Постанова № 14976730, 13.04.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 15/261-07

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М. секретар судового засідання Новак Р.А.,

за участю представників сторін:

позивача- Кузовлев Р.В. (довір.№13-11-3348 від 09.02.2011р.);

відповідача- 1. Любавіна Т.В. (довір.№6 від 08.02.2011р.);

2. Любавін В.О. (довір.№6-ю від 09.02.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»на рішення господарського суду Вінницької області

від 28.02.2011р. у справі №15/261-07

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»м.Київ

до відповідачів: 1. Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство

«Птахокомбінат «Тульчинський»смт.Кирнасівка Вінницької області

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»

смт.Кирнасівка Вінницької області

про визнання недійсним договору оренди та виселення -

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.

До господарського суду Вінницької області 05.06.2007р. звернувся Позивач-Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(надалі в тексті Банк «Надра») з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним укладений Відповідачами: Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Птахокомбінат «Тульчинський»(надалі в тексті Птахокомбінат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»(надалі в тексті ТзОВ «Едельвес») договір оренди споруд №4-є від 29.08.3005р. Крім того, Позивач просив виселити ТзОВ «Едельвейс»з приміщень пташників №1, №2, №3 та №4, які знаходяться у с.Федьківка Тульчинського району Вінницької області.(т.1, арк.справи 2-4).

Провадження у справі зупинялось.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2010р. у справі №15/261-07 (суддя Грабик В.В.) в задоволенні позову відмовлено з підстав нікчемності укладеного Відповідачами договору оренди, який суперечить п.3.1 договору застави, укладеному 06.11.2002р. Банком «Надра»та Птахокомбінатом. Стосовно другої вимоги, місцевий суд зазначив, що такий спосіб захисту як «виселення»статтею 16 ЦК України не передбачений; суд зауважив, що Позивач не вказав закон, пункт договору, якими передбачено саме такий спосіб захисту порушеного права господарюючого субєкта. Такий спосіб захисту як «виселення»передбачений ЖК України, але стосується він лише жилих приміщень (ст.ст.109-117,157 ЖК України) та правовідносин, однією із сторін яких є виключно фізичні особи, тому підстави для задоволення цієї вимоги також відсутні.(т.2, арк.справи 117-119).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»- правонаступник Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення від 28.02.2011р., прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди №4-є від 29.08.2005р. та застосувати наслідки його недійсності. Скаржник не погоджується з рішенням, оскільки, вказуючи на нікчемність правочину суд одночасно мав застосувати наслідки недійсності такого правочину, але не зробив цього. Відмову у задоволенні другої вимоги Скаржник вважає необгрунтованою.(т.2, арк.справи 126-129).

Відповідачі у справі: Птахокомбінат та ТзОВ «Едельвейс»витребуваних ухвалою від 24.03. 2011р. відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Разом з тим, у судовому засіданні 13.04.2011р. представник Відповідача-ТзОВ «Едельвейс»пояснив, що Товариству не було відомо про перебування майна орендодавця у заставі Банку «Надра». Представник Птахокомбінату підтвердив, що до банку з клопотанням про надання згоди на передачу майна в оренду не звертався.

Представники Відповідачів у судовому засіданні 13.04.2011р. з рішенням місцевого суду погоджуються, вважають його обгрунтованим і законним, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши рішення від 28.02.2011р. без змін.(т.2, арк.справи 155 ).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності-юридична особа 26.10.1993р. розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації.(т.1, арк.справи 68-69).

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Птахокомбінат «Тульчинський»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 04.09.1996р. розпорядженням Тульчинської райдержадміністрації №419 і знаходиться у смт.Кирнасівка, вул.Леніна, 3.(т.1, арк.справи 116-117; т.2, арк.справи 14-16, 49).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», яке знаходиться у смт.Кирнасівка, вул.Леніна, 2. зареєстровано Управлінням економіки Тульчинської райдержадміністрації 21.09.1998р.(т.1, арк.справи 139-140, 153, 154; т.2, арк.справи 11-13).

Як вбачається із матеріалів справи, 04 грудня 2002р. Банком «Надра»-заставодержателем та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Птахокомбінат «Тульчинський»-заставодавцем укладено договір застави, у відповідності до пункту 1.1 якого, Птахокомбінат в забезпечення своїх зобовязань за договором кредитної лінії №101 від 07.06.2002р., укладеним з Банком «Надра» передав останньому у заставу: А) майновий комплекс (відділення по відгодівлі ремонтного молодняка) з обладнанням, який знаходиться в селищі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області по вул.Набережній, Б) майновий комплекс (відділення по відгодівлі мяса бройлерів) з обладнанням, який знаходиться в селі Федьківка Тульчинського району Вінницької області та В) майновий комплекс (військове містечко №1) з обладнанням, який знаходиться селищі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.(т.1, арк.справи 5-15). Данний договір посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу ОСОБА_1., про що внесено реєстрові записи №№ 28, 29, 30.(т.1, арк.справи 8-12).

Сторони вносили зміни до договору застави 19.11.2002р. та 04.12.2002р., якими, зокрема, погодили продовження строків повернення кредиту та сплати відсотків, оцінили предмет застави у 2006754 грн. Угоди про внесення змін сторони також посвідчили нотаріально, про що приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу ОСОБА_1. внесено реєстрові записи №№ 5570, 5847.(т.1, арк.справи 13-15).

З матеріалів справи вбачається, що СВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський»-орендодавець та ТзОВ «Едельвейс»-орендар 29 серпня 2005р. уклали договір оренди споруд №4-є (надалі в тексті Договір оренди), за умовами розд.1 та пунктів 4.1, 4.2, 5.1 якого орендодавець передав орендареві у тимчасове користування: пташник №1 площею 1694,8 м2, пташник №2 площею 1681,5 м2, пташник №3 площею 2 123,2 м2, які знаходяться на хуторі Федьківка Тульчинського району Вінницької області терміном на десять місяців з правом пролонгації.(т.1, арк.справи 16-18, 20). На Виконання умов Договору оренди Відповідачами 30 червня 2005р. складено акт здачіприймання споруд, які знаходяться на хуторі Федьківка Тульчинського району Вінницької області.(т.1, арк.справи 19).

На момент перегляду рішення місцевого суду Відповідач-ТзОВ «Едельвейс»користується пташниками №№1-4 згідно оспорюваного Договору оренди.

Перевіряючи відповідність рішення місцевого суду вимогам матеріального та процесуального права, судова колегія прийма до уваги наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про заставу», заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором; заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно ч.2 ст.586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання вмомент вчиненняправочинустороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,пятою ташостоюстатті203цього Кодексу:

- змістправочинуне може суперечити цьому Кодексу,іншим актамцивільного законнодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) й у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, чинне законодавство не позбавляє особу, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються укладенням нікчемного правочину, звернутись до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Про це йдеться й у п.20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008р.»

Судовою колегією встановлено, що споруди пташників №1, №2, №3 та №4, які Птахокомбінат передав ТзОВ «Едельвейс»за Договором згідно акту від 30.06.2005р. містяться у переліку майна, що є предметом застави під літерою «Б», таким чином, в оренду передано майно, яке вже на той час було передано Птахокомбінатом у заставу Банку «Надра».

Пунктом 3.1 договору застави від 04.12.2002р. на Птахокомбінат покладено обовязок отримати письмову згоду заставодержателя (Позивача) на вчинення дій, повязаних із зміною права власності на предмет застави, а також на здачу його в оренду, суборенду, користування тощо. (т.1, арк.справи 11).

Матеріали справи не містять письмової згоди Банку «Надра»на передачу в оренду Пта-хокомбінатом майна, що перебуває у заставі за Договором застави від 04.12.2002 року .

Разом з тим, Відповідачі пунктом 6.2 Договору оренди погодили, що орендодавець-Птахокомбінат втрачає право розпорядження обєктом оренди на термін оренди без згоди орендаря-ТзОВ «Едельвейс».(т.1, арк.справи 16-зворот).

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник Банку «Надра»зазначив, що Відповідачі не звертались за дозволом на передачу заставного майна в оренду.

Право розпорядження заставленим майном регулюється ст.17 Закону України «Про заставу»в редакції, яка діяла на момент його укладення. Так, заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Пункт 3.1 Договору застави містить заборону заставодавцю на передачу предмету застави в оренду, суборенду, користування без письмової згоді заставодержателя. Проігнорувавши вказане застереження і не запропонувавши Банку «Надра»на заміну інше рівноцінне майно, Птахопідприємство 29.08.2005р. передало заставне майно в оренду ТзОВ «Едельвейс».

Вбачається, що уклавши 29.08.2005р. договір оренди без згоди заставодержателя, Птахокомбінат фактично розпорядився заставним майном, чим порушив наведені вище приписи законодавства. За таких обставин, оспорюваний договір суперечить Цивільному Кодексу,іншим актамцивільного законнодавства.

Зваживши на всі обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про нікчемність оспорюваного Договору оренди, також з огляду на те, що ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»в редакції 05.06.2003р., яка діяла на момент його укладення передбачала, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до положеннь ч.2 ст.215 ЦК України, договір оренди від 29.08.2005р. є нікчемним правочином, оскільки його недійсність встановлена законом і в цьому випадку визнання його недійсним судом не вимагається.

При цьому, колегія суддів вважає хибними доводи ТзОВ «Едельвейс»висловлені у судовому засіданні щодо нікчемності також і договору застави, укладеного 04 грудня 2002р. Позивачем та Птахокомбінатом, оскільки договір був укладений після запровадження господарським судом Вінницької області мораторію у справі №86/10-149 про банкрутство СВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський».

У відповідності до статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керівнику або органу управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна надано право на укладення угод щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином.

При цьому, Закон не містить імперативних норм про заборону укладення договорів застави майна боржника під час провадження справи про банкрутство.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, матеріали справи не містять доказів про визнання недійсним договору застави від 04 грудня 2002р., укладеного Банком «Надра»та Птахокомбінатом «Тульчинський».

Поряд з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні другої позовної вимоги.

Враховуючи обствини, за яких укладений Відповідачами Договір оренди не породив цивільних прав та обовязків в силу своєї нікчемності перебування ТзОВ «Едельвейс»у пташниках №№1-4 за адресою: с.Федьківка Тульчинського району Вінницької області є безпідставним через відсутність на це згоди банку-заставодержателя.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право зверну-ися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Такими способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення дії, яка порушує право.

Обгрунтовуючи у позовній заяві вимогу про виселення, Позивач покликався на ст.397 ЦК України, згідно якої, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Позивачем у негаторному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але розпоряджається ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за негаторним позовом є особа, яка незаконно розпоряджається та/або володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Тому, в даному спорі не йдеться про застосування реституції до сторін недійсного (нікчемного) правочину, а про звільнення особою заставленого майна-нежитлових приміщеннь, якими вона всупереч волі заставодежателя володіє і користується безпідставно, порушуючи з 30.08. 2005р. права останнього.(т.1, арк.справи 19).

Враховуючи вказані обставини, відмова місцевого суду у задоволенні вимоги про виселення лише з підстав ст.109-117, 157 Житлового кодексу України та неможливість у такий спосіб як "виселення" захистити порушене право Позивача вбачається суду недостатнім.

Стаття 79 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає виконання судового рішення у спорі про виселення незалежно від характеру правовідносин сторін.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на думку колегії суддів, порушене право Позивача відповідає способу захисту порушеного права і підлягає захисту шляхом виселення Відповідача-2 із спірних приміщеннь. Тому, з підстав п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, рішення підлягає частковому скасуванню через порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права.

Відповідно до п.3 ст.57 та ч.3 ст.94 ГПК України, до позовної заяви та апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.

В звзку з чим, апеляційний суд звертає увагу, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 25.03.2005р. №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, яким, зокрема, внесено зміни до Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито»(далі Декрет). Названий Закон набрав чинності з 31 березня 2005р.

Згідно підпункту «6»пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Разом з тим, підпунктом «г»даного пункту Декрету з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заявпро перегляд їх за нововиявленими обставинами сума державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої вихoдячи з оспорюваної суми

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із двома самостійними позовними вимогами немайнового характенру, Банк «Надра»платіжним дорученням №25515 від 03.05.2007р. сплатив лише 85 грн. державного мита. Місцевий суд лишив цю обставину поза увагою і, відмовляючи в задоволенні другої вимоги не стягнув з Позивача в доход бюджету належні 85 грн. державного мита.

Відповідно, з апеляційної скарги на дане рішення, сторона повинна сплатити 85 грн. 00 коп. Проте, і оскаржуючи рішення від 28.02.2011р. представник Позивача квитанцією від 12.03. 2011р. сплатив лише 42 грн. 50 коп.(т.1, арк.справи 31; т.2, арк.справи 131).

Вбачається, що сплачені Позивачем суми державного мита з позовної заяви та апеляційної скарги не відповідають розміру, встановленому законом, тому, апеляційний суд вбачає за належне стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» 85 грн. 00 коп. неспла-ченого державного мита за подачу позовної заяви та 42 грн. 50 коп. недоплаченої ним суми держав-ного мита з апеляційної скарги від 14.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 45, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2011р. у справі №15/261-07 задоволити частково.

Рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про виселення. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов про виселення ТзОВ «Едельвейс»з приміщень пташників №1, №2, №3 та №4, які знаходяться у с.Федьківка Тульчинського району Вінницької області задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», яке знаходиться у м.Київ, вул.Артема, 15 (код ЄДР 20025456) в доход Державного бюджету України 128грн. 50коп. державного мита.

3. Витрати Позивача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача. Місцевому суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №15/261-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.