Вирок № 14988194, 13.04.2011, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-86/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Розман М.М.

при секретарі Цех Г.М.

з участю прокурора Роман В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисьва Пермської області , Росії , громадянина України , з загальною середньою освітою , не працюючого , не одруженого , раніше судимого вироком військового трибуналу Новосибірського гарнізону від 25 жовтня 1989 року за ст..ст. 224 п.»а», 242 п.»б»КК РСФСР , вироком Тячівського районного суду від 23 січня 1996 року за ст.. 196-1 ч.2 КК України , в редакції 1960 року , вироком Тячівського районного суду від 11 лютого 1999 року за ст.. 215-3 КК України , в редакції 1960 року , вироком Тячівського районного суду від 8 червня 2001 року за ст..ст. 142 ч.3 , 229-6 ч.2 , 229-6 ч.1 КК України в редакції 1960 року , вироком Тячівського районного суду від 17 грудня 2008 року за ст.. 395 КК України , вироком Тячівського районного суду від 15 березня 2010 року за ст.. 395 КК України , у вчиненні злочину , передбаченого

ст. 263 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в період з 21 по 22 березня 2010 року , умисно , в смт. Солотвино , носив безпосередньо при собі в кишені куртки , без передбаченого на те законом дозволу , металевий кистень , який являється холодною зброєю ударно-дробильної дії , виготовлений кустарним способом по типу поліцейського кистеня з пружинними стержнями.

В судовому засіданні підсудний свою вину не визнав та пояснив , що умисно металевий кистень він не носив , а цей кистень дав йому працівник міліції ОСОБА_2 і сказав йти з ним в бар. За це дали гроші і пообіцяли , що нічого не буде і він отримає тільки штраф , який працівники міліції самі і сплатять. Від даних під час досудового слідства показань відмовився. Просить його виправдати.

Розглянувши матеріали кримінальної справи , суд вважає , що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину в судовому засіданні повністю доведена і це стверджується зібраними під час досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджено , що він працює ДІМ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області і обслуговує смт. Солотвино.А 22 березня 2010 року , близько 15.00 год., під час відпрацювання в закладах громадського харчування в смт. Солотвино , він разом з іншими працівниками міліції зайшли в приміщення кафе «Еліт», що розташоване по вулиці Ленінградській смт. Солотвино , де за одним із столиків сидів ОСОБА_1 , і на столі у якого крім замовленого пива знаходився в складеному вигляді предмет , схожий на металічну дубинку. На його запитання ОСОБА_1 повідомив , що даний предмет знайшов , однак не знає що то таке. Тоді він в присутності понятих вилучив у ОСОБА_1 даний предмет , який по своїм зовнішнім ознакам був подімний до металічного китеня.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила , що 22 березня 2010 року , близько 14.00 год. , вона знаходилася в приміщенні кафе «Еліт»в смт. Солотвино. Там за одним із столиків також сидів ОСОБА_1 і на столику у нього був якийсь невідомий їй предмет . Через деякий час в приміщення кафе зайшли працівники міліції і помітивши у ОСОБА_1 цей предмет вилучили його.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив , 22 березня 2010 року , близько 14.00 год. , він знаходилася в приміщенні кафе «Еліт»в смт. Солотвино. В цей час в приміщення зайшов візуально йому знайомий ОСОБА_1 , який присів за столик , замовив пиво і поставив на столик якийсь металічний предмет. Через деякий час в приміщення кафе зайшли працівники міліції і вилучили у ОСОБА_1 цей предмет.

Аналогічні показання дала в судовому засіданні свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив , що йому відому про те , що дубінку передали ОСОБА_1 працівники міліції. Зокрема він бачив як того дня працівник міліції ОСОБА_2 про щось розмовляв в коридорі опорного пункту з ОСОБА_1 , а потім ОСОБА_1 вийшов вже з дубінкою. Саму передачу не бачив , так як той стояв до нього спиною. А вже в його присутності ОСОБА_2 сказав , щоб вони йшли в бар. Він відмовився , а ОСОБА_1 пішов.

Актом виявлення та вилучення від 22.03.2010 року стверджено факт виявлення та вилучення у ОСОБА_1 в приміщенні кафе «Еліт»металічного предмета , схожого на міліцейський кийок.

( а.с. 4 )

Згідно до висновку експертизи холодної зброї від 29.03.2010 року №30 вилучений у ОСОБА_1 кистень являється холодною зброєю ударно дробильної дії та виготовлений кустарним способом по типу поліцейського китеня з пружинними стержнями.

( а.с. 73-76)

Заперечення своєї вини підсудним спростовується даними ним же під час дізнання і досудового слідства визнавальними показаннями , за якими він стверджував , що даний предмет знайшов і не знаючи його призначення носив при собі до вилучення працівниками міліції в кафе «Еліт». При цьому було помітно , що то є металічна палиця з рукояткою , призначена для нанесення ударів.

Ці дані під час дізнання і досудового слідства показання ОСОБА_1 , у звязку із зміною показань , оголошені і досліджені в судовому засіданні.

( а.с. 5 , 6 , 86-88)

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив передачу підсудному ОСОБА_1 металевого кистеня.

Крім цього , за наслідками перевірки доводів підсудного постановою пом. прокурора Тячівського району від 28 лютого 2011 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину , передбаченого ст..ст. 364 , 365 КК України.

При цьому показання свідка ОСОБА_7 також достовірно не підтверджують доводи підсудного.

Таким чином, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази , суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.263 ч.2 КК України , як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який по місцю проживання характеризується посередньо , раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів.

Обставин справи, що помякшують покарання підсудному ОСОБА_1 суд не знайшов.

Обставиною , що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочинів.

При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно підсудного ОСОБА_1 , за наявністю альтернативної санкції ч.2 ст. 263 КК України , беручи до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів і під час набрання вироком законної сили , за яким він був останній раз засуджений , знову вчинив умисний злочин , що свідчить про його стійку кримінальну поведінку , суд вважає, що його виправлення і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства , а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання в виді арешту.

Судові витрати за проведення експертизи холодної зброї покласти на ОСОБА_1Речовий доказ по справі, а саме: металевий кистень , який знаходиться на зберіганні у секторі дозвільної системи Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області слід знищити.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України , суд ,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання у виді арешту строком на три місяці.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити попередній підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 25575144 МФО 812016 , р\р 31256272210434, 243 гривні 38 копійок за проведення експертизи холодної зброї.

Речовий доказ по справі, а саме: металевий кистень , який знаходиться на зберіганні у секторі дозвільної системи Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту його оголошення.

Головуючий: М.М.Розман