Постанова № 14976719, 13.04.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5/2107-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.11 р.

у справі № 5/2107-10 (суддя Грамчук І.В. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія"

відповідач Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "УКРСОЦБАНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницькогого міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

про визнання виконавчого напису нотаріуса за реєстраційним №1972, вчиненого 15.10.2009р. таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

позивача - Войналовича О.М. ( довіреність в справі )

відповідача - Даценко Н.А. довіреність в справі)

третьої особи -не з"явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2011 року у справі № 5/2107-10 (суддя Грамчук І.В.) відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" (м. Хмельницький) до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку„Укрсоцбанк" (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса за реєстраційним №1972, вчиненого 15.10.2009р. таким, що не підлягає виконанню .

Ухвалюючи рішення про відмову у позові , суд першої інстанції виходив з того, що стаття 50 Закону України “Про нотаріат” у редакції Закону України від 01.10.2008 року на час звернення до суду (30.11.2010 року) не містить такого способу захисту права, як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позивач не вказав договору або закону (акту цивільного законодавства), в якому б було передбачено такий спосіб захисту цивільного права, застосування якого просить позивач. За таких обставин місцевий господарський суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах матеріального права, суперечать фактичним обставинам справи і є неправомірними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" не погодившись із означеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що ст.50 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні , нотаріальний акт оскаржуються до суду , а ч.3 ст.15 ГПК України встановлено спосіб такого оскарження визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Спірним виконавчим написом нотаріуса від 15.09.2009 року звернуто стягнення на автомобіль. Судом першої інстанції не враховано , що Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» має вищий пріоритет застосування, ніж Закон України «Про заставу». На думку апелянта, положеннями ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено можливість звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, натомість, таке звернення стягнення можливе лише за рішенням суду або у позасудовому порядку (ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Звертає увагу на ті обставини, що нотаріусом, який вчинив виконавчий напис та судом першої інстанції, залишено поза увагою і положення договору застави автомобіля від 24.05.2007 року, які не передбачають можливості вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на предмет застави.

Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про визнання виконавчого напису нотаріуса за реєстраційним №1972, вчиненого 15.10.2009р. таким, що не підлягає виконанню .

Відзивом на апеляційну скаргу від 13 квітня 2011 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку„Укрсоцбанк" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Вказує, що судом першої інстанції правильно оцінені всі докази по справі у їх сукупності, а оскаржуване рішення прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Норми чинного законодавства, діючі на час звернення позивача із даним позовом до суду, не передбачали такого способу захисту порушеного права, як визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави таким, що не підлягає виконанню. Посилання апелянта на ч.3 ст. 15 ГПК України вважає безпідставним ,оскільки Господарський процесуальний кодекс не є законом ,який регулює дані відносини.

Також зазначає, що при винесенні спірного рішення суд правомірно застосував положення Закону України « Про заставу» ,в зв»язку з тим, що з положень п.п 2.4.10, 3,2 договору застави майна від 24 травня 2007 року вбачається ,що при укладенні даного договору сторони керувались положеннями даного Закону. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" апеляційну скаргу підтримав із мотивів, що у ній викладені. Просив апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача акціонерно-комерційного банку соціального розвитку„Укрсоцбанк" в ході перегляду справи проти апеляційної скарги заперечував, з мотивів , викладених у письмовому запереченні. Просив рішення суду залишити без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 або його представник у судове засідання апеляційного господарського суду не з»явилися, причин неявки суду не повідомили. Враховуючи, що приватний нотаріус ОСОБА_1 належним чином і заздалегідь повідомлений про час та місце апеляційного перегляду, що стверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.126),явка його в судове засідання обов»язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у відсутності третьої особи.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході перегляду справи встановлено, що 24 травня 2007 року між позивачем та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку„Укрсоцбанк" укладено кредитний договір № 880/105-РКА6, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 556 612 гривень зі сплатою 18% річних строком до 21 травня 2012 року для купівлі автомобілів марки КАМАЗ -55111 (автокран) та КАМАЗ -54115 (п.1.1,1.2 договору) (а.с. 66-71).

Також сторонами у пункті 1.3 кредитного договору погоджено, що кредитор укладає із позичальником з метою забезпечення зобов»язань за договором, договори застави майна вартістю 583000 гривень та 185640 гривень.

24 травня 2007 року між позивачем та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку„Укрсоцбанк" укладено договір застави майна, за умовами пунктів 1.1.1 та 1.2 якого позивач передав у заставу банку транспортний засіб марки КАМАЗ 55111, червоного кольору, 2007 р.в., НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 автокран , державний номерний знак НОМЕР_3 вартістю 583000 грн. ( а.с.13-16).

В подальшому, 11 вересня 2007 року сторонами укладеного додатковий договір до договору застави майна від 24.05.2007 року, яким вони доповнили договір застави п.1.1.2,1.2.2,1.4.2 , включивши до предмету застави транспортний засіб марки КАМАЗ 54115 КАМАЗ 54115, сірого кольору, 2006 р.в., НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 сідловий тягач, зареєстрований 08.09.2007р. Першим Хмельницьким МРЕВ ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, заставною вартістю 185640 гривень та змінивши заставну вартість КАМАЗ 54111 та встановивши її у розмірі 583000 гривень (а.с. 17).

Договір застави майна від 24.05.2007 року та додатковий договір від 11.09.2007 року до договору застави майна посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровані в реєстрі .

15 жовтня 2009 р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 з посиланням на статтю 87 Закону України "Про нотаріат", пункт 1 Переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня.1999р. №1172 вчинено виконавчий напис (реєстровий № 1972), яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки КАМАЗ 54115, сірого кольору, 2006 р.в., НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 сідловий тягач, зареєстрований 08.09.2007р. Першим Хмельницьким МРЕВ ДАІ УМВС України в Хмельницькій області, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, заставною вартістю 583000 гривень, що належить відповідачу ( а.с.12).

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне субєктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно із приписами ч.7 ст.50 Закону України "Про нотаріат" від 2вересня 1993року №3425-XII (із змінами) спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Частиною 3 ст.15 ГПК України визначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відтак, колегія суддів вважає, що законодавцем чітко передбачено, що спори про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розглядаються за наявності певного суб'єктного складу учасників, встановленого положеннями ст.1 ГПК України , господарським судом за позовом боржника до стягувача

Враховуючи той факт, що боржником та стягувачем за кредитним договором та договором застави, на якому приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис (реєстровий № 1972), є ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія» та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» відповідно, позовна заява містить посилання на положення норм Законів України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та на Договорі застави від 24.05.2007 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незазначення позивачем договору або закону (акту цивільного законодавства), в якому б було передбачено такий спосіб захисту цивільного права, як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2009 року, державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції за спірним виконавчим написом відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику його добровільно виконати у семиденний термін (а.с.18).

Тобто, спірний виконавчий напис пред»явлений відповідачем до органу виконання та по ньому провадяться дії, спрямовані на примусове звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.Поряд з тим, пунктом 2.4.3. договору застави майна від 24.05.2007р. із змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором до договору застави майна, обумовлено право заставодержателя звернути стягнення на Предмет застави відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання Заставодавцем зобовязань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані. Інші положення договору застави не містять положень про звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції помилково керувався Законом України "Про заставу" та залишив поза увагою норми спеціального закону, тобто, Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі 19/164.

Таким чином апеляційний суд вважає, що виконавчий напис від 15.10.2009 року (реєстровий № 1972) не підлягає виконанню в поряду виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За таких обставин рішення господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2011 року у справі № 5/2107-10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Хмельницькогого міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним номером 1972 ,вчиненого 15 жовтня 2009 року, на договорі застави майна від 24 травня 2007 року ,за яким звернуто стягнення на автомобіль марки КАМАЗ 54115, сірого кольору ,2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, кузов НОМЕР_2,сідловий тягач - таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ст. 49,п.10 ч. 2 ст. 105 ГПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127,5 гривень державного мита ,яке складається з 85 грн. за подачу позову та 42,5 грн. за подачу апеляційної скарги та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо стягнення витрат по наданню правової допомоги , колегія судів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. ,виходячи з наступного .

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України « Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2010 року ТзОВ « Спеціалізована будівельно-транспортна компанія» було укладено з адвокатом Яремчуком М.В. договір на ведення справ у суді , згідно п.3.2 ,3.3 якого за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату кошти, які визначаються у розрахунку, що виставляється адвокатом або у акті прийому- передачі наданих послуг у розрізі кожної справи,у якій адвокат бере участь.Розрахунок здійснюється протягом 3х календарних днів після підписання акту прийому передачі наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками Сторін, або після виставлення адвокатом розрахунку для оплати погодинної роботи згідно із тарифами, що визначаються нормативно-правовими актами. Факт надання правової допомоги, а також її оплати ,засвідчується актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами або документом ,який підтверджує оплату виставленого адвокатом розрахунку . (а.с. 19-20)

Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг № 2 від 29 вересня 2010 року (а.с. 21) підтверджується факт надання юридичних послуг Адвокатом Клієнту на загальну суму 8000 грн. Як вбачається з видаткового касового ордеру від 29 листопада 2010 року , ОСОБА_3 було виплачено 8000 грн. ,підставою виплати зазначено-оплата послуг на підставі акта №2 .

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Разом з тим,, суд апеляційної інстанції вважає явно завищеною суму витрат на послуги адвоката, яка є неспіврозмірною і повинна бути обмежена до 4000 грн. При цьому апеляційний господарський суд враховує пункт 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", який вказує ,що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З урахуванням наведеного , виходячи з засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивач витрати по наданню правової допомоги в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Хмельницькогого міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним номером 1972 ,вчинений 15 жовтня 2009 року, на договорі застави майна від 24 травня 2007 року ,за яким звернуто стягнення на автомобіль марки КАМАЗ 54115, сірого кольору,2006 року випуску,державний номерний знак НОМЕР_3,кузов НОМЕР_2,сідловий тягач визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (код ЄДРПОУ 00039019,м.Київ,Голосіївський район, вул. Ковпака,29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія"(код ЄДРПОУ 31791373,поштова адреса ,м.Хмельницький ,вул.Вінницьке шосе ,3 ) державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (код ЄДРПОУ 00039019,м.Київ,Голосіївський район, вул. Ковпака,29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 31791373,поштова адреса ,м.Хмельницький ,вул.Вінницьке шосе ,3 ) витрати за надання правововї допомоги в розмірі 4000(чотири тисячі ) грн.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (код ЄДРПОУ 00039019,м.Київ,Голосіївський район, вул. Ковпака,29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 31791373,поштова адреса ,м.Хмельницький ,вул.Вінницьке шосе ,3 )державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 42,5 грн.

Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.