Рішення № 15010333, 14.04.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р. Справа № 5016/831/2011(17/40)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Мотуз В.С.,

з участю представників сторін:

від позивача, Головченко А.В., дов. № 10-05-204 від 01.02.2011 року.

від відповідача, не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/831/2011(17/40) За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»,

54028, м.Миколаїв, вул. Новозаводська,17; юридична адреса:

57262, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с.Миколаївське

Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,

56100, АДРЕСА_1

про:стягнення заборгованості у розмірі 4500,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора»звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 4500,00 грн. за договором оперативної оренди торговельного устаткування № 1002-10/08.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Про час і місце судового засідання сторін повідомлено належним чином. Проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, направлена на юридичну адресу відповідача ухвала суду з повідомленням про день, час і місце розгляду справи повернута органами зв'язку з позначкою «за зазначеною адресою не проживає». Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою «за зазначеною адресою не проживає»з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (орендодавець), далі-позивач та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), далі-відповідач 01 травня 2008 року було укладено договір оперативної оренди торговельного устаткування № 1002-10/08.

Відповідно до п. 2.1. договору та акту прийому-передачі (додаток №1 до договору), позивач передав відповідачу в строкове платне користування обладнання: холодильну шафу однокамерну 01», заводський № 023505, заставною вартістю 3000,00 грн. (далі - устаткування).

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендар зобов'язується встановити устаткування в торгівельному залі своєї торгової точки на місці за узгодженням з орендодавцем: бар «Орфей», який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 4.1. договору, орендар був зобов'язаний використовувати устаткування тільки за його цільовим призначенням. Використання устаткування способом, не передбаченим договором (нецільове використання) забороняється, відповідно до п. 3.4. договору.

Умовами пункту 7.1. договору сторони обумовили, що орендар несе перед орендодавцем майнову відповідальність, в тому числі і за втрату орендованого устаткування у розмірі його заставної вартості, вказаної в додатку №1 до договору, тобто в розмірі 3000,00 грн.

У відповідності до п.п. 4.3., 7.2. договору, 07.10.2010 року торговий агент позивача ОСОБА_3 встановив, що зазначене обладнання відсутнє в торгівельній точці відповідача за адресою: АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується також актом про відсутність орендованого торгівельного обладнання від 07.10.10., від підписання якого уповноважений представник відповідача відмовився, про що було зроблено відповідний запис у даному акті.

Зважаючи на вищенаведені обставини, керуючись положеннями договору, позивач 13.10.2010 року направив на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та повернення торгового устаткування, надавши для цього строк - 7 днів. Однак, зазначена вимога відповідачем виконана не була.

Згідно п. 3 додатку №1 до договору (акт прийому-передачі) сторонами визначено, що у разі втрати устаткування, орендар сплачує орендодавцеві його повну заставну вартість протягом 15 днів з моменту втрати устаткування. При цьому, факт втрати устаткування відповідачем підтверджується актом про відсутність орендованого торгівельного обладнання від 07.10.10.

Дослідивши наявні в справі докази, суд зясував, що 01.11.2010 р. позивач скерував відповідачу письмову претензію за вих. № 10-05-1923 щодо сплати вартості втраченого устаткування в розмірі 3000,00 грн. Однак ця претензія, за даними позивача, відповідачем була залишена без відповіді та вартість втраченого устаткування орендарем не сплачена.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 Господарського Кодексу України, орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно то закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, керуючись положеннями договору та нормами закону, позивач правомірно звернувся з вимогою щодо відшкодування відповідачем вартості холодильної шафи однокамерної », заводський № 023505, в розмірі 3000,00 грн., згідно п.п.2 п.1 додатку №1 до договору.

За правилами п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен, передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми позивачем нараховано відповідачу до стягнення штраф в розмірі 1500,00 грн. (50% від заставної вартості устаткування) за відмову повернути устаткування.

У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщоіншеневстановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договорута вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту абоінших вимог, щозвичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати вимоги позивача та довести суду шляхом подання належних доказів відсутність своєї вини в спірних правовідносинах.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, відповідачем не заперечені, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (56100, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»(54028, м.Миколаїв, вул. Новозаводська,17; юридична адреса: 57262, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с.Миколаївське; код 22430008) суму боргу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.), штраф в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча пятсот грн. 00 коп.), 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на розрахунковий рахунок № 26006202255300 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль