Рішення № 15009641, 28.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.11 Справа № 20/5009/435/11

Суддя Гандюкова Л.П.

м. Запоріжжя За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108) до Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, МСП-681) про стягнення суми 410,16 грн. Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Барчунінов К.О. (дов. № 40 від 01.01.2011 р.) ;

Від відповідача –Зінченко М.В. (дов. № 19/6 від 01.01.2011 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 410,16 грн. заборгованості (плати за користування вагонами) за договором № ПР/М-06-1885/НЮ від 25.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/435/11, судове засідання призначено на 22.02.2011 р. На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 15.03.2011 р. У судовому засіданні 15.03.2011 р. було оголошено перерву до 28.03.2011 р.

28.03.2011 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними в позовній заяві, та полягають у наступному. Відповідно до умов договору № ПР/М-06-1885/НЮ від 25.06.2010 р., укладеному між ДП “Придніпровська залізниця” та ВАТ “Запорожкокс” про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Запорожкокс”, яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, відповідачу була нарахована плата за користування вагоном № 60495926 у сумі 410,16 грн. Нарахування вказаної плати було обумовлено слідуючим. По прибуттю потягу № 2181 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці представниками вантажоодержувача була надана заявка про перевірку вантажу у вагоні № 60495926 за участю вагаря залізниці. Вказаний вагон перебував на станції Запоріжжя-Ліве на під’їзній колії вантажоодержувача під вивантаженням з 16 год. 50 хв. 31.07.2010 р. по 22 год. 59 хв. 02.08.2010 р., що у обсязі склало 54 год. 09 хв. Перебування вагону у зазначений час позивач підтверджує пам’яткою № 1147 від 31.07.2010 р. про подавання вагонів та пам’яткою № 1915 від 02.08.2010 р. про забирання вагонів, які були підписані представником відповідача без застережень. Відомість плати № 03089082 за користування вагоном на суму 410,16 грн. була підписана з запереченням. Позов обґрунтовано ст. 119 Статуту залізниць України, п.п. 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, Правилами перевезення вантажів, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), ст.ст. 1, 2, 12, 15, 33, 49, 58, 61, 64 ГПК України, ст.ст. 258, 925 ЦК України, ч. 5 ст. 307 ГК України.

Відповідач позов не визнав із підстав, які викладені у письмовому відзиві. Свої заперечення мотивував наступним. 31.07.2010 р. по прибуттю потягу № 2181 на ст. Запоріжжя-Ліве представниками ВАТ “Запорожкокс” за участю представників залізниці був проведений зовнішній огляд вагону, був складений акт загальної форми № 13217 від 31.07.2010 р. та начальнику ст. Запоріжжя-Ліве направлено заявку про перевірку вантажу у вагоні № 60495926 за участю вагаря залізниці. Враховуючи висновок, викладений у вказаній заявці стосовно відсутності порушень з навантаження та відсутності виїмок та заглиблень, а також те, що вантаж не підлягає видачі, відповідач звернувся особисто до начальника станції з повторною заявкою про перевірку маси вантажу у вагоні. 02.08.2010 р. на ст. Запоріжжя-Ліве був складений комерційний акт № 018939/396 у зв’язку з виявленою недостачею вантажу, яка склала 2850 кг. У судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо того, що вагон № 60495926 знаходився у вказаний позивачем час на під’їзній колії з вини позивача, оскільки на першу заявку щодо зважування, вагар залізниці не з’явився, про що було повідомлено телефоном начальника станції, а отже затримка вагону сталася саме з вини позивача. Вважає, що сума у розмірі 410,16 грн. нарахована безпідставно. На підставі ст. 121 Статуту залізниць України, п. 17 Правил складання актів, п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 11 Правил видачі вантажів просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2006 р. між Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (залізниця за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запорожкокс” (власник колії за договором, відповідач у справі) було укладено договір № ПР/М-06/1885НЮ про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Запорожкокс”, яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає стрілкою № 4 до колій парку А станції Запоріжжя-Ліве. Під’їзна колія експлуатується власними локомотивами. Межею під’їзної колії є вхідний світлофор “ЧК” станції Запоріжжя-Ліве.

          Пунктом 16 договору, з урахуванням додаткової угоди № 7/2181 від 22.10.2010 р., умови якої поширюються на відносини між сторонами, які існують з 01.01.2010 р., передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами –згідно з Правилами перевезень вантажів. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

          Відповідно до п. 11 договору, час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

          Пунктом 23 передбачено, що цей договір укладається терміном на п’ять років і діє з 25.06.2006 р. по 24.06.2011 р. включно.

          У матеріалах справи (а.с. 14) міститься акт загальної форми № 13217 (Форми ГУ-23) від 31.07.2010 р. щодо обстеження вагону № 60495926, в якому зазначені зауваження щодо вантажу, який знаходиться у вагоні, зокрема, зазначено, що “маються виїмки, завантаження нижче бортів, не маркована”.

          31.07.2010 р. представниками ВАТ “Запорожкокс” та станції Запоріжжя-Ліве була підписана заявка (а.с. 13) на ім’я начальника станції Запоріжжя-Ліве, щодо перевірки ваги вантажу у вагоні № 60495926, з припискою “завантаження не порушено, виїмок та поглиблень немає, видачі не підлягає”.

          Також в матеріалах справи міститься повторна заявка (а.с. 13), складена на ім’я начальника станції Запоріжжя-Ліве щодо перевірки ваги вантажу у вказаному вагоні, з припискою “перевірити вагу вантажу”.

          Відповідно до пам’ятки № 1147 (Форми ГУ-45) про подавання вагонів (а.с. 15) вагон № 60495926 був поданий 31.07.2010 р. о 16 год. 50 хв. на під’їзну колію-3236 ВАТ “Запорожкокс”, місце подавання: (02) колії парку “Б” ст. Запоріжжя-Ліве. У пам’ятці містяться підписи працівників станції та вантажовласника. Вказане також підтверджується витягом з Книги прибуття вантажів ст. Запоріжжя-Ліве (Форми ГУ-42), з записів у якій вбачається, що вагон № 60495926 прибув 31.07.2010 р. (а.с. 84-85).

          У пам’ятці № 1915 (Форми ГУ-45) про забирання вагонів (а.с. 17) зазначено, що вагон № 60495926 був забраний 02.08.2010 р. о 22 год. 59 хв., місце забирання (01) колії парку “А” ст. Запоріжжя-Ліве. Пам’ятка підписана працівниками станції та вантажовласника.

          Окрім підписів, у пам’ятках №№ 1147, 1915 будь-яких зауважень, заперечень чи застережень немає.

          02.08.2010 р. був складений комерційний акт (Форми У-22) АА № 018939/396 (а.с. 16). В акті зазначено, що він складений на додаток до акту ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці № 13217 від 31.07.2010 р. про виїмки. В комерційному акті зафіксовано, зокрема, що була проведена комісійна видача вантажу з перевантаженням вагону прийомоздатчиками залізниці та заводу, в присутності представників станції та лінійного відділу міліції, мається нестача вантажу на 2850 кг.

          Позивачем було виписано відповідачу відомість № 03089082від 09.08.2010 р. (а.с. 18), в якій зазначено, що вагон № 60495926 був переданий о 16 год. 50 хв. 31.07.2010 р., забраний о 22 год. 59 хв. 02.08.2010 р., що становить 54 год. 09 хв. За час знаходження вагону (54 год. 09 хв.) згідно з пам’ятками №№ 1147, 1915 була нарахована плата у розмірі 350 грн. 20 коп. Дана відомість підписана працівником вантажовласника (ВАТ “Запорожкокс”) із зазначенням, що плата по вагону складає 8 грн. 40 коп., так як вагон простояв в очікуванні вагаря залізниці для видачі вантажу, вагар прибув 02.08.2010 р. о 14 год. 30 хв. З платою у сумі 350 грн. 20 коп. не згоден, так як плата виставлена в порушення розділу 8 п. 11 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України та договору № ПР/М-06/1885.

          На претензію позивача від 13.09.2010 р. за № 18 на суму 410,16 грн. відповідач відповідь не надав.

          Позивачем заявлено позов про стягнення плати за користування вагоном у розмірі 410,16 грн., яка відповідно до наданого розрахунку, складається з суми, нарахованої ст. Запоріжжя-Ліве у розмірі 350,20 грн. –8,40 грн. (сума, визнана відповідачем)=341,80грн. + ПДВ у сумі 68,36 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, договори та інші право чини. Цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами, статутами, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Згідно з ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

          Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 р. № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

          Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі –Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до п. 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України N 644 від 21.11.2000р., зареєстрованих Мін’юстом України 24 листопада 2000 р. за N 875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються

договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Пунктом 2.4 вказаних Правил встановлено, що передача вагонів на під'їзній колії та їх повернення залізниці засвідчується підписом працівників сторін у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно з п. 5.9 Роз’яснення ВГСУ N 04-5/601 від 29.05.2002 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці. Час користування, за який цим суб'єктом господарської діяльності вноситься відповідна плата, визначається від моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до моменту їх повернення залізниці.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається, зокрема, на той факт, що затримка вагону на станції Запоріжжя-Ліве виникла з вини залізниці (позивача у справі), а саме: через несвоєчасну явку вагаря станції для перевантаження вантажу та, відповідно, несвоєчасного складення комерційного акту. В підтвердження даного факту посилається на заявку про перевірку ваги вантажу та у зв’язку з неявкою вагаря на повторну заявку, яка була подана ним особисто начальнику станції Запоріжжя-Ліве.

Доводи відповідача щодо підстав звільнення його від плати за користування вагонами спростовуються наступним.

Пунктом “в” статті 121 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у інших випадках, передбачених Правилами.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. № 113, зареєстрованих Мін’юстом України 15.03.1999 р. № 165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за “Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі “Пам’яток про подавання/забирання вагонів” форми ГУ-46, “Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами” (додаток 12), “Актів про затримку вагонів” форми ГУ-23а (додаток 3), “Актів загальної форми ГУ-23” (додаток 6).

Пунктом 4 вказаних Правил передбачено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під’їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У п.16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачені підстави для звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами. Зокрема, підпунктом “в” пункту 16 цих Правил встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред’явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі “Примітки” Пам’ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі “Примітки” відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Як вбачається з пам’яток №№ 1147, 1915 (а.с. 15, 17), будь-яких зауважень, часу затримки вагону, з боку вантажовласника (відповідача у справі) в графі “примітки”, чи в будь-якому іншому місці зазначених пам’яток не зазначено.

Згідно з п.11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. №644, зареєстрованих Мін’юстом України 24.11.2000 р. №862/5083, якщо при передаванні вагонів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб, їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони до перевірки вантажу пломбуються пломбами станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу.

Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу України 28.05.2002р. №334, зареєстрованих Мін’юстом України 08.07.2002 р. № 567/6855, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги одержувачу видається розписка про прийняття скарги. Пунктом 17 вказаних Правил передбачено, що у разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

Як вбачається з усних пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідачем скарга до Дирекції залізничних перевезень на дії (бездіяльність) начальника станції Запоріжжя-Ліве щодо несвоєчасної явки вагаря за заявкою ВАТ “Запорожкокс” та, відповідно, нескладення комерційного акту не подавалася, натомість було подано повторну заявку на ім’я начальника станції Запоріжжя-Ліве.

Із матеріалів справи слідує, що вагон № 60495926 був поданий на станцію Запоріжжя-Ліве о 16 год. 50 хв. 31.07.2010 р., а забраний 02.08.2010 р. о 22 год. 59 хв., що зафіксовано у Пам’ятці № 1147 про подавання вагонів та Пам’ятці № 1915 про забирання вагонів та, відповідно, у відомості № 03089082 плати за користування вагонами.

Відповідно до п. 8 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007 N 01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

          У Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (Тарифне керівництво N 1), затвердженому Наказом Мінтрансу України від 26.03.2009 р. N 317, державні регульовані тарифи встановлюють на користування вагонами і контейнерами залізниць, таким чином, збір за користування вагонами і контейнерами залізниць є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Із змісту наведених вище нормативних актів слідує, що плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Правила користування вагонами і контейнерами визначили порядок і умови користування вагонами, зокрема, пункт 6 встановив, що всі завантажені вагони, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і є вичерпними.

Як було зазначено вище, відповідачем будь-яких скарг на адресу позивача на момент розгляду спору в суді не направлялося. Відповідачем не доведено підстави для його звільнення від плати за користування вагоном.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 410 грн. 16 коп. суд вважає обґрунтованими, доведеними, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, МСП-681, р/р 20402054102 в ПАТ “МетаБанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 в ДФ АБ “Експрес-Банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) заборгованість (плата за користування вагонами) у сумі 410 грн. 16 коп., суму 102 грн. 00 коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення підписано у повному обсязі 01 квітня 2011 р.