Постанова № 14993307, 24.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-8555/10/0670

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод"

до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області,

за участю першого заступника прокурора Житомирської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області, яка є правонаступником ДПІ у Баранівському районі Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 року №0000232301/2. В обґрунтування своїх вимог посилається на дотримання товариством умов, визначених п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви у повному обсязі, просили її задовольнити.

Відповідач адміністративного позову не визнав, надав письмові заперечення на нього, за змістом яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що узгоджується з приписами п. 11.21 ст. 11 названого Закону, оскільки товариство, з огляду на те, що воно не здійснювало переробки придбаного у селян молока, а лише піддавало його попередній фізичній обробці, не має права на спрямування суми податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету, для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну планову перевірку ТОВ "Баранівський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 13.05.2010 року №63/231/31318317.

У ході здійснення перевірки встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4, п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, товариством включено суми ПДВ з реалізації молока охолодженого до складу податкових зобов'язань Декларації з ПДВ (дотаційної), що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ в цій декларації на 441707,00 грн.

Такий висновок з посиланнями на ст. 1 Закону України "Про молоко та молочні продукти", Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій пов'язаний з тим, що реалізоване ВАТ "Баранівський молокозавод" охолоджене молоко не є молочною продукцією, яка пройшла процес переробки молока. Зазначене молоко піддавалося лише попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню) і згідно Закону України "Про молоко та молочні продукти" є молочною сировиною. Крім того, відповідач дійшов висновку, що молоко сире охолоджене не є готовим продуктом.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем 13.08.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301/2, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1604216,00 грн., з яких 465924,00 грн. - основний платіж та 1138292,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його законним, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Пунктом 5 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року №291, передбачено, що перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення. Для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає територіальному органу Державного казначейства за місцем відкриття небюджетного рахунка платіжні доручення на перерахування необхідних сум коштів з небюджетного рахунка на свій поточний рахунок для подальшого отримання таких коштів готівкою та внесення у касу зазначеного переробного підприємства.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість проводиться щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

За обставин, які склались у даній справі, спір щодо застосування наведених правових норм виник з приводу того, що позивач не здійснював процесу переробки придбаного у селян молока, а відтак реалізоване ним в подальшому молоко не може вважатися готовою продукцією, що відповідно виключає право товариства на застосування п. 11.21 ст. 11 Закону.

Судом при дослідженні обставин, які є предметом доказування у даній справі, та встановленні того, чи є реалізована позивачем продукція готовою, враховується, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 (з відповідними змінами та доповненнями), до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Крім того, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", готова продукція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що достатньою умовою для кваліфікації продукції як готової є її визначення як такої в умовах договорів, укладених з Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що достатньою умовою для кваліфікації продукції як готової є її визначення як такої в умовах договорів, укладених з замовниками продукції.

Як вбачається з акту перевірки, реалізація позивачем продукції здійснювалась ТОВ "Андрушівський молокозавод". Відповідно до п. 1.1 договору від 25.02.2009 року №19, укладеного між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (покупець) та ТОВ "Баранівський молокозавод" (постачальник), останнє зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору наступну готову продукцію постачальника: молоко коров'яче незбиране, яке на виробничих молокопереробних потужностях постачальника пройшло процес первинної обробки (охолодження, очищення, фільтрація молока сирого) та відповідає вимогам ДСТУ 3662-97.

Отже, реалізоване позивачем молоко коров'яче незбиране, яке відповідає вимогам ДСТУ 3662-97, у розумінні зазначеного правового регулювання є готовою продукцією товариства, що спростовує доводи відповідача про безпідставну виплату позивачем дотацій товаровиробникам, зважаючи на той факт, що за твердженнями контролюючого органу підприємство не реалізовувало готову продукцію.

Що ж стосується тверджень податкової інспекції стосовно того, що ТОВ "Баранівський молокозавод" не здійснювало переробку молока, а лише його попередню обробку, то слід зазначити, що сторонами не заперечується, що ТОВ "Баранівський молокозавод" відноситься до переробних підприємств, має власні виробничі потужності, тому зобов’язане вести окремий бухгалтерський облік молока та молочних продуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока, та окремо облік іншої продукції. Статус позивача як переробного підприємства підтверджується довідкою зі статистики, згідно якої підприємству присвоєно код 15.51.0 (перероблення молока та виробництво сиру).

Згідно з вимогами Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 року №882, який призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об’єктом класифікації в ДКПП є продукція та послуги, створені внаслідок усіх видів економічної діяльності.

Відповідно до цього класифікатора до продукції розведення великої рогатої худоби підходом 01.21.20 відноситься молоко великої рогатої худоби. При цьому ця підкатегорія включає молоко корів стада молочного та м’ясного, молоко буйволиць, ячих і т.ін., сире чи первинне оброблене в межах господарства (ферми). Ця підкатегорія не включає молоко, оброблене за межами господарства (15.51).

У свою чергу до продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів віднесено під кодом 15.51 молоко та молочні продукти, а також під кодом 15.51.1 молоко рідке та вершки. При цьому підкатегорія 15.51.11 "молоко рідке" включає в себе молоко незбиране, частково чи повністю знежирене, нормалізоване, незгущене, без додання цукру, з вмістом жиру не більше 6%, а також "молоко рідке оброблене" (пастеризоване, стерилізоване, питне, пряжене, білкове, нежирне і т. ін.). Таким чином, молоко незбиране, яке було оброблено шляхом нормалізації його показників з вмістом жиру не більше 6%, відповідно до вимог наведеного класифікатора слід вважати продукцією перероблення сільськогосподарських продуктів.

Слід також зазначити, що ТОВ "Баранівський молокозавод" закуповувало у сільськогосподарських товаровиробників молоко сире, яке після застосування до нього технологічного процесу на власних виробничих потужностях доводилося до відповідності вимогам, визначених умовами договору про закупівлю молока і молочних продуктів, тобто молоко повинно було відповідати вимогам ДСТУ-3662-97. При цьому у процесі переробки молока сирого та виготовлення молока коров’ячого незбираного, який проводився відповідно до технологічної карти, нормалізувалися його якісні характеристики, а саме, кислотність, білок, жирність, температура, чистота, тобто був отриманий новий продукт промислової переробки з нормалізованими якісними показниками.

Отже, урахування приписів Державного класифікатора продукції та послуг, які визначають процес нормалізації характеристик молока як процес його переробки, результатом якого є отримання молока незбираного, дозволяє зробити висновок, що молоко коров’яче незбиране отримується позивачем в результаті здійснення на виробничих молокопереробних потужностях саме технологічного процесу переробки молока сирого.

Крім того, доречними є посилання позивача на ту обставину, що дія п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" спрямована на підтримку сільськогосподарських товаровиробників через запровадження механізму перерахування їм коштів переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, тобто законодавець не ставить в залежність правомірність виплати дотацій від того, поставляється переробним підприємством молоко чи молочна продукція.

Судом також враховується, що згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року №291 одним з органів, яким надано повноваження контролювати використання коштів податку на додану вартість, є управління агропромислового розвитку районних, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій.

При цьому, як вбачається з довідки Управління агропромислового розвитку Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області від 15.10.2010 року №220-1/2, ТОВ "Баранівський молокозавод" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року виплату державних дотацій населенню за закуплене молоко у сумі 494769,92 грн. здійснило у встановленому чинним законодавством порядку за їх цільовим призначенням та у повному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено достатніми та неспростовними доказами неправомірності застосування ТОВ "Баранівський молокозавод" пільгового режиму оподаткування, передбаченого п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, а позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування - такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області від 13.08.2010 року №0000232301/2, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1604216,00 грн., з яких 465924,00 грн. - основний платіж та 1138292,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 29 березня 2011 р.