Ухвала суду № 15008179, 05.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року справа №2а-28425/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі № 2а-28425/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля в особі ВП «Шахта «Алмазна» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0004571540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 10% плата за користування надрами у сумі 406,74 грн., № 0004581540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 20% плата за користування надрами у сумі 65832,50 грн., № 0004591540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 50% плата за користування надрами у сумі 225648,88 грн., № 0004561540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 20% плата за геологорозвідувальні роботи у сумі 33692,75 грн., № 0004601540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 50% плата за геологорозвідувальні роботи у сумі 136546,74 грн., № 0004611540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 20% плата земельний податок у сумі 508,88 грн., № 0004621540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 50% плата земельний податок у сумі 87632,67 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції розєднані. Справа в частині позовних вимог Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0004611540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 20% плата земельний податок у сумі 508,88 грн., № 0004621540/0 від 12.11.2010р. штраф у розмірі 50% плата земельний податок у сумі 87632,67 грн. - залишена за № 2а-28425/10/0570.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі № 2а-28425/10/0570 позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля в особі ВП «Шахта «Алмазна» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004611540/0 від 12 листопада 2010 року штраф у розмірі 20% плата земельний податок у сумі 508,88 грн., №0004621540/0 від 12 листопада 2010 року штраф у розмірі 50% плата земельний податок у сумі 87632,67 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при проведені перевірки позивача з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих і узгоджених сум податкових зобовязань встановлено несвоєчасні розрахунки з бюджетом по самостійно задекларованих та узгоджених сумах податкових зобовязань. На підставі акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення штрафів у передбачених ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) розмірах. При отриманні від позивача платежів на погашення сум податкових зобовязань, податковий орган на підставі ст.7 Закону України № 2181 має право здійснювати самостійний перерозподіл сплачених платником податку сум податкових зобовязань при наявності у нього податкової заборгованості за минулі періоди. В наслідок такого перерозподілу отримані суми зараховувались в автоматичному режимі до обліковій картки платника податку в рахунок погашення податкового боргу, а тому відповідач обґрунтовано нараховував позивачу штрафні санкції шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, зареєстроване 11.03.2003 року за № 32186934 Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області (т.1 а.с. 20, 22).

Державне підприємство «Добропіллявугілля» має свої структурні та відокремлені підрозділи, створені відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 01.04.2003 року № 2, одним з таких є Відокремлений підрозділ «Шахта «Піонер» смт. Новодонецьке, що перебуває на податковому обліку в Добропільській ОДПІ Донецької області.

Добропільською ОДПІ проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих і узгоджених сум податкових зобовязань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, збору за забруднення навколишнього природного середовища, земельного податку з юридичних осіб Відокремленим підрозділом «Шахта Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 26.03.2009 року по 01.11.2010 року, за результатами якої складено акт від 10.11.2010 року (т.1 а.с. 11).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, крім іншого, встановлено порушення граничних термінів сплати до бюджету земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 177809,55 грн., з яких із затримкою від 30 до 90 днів в сумі 2544,34 грн. та із затримкою понад 90 днів в сумі 175265,21 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004611540/0 від 12 листопада 2010 року відповідачем на підставі вищевказаного акту перевірки від 10.11.2010 року позивачу нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 508,88 грн. за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 2544,34 грн. (т.1 а.с. 32).

Податковим повідомленням-рішенням № 0004621540/0 від 12 листопада 2010 року відповідачем на підставі вищевказаного акту перевірки від 10.11.2010 року позивачу нараховано штраф у розмірі 50% у сумі 87632,67 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 175265,21 грн. (т.1 а.с. 34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач самостійно змінив призначення платежів за платіжними дорученнями та направив суми коштів не на сплату податкових зобовязань позивача, які зазначені ним в платіжних дорученнях, а на погашення недоїмки із земельного податку з юридичних осіб за минулі періоди, в наслідок чого у позивача настав обовязок сплатити штраф на підставі п.17.1 ст.17 Закону № 2181. Такі дії відповідача зі зміни призначення платежу суд розцінив як протиправні, оскільки вони вчинені поза межами наданих податковому органу повноважень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, який правильно встановив обставини по справі і дав ям належну оцінку.

Згідно преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішеннь відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно , наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі 20 відсотків такої суми, а при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання - у розмірі 50 відсотків такої суми.

Статтею 7 Закону № 2181 визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі № 2а-28425/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля в особі ВП «Шахта «Алмазна» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.