Ухвала суду № 15008836, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7256/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Парінова А.Б.,

при секретарі Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Бориспільської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Бориспільської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Бориспільської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем Бориспільською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 08.02.2010 року № 0001542310/0, від 26.05.2010 року № 0032482310/2, від 09.08.2010 року № 0001542310/3 підлягають скасуванню, як такі, що є неправомірними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бориспільською обєднаною Державною податковою інспекцією Київської області у період з 12.01.2010 р. по 25.01.2010 р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень, вересень 2009 року, період з 12.01.2010 р. та встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон України № 168/97-ВР) в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по постачальникам, по яким не можливо підтвердити факт повноти та своєчасності визначення податкових зобов'язань при наданні послуг та реалізації товарів ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що призвело до зменшення за результатами перевірки суми дозволеного податкового кредиту за серпень 2009 року на суму 1 546,79 грн., за вересень 2009 року - на суму 2052,51 грн. та, відповідно суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2009 року в розмірі 3589 грн.

Крім цього, відповідач вважає, що податкові накладні виписані позивачу контрагентами, місцезнаходження яких не було підтверджено (встановлено), не відповідають вимогам Закону України № 168/97-ВР, а тому не могли братися позивачем до уваги при формуванні податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 29.01.2010 р. № 49/23-1/20572069.

На підставі акту перевірки від 29.01.2010 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542310/0 від 08.02.2010 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 589 грн.

На вказане рішення позивачем подавалися скарги в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001542310/1 від 09.03.2010р., від 26.05.2010 р. № 0032482310/2 та від 09.08.2010 р. № 0001542310/3.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться копії податкових накладних (а.с.74-86), які відповідають вимогам чинного законодавства та на підставі яких, позивачем було сформовано податковий кредит спірного періоду.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагентам позивача було анульовано свідоцтва платників ПДВ, а відтак не є дійсними податкові накладні виписані позивачу.

Крім цього, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не було спростовано тієї обставини, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - осіб підприємців.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за відсутність їх за місцезнаходженням, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було надано доказів обґрунтованості та законності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 08.02.2010 року № 0001542310/0, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідно скасуванню підлягають також податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010 року № 0032482310/2 та від 09.08.2010 року № 0001542310/3, прийняті за результатами адміністративного оскарження першого податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Бориспільської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А..

Парінов А.Б.