Ухвала суду № 15008298, 05.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року справа №2а-25264/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представника позивача: Першивайло О.О.,

представника Східної митниці: Чернишової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.06.2010 року № 700000006/0/20436, рішення про визначення митної вартості товарів від 08.06.2010 року № 700000006/2010/000565/1, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 34253,52 грн. Посилаючись в позові на достатністьнаданих ним документів для визначення митної вартості ввезеного ним товару на митну територію України за першим методом (за ціною угоди, імпортованих товарів) зауважував на тому, що митна вартість була визначена митним органом із порушенням статей 265-273 Митного кодексу України та є завищеною.Визначення та наступна сплата обовязкових при здійсненні митного оформлення платежів, виходячи із визначеної митним органом завищеноїмитної вартості товару, як зазначав позивач, призвели до сплати ним до бюджету зайвих коштів в сумі 34253,52 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.06.2010 року № 700000006/0/20436; визнано недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів від 08.06.2010 року № 700000006/2010/000565/1; стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 34253,52 (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 52 копійки, шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Східною митницею подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, у звязку з явною невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням ст. 159 КАС України в частині законності і обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що неприйняттям до уваги наданих митницею доказів по справі, судом першої інстанції порушено ст. 86 КАС України, в частині необхідності оцінки доказів у їх сукупності та, крім того, надана перевага одним доказам над іншими, не надано оцінку такому доказу як цінова база даних ЄАІС ДМСУ, що містила інформацію щодо рівня цін на аналогічний товар. Апелянт наполягає, що в даному випадку має місце «непрямий» контракт, оскільки продавцем товару згідно зовнішньоекономічних контрактів є іноземний контрагент: виробником товару є фірма «CARGILL COCOA SARL» Кот-д`Іваур, а поставку в Україну здійснює фірма «CARGILL COCOA SARL» Кот-д`Іваур за дорученням фірми «CARGILL B.V.CARGILL COCAO» Нідерланди, тобто вбачається наявність інших договірних стосунків між продавцем товару і третіми особами, а ненадання декларанта таких документів свідчить про правомірність дій митного органу щодо витребування цих документів. За таких обставин оскаржуване рішення не можливо вважати обґрунтованим, оскільки воно винесено на підставі неповного та не всебічного з'ясування всіх обставин по адміністративній справі,

В судовому засіданні представник Східної митниці підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача в судовому засіданні заперечував проти її задоволення.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання за викликом не зявився.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Східної митниці не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23 квітня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Конті» та Компанією «Gracomar S.L. (Granada Comercial de Aromas Sociedad Limitada)», укладено контракт №СР-2010/3.

Відповідно до специфікації від 27.05.2010 року №11 до вищенаведеного контракту Компанія «Gracomar S.L. (Granada Comercial de Aromas Sociedad Limitada)» прийняло на себе зобов'язання у період травень - червень 2010 року поставити ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» 20000 кг Какао масло «PPP NON DEO BLOCKS» на загальну суму 144560,00 доларів США, що складає 7228,00 доларів США за 1000 кг, умови поставки ББІІ Макіївка.

07.06.2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості № 700000012/2010/007268, якою задекларував какао масло «PPP NON DEO BLOCKS» відповідно до контракту СР-2010/3 та специфікації №11 на загальну суму 72280,00 доларів США, що складає 572551,56 грн.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Позивачем на виконання ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766 до ВМД надані наступні документи:

-Контракт від 23.04.2010 року №СР-2010/3;

-Специфікацію від 27.05.2010 року №11 до контракту;

-Комерційний інвойс: 20100527/СР/11 від 27.05.2010 року;

-Комерційну пропозицію (прайс - лист) від 04.01.2010 року;

-Сертифікат про походження товару від 21.12.2009 року №0021354;

-Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 04.06.2010 року;

-Цінова пропозиція від іноземного контрагента від 04.01.2010 року.

Митним органом в графі для відміток було зазначено, що необхідно надати додаткові документи, а саме:

-пакувальні листи;

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконання умов договору (контракту);

-прайс - листи фірми - виробника;

-калькуляція виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість

товару та/або сировини.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості.

08.06.2010 року митним органом складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20436, якою відмовлено у прийнятті ВМД № 700000012/2010/007268. Підставою відмови є невиконання вимог ст. 88 Митного кодексу України та п. 7, п. 11 ПКМУ від 20.12.2006 року №1766.

Також 08.06.2010 року прийнято рішення № 700000006/2010/000565/1 про визначення митної вартості по декларації № 700000012/2010/007268, яким скоригована сума товару на 8,3100 доларів США за одиницю, загальна сума з 72280,00 доларів США на 83100,00 доларів США за 10000 кг.

ЗАТ «ВО «Конті» було здійснено митне оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, тому позивачем були подані нові вантажні митні декларації:

- від 10.06.2010 року № 700000012/2010/007452;

- від 25.06.2010 року № 700000012/2010/008221.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

20 грудня 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України №1766, Затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Статтею 7 цього Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

-рахунок - фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

-банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

-пакувальні листи;

-копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Статтею 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку

товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних

з виконанням умов договору (контракту);

- відповідна бухгалтерська документація;

- ліцензійний чи авторський договір (контракт);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) фірми - виробника товару;

- калькуляція фірми - виробника товару;

- копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені

спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження

згідно із законодавством;

- сертифікат про походження товару;

- відомості про якісні характеристики товару;

- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару

та/або сировини.

Відповідно до листа від 07 червня 2010 року №0706/14 позивачем було надано запит компанії «Gracomar S.L. (Granada Comercial de Aromas Sociedad Limitada)» про надання для визначення митної вартості товару документи:

-контракт, укладений з «Cargill Cocao Sarl», по якому був придбаний товар, а також інші контракти, які пов'язані з виконанням контракту №СР-2010/3 від 23.04.2010 року;

-документи, що підтверджують оплату товару компанією «Gracomar S.L.» компанії «Cargill Cocao Sarl», а також оплату інших затрат, пов'язаних з виконанням контракту №СР-2010/3 від 23.04.2010 року;

-документи, що підтверджують оплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням контракту №СР-2010/3 від 23.04.2010 року;

-прас - листи компанії «Cargill Cocao Sarl»;

-калькуляцію ціни товару компанії «Cargill Cocao Sarl»;

-копію експортної декларації.

Листом від 08.06.2010 року №08/6.10 компанією «Gracomar S.L.» позивачу було надано відповідь, згідно якої, контракт, укладений компанією «Gracomar S.L.» з компанією ««Cargill Cocao Sarl», та інших контрактів, пов'язаних з виконанням контракту №СР-2010/3 від 23.04.2010 року, а також документів про сплату товару і інших витрат, пов'язаних з виконанням договору, не є можливим, оскільки така інформація є конфіденційною. Також в листі зазначено, що відносно інших документів, компанія «Gracomar S.L.» звернулася до постачальника «Cargill Cocao Sarl», але в наданні документів було відмовлено.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з наведеного вбачається, що позивачем були прийняті заходи щодо надання відповідачу договору з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, розрахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, прайс - листи фірми -виробника, калькуляції виробника товару, копії вантажної митної декларації країни відправлення, відомостей про якісні характеристики товару, але йому було відмовлено.

Також, судом першої інстанції в ході розгляду справи в судове засідання надавалися пакувальний лист та копія зазначеного пакувального листа, який відповідає оригіналу та наявний в матеріалах справи відповідача.

Колегія суддів погоджується, що як вбачається з пакувального листа, він не несе цінову інформацію, отже, не впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно вимоги митного органу про надання інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини та надання відповідної бухгалтерської документації, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не визначено які саме бухгалтерські документи та до якої зовнішньоторговельної та біржової організації треба звернутися позивачу.

Таким чином, відомості, про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, таке положення Порядку не передбачає, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В матеріалах справи відсутні відомості що, митним органом були проведені обов'язкові консультації з декларантом, що є порушенням вимог митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що в даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеною декларантом чи митним органом.

Крім того, згідно довідки від 22.11.2010 року №22/04 ЗАТ «ВО «Конті» було здійснено митне оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом, тому позивачем були подані нові вантажні митні декларації від 09.06.2010 року №700000012/2010/007452, від 25.06.2010 року №700000012/2010/008221 та сплачений податок на додану вартість на загальну суму 263074,66 грн., що на 34253,52 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану є обґрунтованою.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 08 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон