Постанова № 14993131, 14.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-8398/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 р.                                                                       м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"

до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області, яка була замінена її правонаступником - Баранівською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2010 року №0000082301/0, №0000072301/0, від 29.07.2010 року №0000082301/2, №0000072301/2, від 22.10.2010 року №0000082301/3, №0000072301/3. В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, вважає, що за наслідками здійсненої перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження нарахованої суми платежів за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 455118,88 грн. Позивач зазначає, що правомірно нараховував плату за користування надрами з обсягу видобутих корисних копалин, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а не з вартості продукції товариства, як стверджує податкова інспекція.

Представники позивача вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення, за змістом яких вважає правомірним висновок перевірки про порушення позивачем вимог п. 1.32, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки товариством безпідставно включено до складу валових витрат витрати на науково-маркетингові дослідження, зважаючи на те, що такі витрати не підтверджені первинними документами з зазначенням у них усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю товариства. При визначенні податкових зобов'язань з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин вважає, що податкова інспекція за результатами порівняння фактичної ціни реалізації видобутих корисних копалин та розрахункової вартості видобутих корисних копалин обґрунтовано нарахувала цей платіж з вартості фактичної продукції товариства - щебеня, який і визначає промислове значення родовища.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено планову виїзну перевірку ТОВ "Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 05.05.2010 року №259/231-13563220.

У ході здійснення даної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у періоді, що перевірявся, на загальну суму 495032,00 грн.; вимог пп. 4 п. 9 розділу ІІ додатку 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", п.п. 2, 3, 4, 14 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", внаслідок чого донараховано плату за користування надрами у сумі 455118,88 грн.; абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 2, 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість у сумі 14501,00 грн. за червень 2009 року та заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на 73973,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000082301/0, від 29.07.2010 року №0000082301/2, від 22.10.2010 року №0000082301/3, якими товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "плата за користування надрами" у розмірі 652282,00 грн., з яких 455119,00 грн. - основний платіж та 197163,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000072301/0, від 29.07.2010 року №0000072301/2, від 22.10.2010 року №0000072301/3, якими товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110960,00 грн., з яких 73973,00 грн. - основний платіж та 36987,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких позивач протягом періоду, що перевірявся, отримував послуги з науково-маркетингового дослідження ринку збуту щебеня та супутньої продукції на суму 495032,00 грн.

Зокрема, між позивачем та ТОВ "Призма-13"ЛТД 18.03.2009 року було укладено договір №18/1-09 на виконання дослідження ринку щебеня та супутньої продукції щебеневого виробництва, в тому числі аналіз ринкового попиту в Житомирській та Київській областях. Вартість виконаних робіт згідно акта виконаних робіт від 28.07.2009 року становить 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,00 грн. (податкова накладна від 28.07.2009 року №000295).

08.12.2008 року між позивачем та СТОВ "Хлібороб" укладено договір №08/12 на проведення маркетингово-консультаційних послуг на загальну суму 330846,00 грн., у тому числі ПДВ - 55141,00 грн. (податкова накладна від 01.06.2009 року). Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від 01.06.2009 року.

Між позивачем та ПП ОСОБА_1 14.04.2009 року також було укладено договір №14/04 на виконання дослідження ринку збуту щебеня в Україні та зарубіжжі на загальну суму 52660,00 грн. без ПДВ, в підтвердження виконання якого надано акт виконаних робіт від 21.07.2009 року.

Заперечуючи проти включення здійснених витрат до складу валових, відповідач вказує, що зі змісту наданих актів неможливо встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача, оскільки акти не містять конкретних даних про результати досліджень, а також відсутні звіти про об'єми виконаних робіт.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних послуг є в наявності у позивача. В підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Призма-13»ЛТД, СТОВ "Хлібороб", ПП ОСОБА_1 позивачем, зокрема, надано договори від 18.03.2009 року №18/109, від 08.12.2008 року №08/12, від 14.04.2009 року №14/04, податкові накладні від 28.07.2009 року №000295 (а.с. 13), від 01.06.2009 року №107 (а.с. 16), акт виконаних робіт від 28.07.2009 року (а.с. 12), акт №5 здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 15), акт здачі-прийняття виконаних робіт від 21.07.2009 року №4 (а.с. 18), платіжні доручення про перерахування коштів ТОВ "Призма-13"ЛТД та ПП ОСОБА_1 (а.с. 103-112), виписку з банківського рахунку ТОВ "Граніт" та картку клієнта СТОВ "Хлібороб" за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року, які підтверджують факт розрахунків з зазначеними підприємствами (а.с. 113-115). У судовому засіданні також були оглянуті звіти про надані ТОВ «Призма-13»ЛТД, СТОВ "Хлібороб", ПП ОСОБА_1 послуги, проти долучення копій яких до матеріалів справи заперечував позивач з підстав небажання відкривати доступ до цієї інформації.

Отже, обставини перерахування позивачем на користь своїх постачальників коштів за придбані послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Досліджуючи питання зв'язку витрат товариства з придбання згаданих послуг з його господарською діяльністю, судом досліджено витяг з Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ "Граніт" за період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року та з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року, з якого вбачається збільшення обсягу реалізації продукції у ІІ півріччі 2009 року у порівнянні з І півріччям 2009 року більше ніж у 2,4 рази, а у порівнянні з ІV кварталом 2008 року - у 2,6 разів, що свідчить про наявність економічної вигоди для товариства від придбаних послуг.

Судом також був встановлений факт виявлення нових, відмінних від існуючих, покупців продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", та укладення договорів та контрактів з такими покупцями (СТОВ "Агроресурс", ТОВ "Челко-Дон", ТОВ "Калузький цементний завод", ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", ТОВ "Автострада-Центр"), копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 138-167).

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність причинного зв’язку витрат ТОВ "Граніт" з господарською діяльністю товариства, яке отримало користь від придбаних послуг. Зазначені обставини відповідачем спростовані також не були.

Крім того, судом встановлений факт, що за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Граніт" на рівні ДПА України відповідачем порушень встановлено не було.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Призма-13»ЛТД, СТОВ "Хлібороб", ПП ОСОБА_1 правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не спростовують цього висновку і доводи контролюючого органу стосовно того, що СТОВ "Хлібороб" не могло надавати маркетингово-консультаційні послуги, оскільки основним видом його діяльності є вирощування зернових та технічних культур. Між тим, згідно статутних документів СТОВ "Хлібороб" останнє може, зокрема, здійснювати маркетингові дослідження на замовлення українських та іноземних фізичних та юридичних осіб щодо українського ринку та українських виробників, проводити семінари, конференції тощо з питань практики бізнесу, маркетингу, консалтингу та правових питань підприємництва. У той же час, ч. 1 ст. 6, ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України закріплено загальні принципи господарювання в Україні, одним з яких є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, яка здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності. Відтак, зазначення основним видом діяльності СТОВ "Хлібороб" вирощування зернових та технічних культур не є беззаперечним доказом того, що зазначене товариство позбавлено правової та фактичної можливості надавати послуги, придбані у нього позивачем. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своєї позиції з цього приводу Баранівською МДПІ надано не було.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на висновок, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних послуг, пов'язаних з його господарською діяльністю, суд вважає, що товариство також правомірно та у відповідності до вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесло до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних послуг, на підставі податкових накладних від 28.07.2009 року №000295 та від 01.06.2009 року №107, оформлених належним чином.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000072301/0, від 29.07.2010 року №0000072301/2, від 22.10.2010 року №0000072301/3 не можна визнати такими, що відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність донарахування плати за користування надрами, судом встановлено, що в акті перевірки від 05.05.2010 року зазначено, що ТОВ "Граніт" розрахунки за користування надрами для видобування корисних копалин подавало щоквартально до податкової інспекції та задекларувало за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року податкових зобов'язань з цього платежу 89067,05 грн., у той час як перевіркою правильності нарахування плати за користування надрами донараховано 455118,88 грн.

Відповідно до п. 3 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264, об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди.

Пунктом 4 цього ж Порядку визначено, що вартість видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин (готової продукції) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин; за розрахунковою вартістю видобутих корисних копалин.

При порівнянні фактичної ціни реалізації видобутих корисних копалин та розрахункової вартості видобутих корисних копалин контролюючим органом було встановлено, що більшою є розрахункова вартість видобутих корисних копалин, на підставі якої і визначається вартість корисних копалин за звітний період.

При цьому, контролюючий орган, визначаючи ціну реалізації видобутих корисних копалин, в якості таких корисних копалин розглядав щебінь, який кваліфікував як готову товарну продукцію гірничого виробництва. Така позиція, на думку відповідача, узгоджується з обставинами справи, відповідно до яких позивачу був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 31.12.2004 року №3638, з зазначенням в ньому мети надрокористування - видобування гранітогнейсу в якості сировини для видобування будівельного щебеню та бутового каменю. Крім того, вважає, що така позиція відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр", згідно з якими товарна продукція гірничодобувного підприємства - матеріальна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам; мінеральна сировина - корисна копалина, вироблена і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Між тим, суд не може погодитись з висновком відповідача про заниження позивачем плати за користування надрами, зважаючи на наступне.

Так, як було зазначено, відповідно до абзацу 11 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №432 товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Пунктом 4.9 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженого наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 16.12.2002 року №199, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 року за №78/7399, визначено, що вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7-75-98 "Щебінь і гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт. Технічні умови" (далі - ДСТУ). Дія ДСТУ поширюється на товарну продукцію гірничовидобувного підприємства у вигляді щебеню з природного каменю, гравію та щебеню із щільних гірських порід, що застосовується у якості наповнювачів.

Згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.1997 року №822, щебінь належить до класифікаційного угрупування під кодом ДКПП 14.21.12.152, що включає "гравій, щебінь або дроблений камінь, які звичайно використовують як заповнювач бетону, баласту для шосейних доріг чи залізничних колій або інші баластні матеріали".

Пунктом 4.1 ДСТУ визначено, що продукція повинна відповідати вимогам стандарту, вироблятися за технологічною документацією, що затверджена у встановленому порядку, а також характеризуватися такими основними показниками, як зерновий склад (до 80 міліметрів включно), форма зерен, вміст пилових частинок, а також стабільністю фізико- механічних властивостей.

Згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 камінь бутовий підпадає під код 14.11.12.300 Граніт/ бутовий.

З врахуванням наведеного, "гірнича маса", отримана в результаті вибухових робіт, є сировиною для виробництва бутового каменю і щебеню, що отримуються в результаті технологічних операцій з дроблення з наступним розсівом продуктів дроблення.

Податкові зобов'язання з платежів за користування надрами для видобування сировини для виробництва щебеневої продукції за звітний період обчислюються у відсотках до вартості видобутих корисних копалин. У свою чергу, корисна копалина Миропільського родовища гранітогнейсів, яка добувається ТОВ "Граніт» відкритим методом, після проведення бурових та вибухових робіт перетворюється в гірничу масу (камінь бутовий). Як пояснили представники позивача, гірнича маса (камінь бутовий) складується в складі готової продукції гірничого цеху товариства методом направленого вибуху. В подальшому гірнича маса (камінь бутовий) зі складу гірничого цеху використовується для переробки дробарно-сортувальним заводом на щебеневу продукцію різних фракцій. Готовою продукцією для розрахунку плати за користування надрами для товариства являється гірнича маса (камінь бутовий), що знаходиться у складі готової продукції гірничого цеху.

Таким чином, суд погоджується з правовою позицією позивача, що у випадку, коли суб'єкт господарювання видобуває корисні копалини (гранітогнейси), які використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізує видобуті корисні копали, вартість видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин він має обчислювати за розрахунковою вартістю саме видобутих корисних копалин, а не з продуктів їх переробки. У тих же випадках, коли підприємство реалізує добуту корисну копалину (камінь бутовий) як безпосередню кінцеву продукцію, яка не підлягала додатковій переробці, останнім правомірно розраховувалась фактична ціна одиниці товарної продукції, виходячи з вартості її реалізації.

У підтвердження правомірності такої позиції позивачем надані висновки Національного гірничого університету від 10.08.2010 року, Торгово-промислової палати в Житомирській області від 10.06.2010 року та ДП "Житомирстандартметрологія" від 10.06.2010 року, згідно яких, зокрема, роз'яснено, що під термін "гірнича маса" підпадають усі об'єми корисної копалини, які були видобуті в кар'єрі за відповідний період. Цей видобутий матеріал (розпушена підриванням гранітно-гнейсова порода) називається вихідною гірничою масою, яка являє собою суміш кусків різної форми та розмірів (від каменя бутового до тонкодисперсних частинок піщанистих фракцій). В цій гірничій масі також можуть знаходитись різні домішки (глинисті, піщані, мул і таке інше), які також увійшли в об'єми балансових запасів при їх обрахуванні. Для того, щоб таку гірничу масу перетворити в якісні будівельні матеріали, необхідно виконати цілий ряд технологічних операцій (дроблення, грохотування, промивання тощо) на дробильно-сортувальному устаткуванні. В результаті зазначеної переробки гірничої маси (видобутої корисної копалини з вміщуючим її масивом геологічно нероздільними домішками) отримують готову продукцію (щебінь необхідних фракцій, пісок), а також відходи у вигляді відсіву та шламів.

Зі змісту наведеного роз'яснення, яке визначає технологічний процес отримання щебеню, можна зробити висновок, що щебінь не може вважатися корисною копалиною, оскільки він є продуктом її переробки, з огляду на що вартість його реалізації не може бути об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000082301/0, від 29.07.2010 року №0000082301/2, від 22.10.2010 року №0000082301/3 не відповідають вимогам, визначеним у ч. 3 ст. 2 КАС України, зважаючи на що підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000082301/0, №0000072301/0, від 29.07.2010 року №0000082301/2, №0000072301/2, від 22.10.2010 року №0000082301/3, №0000072301/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 18 лютого 2011 р.