Рішення № 15010647, 18.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2011 р.

Справа № 11/5025/228/11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко", м. Городок Хмельницької області

про стягнення 41932,37 грн. заборгованості з яких 16700,0 грн. - заборгованість за поставлений товар, 19905,00 грн. - штраф, 1621,31 грн. - пеня, 3706,06 грн. - 36% річних від простроченої суми

Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

від позивача: Козін А. В. за дов. від 06.09.2010 р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 18.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест", м. Київ, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко", м. Городок, 41932,37 грн. заборгованості з яких 16700,0 грн. - заборгованість за поставлений товар, 19905,00 грн. - штраф, 1621,31 грн. - пеня, 3706,06 грн. - 36% річних від простроченої суми, яка, як вказує позивач виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки № 34298 від 02.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

02.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" м. Городок укладено договір поставки №34298, відповідно до умов якого ТОВ "Група Агропродінвест" (постачальник) зобов’язалося поставити в обумовлений термін та передавати у власність ТОВ "Городокконсервмолоко" (покупець), а покупець прийняти та оплатити цукор білий кристалічний на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.3., 2.4. договору постачання товару проводиться окремими партіями відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлюється за згодою сторін і відображається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складається з вартості поставленого товару покупцеві за весь період дії договору.

Розділом 3 договору сторони обумовили умови оплати, строки відвантаження та поставки товару.

Пунктами 3.1., 3.2. визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в порядку та строки, встановлені в специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною договору. Оплата поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах передбачених в специфікаціях (у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2000"), які являються невід'ємною частиною договору.

П. 5.1. договору визначено, що товар передається за видатковою накладною, у якій вказується найменування, кількість, ціна й вартість товару.

П. 5.2. договору визначено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється в порядку, що визначається умовами договору, чинним законодавством України, інструкціями про приймання товару по кількості і якості (п-6, п-7), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р.

За умовами п. 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до умов договору, а також в разі затримки покупцем виконання грошового зобов'язання на строк більш ніж 2 календарних днів - штраф у розмірі 15% від суми невиконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, крім відповідальності зазначеної в п. 6.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму невиконаного зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення зобов'язання, а також 36% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання.

24.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" м. Городок підписано специфікацію №2 до договору поставки №34298 від 02.09.2009р., яка є невід'ємною частиною даного договору та відповідно до якої сторони договору узгодили асортимент, кількість, ціну та загальну вартість товару, який буде поставлятися, а саме: цукор білий кристалічний в кількості 20 метричних тон по ціні за одну метричну тону, враховуючи вартість мішкотари та доставки складає 6635,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума специфікації складає 132700,00 грн. Поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника до 25 вересня 2010р. Оплата за товар здійснюється в два етапи в строк до 24 вересня 2010р. включно - передплата в розмірі 66350,00 грн.; в строк до 27 вересня 2010р. включно - остаточний розрахунок у розмірі 66350,00 грн.

На виконання умов договору поставки №34298 від 02.09.2009р. та специфікації №2 від 24.09.2010р. до договору поставки №34298 від 02.09.2009р. ТОВ "Група Агропродінвест" м. Київ (позивач у справі) поставило ТОВ "Городокконсервмолоко" (відповідач у справі) згідно видаткової накладної №100924-2022 від 24 вересня 2010р. товар на загальну суму 132 700,00 грн., яку отримав представник відповідача Гончаренко О.М. згідно довіреності №243 від 24 вересня 2010р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору поставки №34298 від 02.09.2009р. та специфікації №2 від 24.09.2010р. до договору поставки №34298 від 02.09.2009р. щодо оплати за поставлений товар належним чином не виконав, лише частково розрахувавшись з позивачем на загальну суму 116 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами складеним станом на 30.11.2010р.

18.11.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, однак, претензія відповідачем залишена без задоволення.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність у випадку порушення зобов’язань за договором. Так, відповідно до пунктів 6.2., 6.3.. договору за невиконання зобов'язань по договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 19905,00 грн., пеню в розмірі 1621,31 грн. (за період з 26.09.2010р.р. по 03.02.2011р.) та 36% річних в розмірі 3706,06 грн. (за період з 26.09.2010р.р. по 03.02.2011р.).

Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 41932,37 грн. заборгованості з яких 16700,0 грн. - заборгованість за поставлений товар, 19905,00 грн. - штраф, 1621,31 грн. - пеня, 3706,06 грн. - 36% річних від простроченої суми.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ст.11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору.

В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з Указом Президента України „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (Правила ІНКОТЕРМС ).

Відповідно до пп. А.1. п. 22 ІНКОТЕРМС Продавець зобов'язаний надати товар у відповідності з договором. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в порядку та строки, встановлені в специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом 4 специфікації №2 до договору поставки №34298 від 02.09.2009р. визначено, що оплата за товар здійснюється в два етапи в строк до 24 вересня 2010р. включно - передплата в розмірі 66350,00 грн.; в строк до 27 вересня 2010р. включно - остаточний розрахунок у розмірі 66350,00 грн.

Так, оплата товару згідно накладної №100924-2022 від 24 вересня 2010р. повинна була бути проведена до 24 вересня 2010р. та до 27 вересня 2010р. відповідно, отже право вимагати від відповідача оплатити вартість товару виникло у позивача 24 вересня 2010р. в розмірі 66350,00 грн., а 27 вересня 2010р. в розмірі 132 700,00 грн.

При цьому судом прийнято до уваги, що, крім укладеного договору поставки №34298 від 02.09.2009р., будь-яких інших договорів та відносин між сторонами з 24 вересня 2010 р. не існувало, що підтверджується поясненнями позивача.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 16 700,00грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки, специфікацією, видатковою накладною, довіреністю, актом звірки розрахунків, тощо.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 16 700,00 грн. суду не надано.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16 700,00 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1621,31 грн., розраховану з врахуванням встановлених специфікацією строків оплати поставленого товару та проведених відповідачем проплат.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГПК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання відповідно до умов договору.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, зважаючи на п. 6.2 укладеного між сторонами договору №34298 від 02.09.2009р. та розрахунок пені наданий в матеріали справи, позивачем правомірно нараховано відповідачу суму пені в розмірі 1621,31 грн., яка нарахована в межах максимально можливого розміру.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти в розмірі 36% річних в сумі 3706,06 грн., розрахованих за період з 26.09.2010р. по 03.02.2011р. з врахуванням проведених відповідачем проплат.

При цьому, заявляючи вказану суму позивач посилається на п. 6.3. договору, та обчислює останній як 36 відсотків річних від простроченої суми (розрахунок викладений в позовній заяві). Таким чином, врахувавши вказаний вище пункт договору та зважаючи на те, що сторони погодили плату за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником у розмірі 36 процентів річних, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума є за своєю правовою природою 36 % річних, нарахування яких не суперечить ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Однак, пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем грошових зобов'язань, крім відповідальності зазначеної в п. 6.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму невиконаного зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення зобов'язання, а також 36% річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок річних доданий позивачем до позовної заяви з врахуванням встановлення сторонами в договорі іншого розміру процентів від простроченої суми, а саме 36% та зважаючи на п. 6.3 укладеного між сторонами договору №34298 від 02.09.2009р.суд вважає правомірним нарахування 36% річних в сумі 3706,06 грн., нарахованих за період з 26.09.2010р. по 03.02.2011р.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 15% від суми невиконаного зобов'язання, що згідно обрахунку позивача становить 19905,00 грн., нарахованих в зв'язку з простроченням платежів кінцевими датами сплати яких встановлено 24 вересня 2010р. та 27 вересня 2010р..

Згідно ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п. 6.2. договору сторони передбачили, що в разі затримки покупцем виконання грошового зобов'язання на строк більш ніж 2 календарних днів останній сплачує штраф у розмірі 15% від суми невиконаного зобов'язання. Доказом несвоєчасності проведення розрахунків по договору є, наявний в матеріалах справи, укладений між сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2010р..

Позивач у позовній заяві просить стягнути 19905,00 грн. штрафу відповідно до пункту 6.2. Однак, при стягненні штрафу судом враховується наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із вищезазначеного та враховуючи, що розмір нарахованого штрафу є непомірно великим і перевищує розмір заявленої до стягнення заборгованості , а також зважаючи на стягнення судом пені та 36% річних, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 5000,00 грн. Тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а у решті –відмові.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача в зв'язку з задоволенням позову згідно ст.49 ГПК України, включаючи мито яким оплачено правомірно заявлену до стягнення суму штрафу у розмірі 19905,00 грн. зменшену судом в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 , 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд –

ВИ Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" м. Городок про 41932,37 грн. заборгованості з яких 16700,0 грн. - заборгованість за поставлений товар, 19905,00 грн. - штраф, 1621,31 грн. - пеня, 3706,06 грн. - 36% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" (пров. Молочноконсервний, буд. 1, м. Городок, Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 31586177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Агропродінвест" (б-р. Праці, 2/27, м. Київ, код ЄДРПОУ 31953813) 16700,00 грн. (шістнадцять тис. сімсот грн. 00 коп.) - основного боргу, 1621,31 грн. (дона тис. шістсот двадцять одна грн. 31 коп.) - пені, 3706,06 грн. (три тис. сімсот шість грн. 06 коп.) - 36 % річних, 5000,00 грн. (п'ять тис. грн. 00 коп.) - штраф, 420,10 грн. (чотириста двадцять грн. 10 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити

Суддя Д.І. Радченя

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 20.04.2011 року.

Віддрук: 3 прим.:

1. - до справи;

2. - позивачу;

3. - відповідачу.