Постанова № 14992954, 12.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/3907/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, смт. Володарське

про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 16779,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 26 липня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Володарському районі Донецької області заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 16779,00 грн.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII, Податкового кодексу України.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши на те, що сума доходу, визначена ним у декларації про доходи за 2010р. вказана помилково, а у наданні уточнюючого розрахунку до декларації позивачу було відмовлено податковим органом в усному порядку. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Володарською райдержадміністрацією Донецької області 25.01.2000р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Володарському районі Донецької області з 25.01.2000р. (арк. справи 5, 18).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до п. 2 ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який був чинний на момент визначення оподаткованого доходу, оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється, зокрема, на підставі декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.

Згідно із п. 4. ст. 14 розділу IV наведеного Декрету, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Обов’язок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобов’язань встановлений п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України.

Відповідачем до податкового органу була подана декларація про доходи, одержані з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. № 300 від 15.02.2011р., в якій позивач самостійно обчислив дохід, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2010р., який становить 25786,80 грн. (арк. справи 7, 8).

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов’язань за наведеною декларацією утворилась заборгованість у загальному розмірі 16779,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 14).

Суд не приймає посилання відповідача на те, що ним вказана помилково у декларації про доходи за 2010р. сума оподаткованого доходу, у зв’язку з чим дана сума не підлягає стягненню, з огляду на наступне.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Як було зазначено, органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом (п. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України).

З наведеного випливає, що сума податкового боргу за податковими зобов’язаннями, самостійно узгодженими платником податку у податковій декларації, підлягає стягненню до бюджету.

Доказів відмови відповідачем у наданні уточнюючого розрахунку позивач не надав.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Відповідачу податковим органом була направлена поштою податкова вимога від 11.02.2011р. № 53, яка отримана відповідачем, про що свідчить корінець поштового повідомлення про вручення (арк. справи 5). Згідно із п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, тобто, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 58.3. ст. 58 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 16779,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 16779,00 грн. на користь місцевого бюджету Володарської селищної ради, на рахунок № 33213801700215, отримувач Володарська селищна рада, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34686888, банк одержувача - ГУ ДКУ в Донецькій області.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 15 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.