, 31191 BARBATAIN (Navarra, Spain) (п. 5 договору).

Відповідно до п. 6 договору-заявки найменування вантажу - дерев'яні колишки, кількість 12, маса 18 т, упаковка - піддони.

Згідно з п. 9 договору строк доставки вантажу - 28.12.2009 р. Ставка по фрахту, згідно з п. 11 договору, 2100 євро по курсу НБУ на день розмитнення. Відповідно до п. 12 договору умови оплати на момент відвантаження б/г.

Позивачем на виконання умов договору-заявки було надано послуги з перевезення вантажів, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А №0000515 з відмітками вантажоотримувача про отримання вантажу.

Крім того, позивачем також надано копію митної декларації серії MRN № 09PL3030701138E9C8, відповідно до якої вантаж було розмитнено 23.12.2009р.

Ухвалою суду від 30.08.2010 р. зупинялось провадження у справі № 8/507-10, копії окремих матеріалів справи надсилались до органів прокуратури для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до листів Славутського міжрайонного прокурора від 17.09.2010р. та від 28.02.2011р., постановою Славутської міжрайонної прокуратури від 17.09.2010 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.6 п.1 КПК України за відсутністю події злочину, при цьому відзначено, що жодна зі сторін не надала оригіналу договору заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., тому встановити справжність підпису сторін на договорі та оригінальність відтиску печатки або встановити факт підроблення документу не виявилось можливим.

Сторонами надано суду також копії претензії № 383 від 26.02.2010 р., угоди про надання послуг від 10.04.2010р., актів прийому-передачі виконаних робіт від 19.11.2009 р., 22.12.2009 р., платіжних документів, договорів-заявок від 09.11.2009р., 08.12.2009р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частинами 1-3 ст.909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.50 Закону України „Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з з відповідача на користь позивача 23895,76 грн. основної заборгованості у звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. Доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у позові.

Зокрема, з приводу твердження відповідача про те, що оригіналу договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. не існує, судом відзначається, що відповідно до частин 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, при отриманні за допомогою технічного засобу (що допускається законом) примірника договору, позивач був позбавлений можливості (і не повинен був) ознайомлюватись з примірником договору, що залишається у відповідача. При цьому, у самому договорі-заявці від 09.12.2009р. міститься застереження про те, що факсимільна копія заявки має юридичну силу оригіналу. Також, посилання відповідача на те, що він не підписував договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., спростовується змістом договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., при цьому жодними доказами не підтверджено припущення відповідача стосовно того, що вказаний договір-заявку від 09.12.2009р. фальсифіковано сторонніми особами в корисливих цілях. Судом відзначається і те, що надсилання примірника договору за допомогою факсимільного засобу звязку не виключає можливості подальшого (чи попереднього) надсилання цього ж примірника договору за допомогою електронного засобу звязку.

Крім того, зважаючи на зміст наведених вище положень частини 1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України „Про автомобільний транспорт” та з огляду на зміст договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., обгрунтованим є твердження представника позивача про те, що при підписанні договору-заявки від 09.12.2009р. сторонами було узгоджено всі істотні умови даного договору, що дає підстави вважати даний договір укладеним, враховуючи при цьому зміст ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню із стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" (м. Київ, проспект Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) 23895,76 грн. основної заборгованості, 238,96 грн. відшкодування державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя М.В. Смаровоз

Повний текст рішення підготовлено та підписано 18.04.2011р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.