Рішення № 15010140, 12.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2011 р. Справа № 7/030-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД», Київська область, Баришівський район, с. Морозівка,

простягнення 341555,81грн,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник за довіреністю №965 від 02.03.2011року;

ОСОБА_1 свідоцтво НОМЕР_2 від 05.10.2006року;

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 18.02.2011року (вх. №645 від 18.02.2011року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(далі відповідач) про стягнення 341555,81грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно видаткових накладних товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 341555,81грн суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2011року було порушено провадження у справі №7/030-11 та призначено її розгляд на 17.03.2011року.

16.03.2011року через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 16.03.2011року (вх. №3573) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 341555,81грн суму основного боргу та додатково 8493,00грн інфляційних втрат і 2896,46грн 3% річних. Дослідивши подану заяву, господарський суд дійшов до висновку, що дана заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, право на подання якої закріплено ст. 22 ГПК України, а є заявою якою позивач передає на розгляд суду додаткові позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу і який виник внаслідок невиконання відповідачем зобовязань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно видаткових накладних товари. Відповідно до частин 1-2 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право обєднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. При цьому, господарський суд зазначає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 341555,81грн суму основного боргу та додатково 8493,00грн інфляційних втрат і 2896,46грн 3% річних повязані між собою підставою виникнення та поданими позивачем доказами, а відтак обєднання заявлених позовних вимог і їх сумісний розгляд в межах порушеної справи №7/030-11 не суперечить вимогам ст. 58 ГПК України, а тому подана заява приймається судом до розгляду.

У судовому засіданні 17.03.2011року до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач подав додаток (уточнення) від 17.03.2011року до раніше поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якому у звязку з помилкою при попередньому арифметичному розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивач просить суд стягнути з відповідача 341555,81грн суму основного боргу, 9222,00грн інфляційних втрат і 3143,15грн 3% річних. Подана заява з урахуванням уточнень прийнята судом до розгляду.

У судове засідання 17.03.2011 року представники сторін зявились, однак враховуючи невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 18.02.2011року та неподання ним витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 12.04.2011року. Зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали господарського суду від 18.02.2011року.

У судовому засіданні 12.04.2011року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням поданих заяв.

Представники відповідача у судове засідання 12.04.2011року не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 12.04.2011року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

У період з 08 травня 2009року по 24 липня 2009року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(відповідач у справі) товари, на загальну суму 351946,48грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №12 від 12.05.2009року на суму 11400,05грн., №13 від 08.05.2011року на суму 6854,40грн., №14 від 13.05.2009року на суму 13572,00грн., №17 від 20.05.2009року на суму 13300,06грн., №18 від 21.05.2009року на суму 19950,08грн., №19 від 22.05.2009року на суму 18964,80грн., №20 від 27.05.2009року на суму 3924,90грн., №22 від 29.05.2009року на суму 38782,80грн., №23 від 03.06.2009року на суму 12967,20грн., №24 від 04.06.2009року на суму 25869,60грн., №25 від 04.06.2009року на суму 42127,93грн., №26 від 12.06.2009року на суму 38804,67грн., №27 від 18.06.2009року на суму 26171,98грн., №29 від 22.06.2009року на суму 25847,45грн., №30 від 22.06.2009року на суму 9547,54грн., №37 від 09.07.2009року на суму 3684,61грн., №42 від 23.07.2009року на суму 3920,02грн., №43 від 23.07.2009року на суму 12951,90грн., №44 від 24.07.2009року на суму 2822,40грн., №45 від 24.07.2009року на суму 20482,09грн., та копіями податкових накладних, виписаних позивачем на підставі видаткових накладних.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей №1803 від 07.05.2009року, №1867 від 20.05.2009року, №1962 від 03.06.2009року, №2047 від 18.06.2009року, №2179 від 09.07.2009року, №2272 від 23.07.2009року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що за період з 08 травня 2009року по 24 липня 2009року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»отримало продукцію на загальну суму 351946,48грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

З метою оплати поставленого позивачем товару, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були виставлені рахунки-фактури:

-№12 від 08.05.2009року на суму 11400,05грн.;

-№13 від 08.05.2009року на суму 6854,40грн.;

-№14 від 13.05.2009 року на суму 13572,00грн.;

-№17 від 20.05.2009року на суму 13300,06грн.;

-№18/17 від 21.05.2009року на суму 19950,08грн.;

-№20 від 22.05.2009року на суму 18964,80грн.;

-№21 від 27.05.2009року на суму 3924,90грн.;

-№23 від 29.05.2009 року на суму 38782,80грн.;

-№24 від 03.06.2009року на суму 12967,20грн.;

-№25 від 04.06.2009року на суму 25869,60грн.;

-№26 від 04.06.2009року на суму 42127,93грн.;

-№27 від 12.06.2009року на суму 38804,67грн.;

-№28 від 18.06.2009 року на суму 26171,98грн.;

-№30 від 22.06.2009року на суму 25847,45грн.;

-№31 від 22.06.2009року на суму 9547,54грн.;

-№37 від 09.07.2009року на суму 3684,61грн.;

-№42 від 23.07.2009року на суму 3920,02грн.;

-№43 від 23.07.2009року на суму 12951,90грн.;

-№44 від 24.07.2009року на суму 2822,40грн.;

-№45 від 27.07.2009року на суму 20482,09грн.

Як стверджує позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по особовому рахунку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»частково оплатило поставлений товар, а саме у сумі 10390,67грн.

Оскільки залишок вартості поставленого товару у сумі 341555,81грн. (351946,48грн., загальна вартість поставленого товару, - 10390,67грн., сплачені відповідачем грошові кошти) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»так і не сплатило, позивач звертався до відповідача з листом вих. №3 від 20.10.2010 року з проханням надати графік погашення заборгованості та з претензією вих. №5 від 20.10.2010року щодо сплати існуючої суми боргу, докази відправки яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки поставка товару здійснювалась позивачем не на підставі договору, позивач в порядку вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»з вимогою вих. №12 від 12.11.2010року про сплату протягом семи днів заборгованості за поставлений товар у сумі 341555,81грн. Вказана вимога була направлена на адресу відповідача 12.11.2010року та отримана останнім 17.11.2010року, що підтверджується наданим представником позивача повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на надіслану вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Станом на момент розгляду спору у суді відповідач в порядку вимог ст. ст. 33. 34 ГПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару. Таким чином, господарським судом досліджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 341555,81грн. (351946,48грн., загальна вартість поставленого товару, - 10390,67грн., сплачені відповідачем грошові кошти). Вказаний розмір заборгованості підтверджений і самими сторонами в підписаному акті звірки розрахунків станом на 31.12.2009року.

Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, дії сторін (а саме поставка позивачем товару та його прийняття відповідачем по видатковим накладним, які містять найменування товару, його кількість, ціну, часткова оплата відповідачем отриманого товару) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід вважати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Позивач 12.11.2010року звертався до відповідача з вимогою вих. №12 від 12.11.2010року про сплату протягом семи днів заборгованості за поставлений товар у сумі 341555,81грн. Вказана вимога була направлена на адресу відповідача 12.11.2010року та отримана останнім 17.11.2010року, що підтверджується наданим представником позивача повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України, відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня предявлення вимоги, тобто до 24.11.2010року включно (18.11.2010року, початок перебігу, встановленого законом семиденного строку, +7 днів), а не до 25.11.2010року, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 341555,81грн.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Одночасно, позивачем згідно заяви б/н від 17.03.2011року заявлено вимогу про стягнення 9222,00грн. інфляційних втрат, нарахованих за грудень 2010року-лютий 2011року та 3143,15грн. 3 відсотків річних, нарахованих за період з 26.11.2010року по 17.03.2011року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого товару та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 341555,81грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат саме за період з грудня 2010року по лютий 2011року, і перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу 341555,81грн. за період прострочки з 26.11.2010року по 17.03.2011року, господарський суд встановив, що наданий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розрахунок 3% річних є вірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 353920,96грн., з яких 341555,81грн. сума основного боргу, 9222,00грн. інфляційні втрати та 3143,15грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 47, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, код ЄДРПОУ 30467889) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 341 555 (триста сорок одну тисячу пятсот пятдесят пять) грн. 81 коп. основного боргу, 9 222 (девять тисяч двісті двадцять дві)грн. 00коп. інфляційних втрат, 3143 (три тисячі сто сорок три)грн. 15коп. 3% річних та судові витрати: 3 539 (три тисячі пятсот тридцять девять) грн. 21 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 18.04.2011року

Суддя Антонова В.М.