Постанова № 14976669, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011                                                                                           № 10/193

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко А.О.

суддів:           

при секретарі:           

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.09.2010 року

у справі № 10/193 (суддя – Котков О.В.)

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», м.Київ,

в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут

Київенерго», м.Київ,

до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»,

м.Київ,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -

за участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. – представник (довіреність №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 року);

від відповідача: Мазурок Я.В. – представник (довіреність №155/1/23-27 від 11.01.2011 року);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі – АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго», позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (надалі – КП«Київжитлоспецексплуатація», відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 89683,07 грн., інфляційних втрат у сумі 3199,88 грн., 3% річних у сумі 789,80 грн., пені у сумі 5396,98 грн., у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №328151 від 14.11.2005 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 позов задоволено частково. Припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення з КП«Київжитлоспецексплуатація» 40534,31 грн. основного боргу. Стягнуто з КП«Київжитлоспецексплуатація» на користь АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» 49148,76 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 5396,98 грн. пені, 3199,88 інфляційних збитків, 789,80 грн. 3% річних, 738,37 витрат по сплаті державного мита, 175,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, КП«Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 15949,93 грн. основного боргу, 2471,18 грн. пені, 169,29 грн. інфляційної складової боргу, 362,46 грн. – 3% річних, а в решті позовних вимог – відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи №10/193 призначено в судовому засіданні на 28.02.2011 року.

В судовому засіданні 28.02.2011 року представник відповідача подав письмові пояснення по суті спору; представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим.

За наслідками судового засідання 28.02.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.03.2011 року та судове засідання від 28.03.2011 року було відкладено до 07.04.2011 року.

Через відділ документального забезпечення суду на виконання вимог суду сторони направили акти звіряння розрахунків за теплову енергію, які колегією судів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.04.2011 року представники сторін зобов’язалися надати суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 11.04.2011 року.

Через відділ документального забезпечення суду 07.04.2011 року представник відповідача подав акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.04.2011 року представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити; представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити спірне рішення без змін.

11.04.2011 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року - скасуванню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.11.2005 року між АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» (в тексті договору – енергопостачальна організація) та КП «Київжитлоспецексплуатація» (в тексті договору – абонент) укладено договір №328151 на постачання теплової енергії у гарячій воді, пунктом 1.1. якого визначено, що предмет договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором (т.1, а.с.16-38).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов’язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2.2.1. та 2.2.3. договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. При зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента у 5-денний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації міста Києва про їх зміну.

Згідно пунктів 2.3.1., 2.3.2. договору додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в додатку № 4 до договору.

Пунктом 5.1 договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно пункту3 звертання-доручення від 14.11.2005року про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку (т.1, а.с.18).

Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) (т.1,а.с.21).

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно пунктів 8.1., 8.4. договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені пунктами 2, 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію), відповідачем були порушені, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість у період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 89683,07грн. (розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, т.1, а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу за фактичне споживання теплової енергії протягом спірного періоду за договором теплової енергії плату на загальну суму 109683,07 грн., з них: за грудень 2009 року суму 20967,02 грн., за січень 2010 року – 32806,01 грн., за лютий – 31285,69 грн., за березень 2010 року – 24624,35грн. по затвердженим тарифам на теплоенергію, що підтверджується наявними у справі обліковими картками (табуляграмами) (т.1, а.с.39-45).

Як вбачається з розрахунку позовних вимог до позовної заяви та довідки про застосування тарифів на теплову енергію у 2009році по АЕК«Київенерго», борг відповідача за заявлений період розраховано з урахування розпорядження Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів», які введені в дію з 01.08.2009 року, про що відповідача повідомлено листом №048-21-7881/328151/1 від 16.07.2009 року (т.1, а.с.8, 26, 140-141).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач частково здійснював сплату заборгованості за договором, що підтверджується виписками з особових рахунків відповідача за 25.02.2010 року у сумі 20000,00 грн., 13.05.2010 року у сумі 20534,31грн. 06.08.2010 року у сумі 20000,00 грн., що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині (т.1, а.с.85-89).

Поряд з цим, 29.04.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію з проханням перерахувати суму заборгованості, зокрема, і за даним договором (т.1, а.с.129-135).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вірність поданого позивачем розрахунку суми боргу за спожиту теплову енергію у заявлений період, у зв’язку з чим з відповідача було стягнуто заявлену позивачем суму заборгованості з врахування сум часткових проплат.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що судом першої інстанції не враховано та не надано юридичної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов щодо визначення позивачем вартості послуг за період з 01.12.2008 року по 10.02.2009 року за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, №1663 від 27.11.2008року, №1780/1 від 25.12.2008року та №127, №128 від 05.02.2009року, скасованих Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008року, №65/2009 від 03.02.2009року, №76/2009 від 09.02.2009року як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частин 1,2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України з часу прийняття цих рішень. Нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями є необґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами №755/1/23-1664 від 09.04.2009 року та №07/55 від 29.07.2009 року про здійснення перерахунку нарахувань за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року – лютого 2009 року по всіх договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді, застосувавши тарифи на теплову енергію, затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №86 від 31.01.2007 року, у зв’язку зі скасуванням Указом Президента України тарифів на підставі зазначених вище розпоряджень (т.2, а.с.1-2, 5-12).

Однак, листом №048-05/1-3951 від 28.04.2009 року позивач повідомив відповідача, що за постачання теплової енергії за грудень 2008 року – лютий 2009 року визначення вартості спожитої теплової енергії здійснюватиметься за тарифами відповідно до розпоряджень, які діяли в той період, які скасовані Президентом України (т.2, а.с.3-4).

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що місцевим судом належним чином не було досліджено питання щодо наявності переплати у минулому періоді через наявність порушень державної дисципліни цін позивачем в частині застосування вільних тарифів на теплову енергію. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, вхідне сальдо розрахунків на початок заявленого періоду входить до предмету доказування у даній справі та впливає на кінцеве сальдо заборгованості.

Отже, нарахування плати за теплову енергію, спожиту відповідачем за період з грудня 2008року по квітень 2009року, належить проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007року в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007року, судова колегія встановила, що станом на 30.11.2010 року у відповідача був борг за попередній період у сумі 20495,14 грн., що вбачається з розрахунку вартості фактично спожитої теплової енергії, здійснених оплат та копій табуляграм (т.1, а.с.84, 90-99).

Поряд з цим, відповідно до наявних виписок з банківського рахунку відповідача, 17.12.2009 року ним було здійснено оплату за теплову енергію у сумі 53693,97 грн. (т.1, а.с.84,87). Так, колегія суддів зазначає, що дана сума повинна була в частині боргу у розмірі 20495,14 грн. бути зарахована в оплату за попередній період, а решта перерахованих коштів у сумі 33198,83 грн. мали бути зараховані в оплату за теплову енергію за спірний період.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Дана норма кореспондується з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до витребуваного апеляційним судом акту звірки взаєморозрахунків по оплаті поставленої теплової енергії за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року, підписаного сторонами, за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року, з урахуванням часткових проплат 25.02.2010 року у сумі 20000,00 грн., 13.05.2010 року у сумі 20534,31грн. та 06.08.2010 року у сумі 20000,00 грн., з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача заборгованість у сумі 15949,92 грн. (т.2, а.с.133-134).

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність припинення місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 40534,31 грн. на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку зі сплатою відповідачем заборгованості на вказану суму (13.05.2010 року у сумі 20534,31грн. та 06.08.2010 року у сумі 20000,00грн.).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно частини2 статті 217 та частини 1 статті230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Разом з тим, відповідно до частини6 статті231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором, тобто наведена норма є диспозитивною.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В силу положень пункту 6.3.4. договору абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 договору.

Пунктом 7 додатку №4 до договору передбачено, що відповідачеві на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Тобто сторони, укладаючи договір та додатки до нього, домовились про спосіб забезпечення виконання зобов’язання у вигляді нарахування пені за кожен день прострочення його виконання. Таким чином, нарахування позивачем пені на суму основного боргу є правомірним. При цьому, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлено позивачем до стягнення з відповідача пені та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 2471,18 грн. за період з лютого 2010року по травень 2010року.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних та 3% річних та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 169,29 грн. інфляційних та 362,46 грн. 3% річних за період з лютого 2010року по травень 2010року.

Таким чином, колегія суддів находить неправомірним висновок суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в заявленій сумі, без врахування сальдо на кінець попереднього періоду та відмовою в здійсненні перерахунку заборгованості на початок спірного періоду.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись пунктом 4) частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про скасування рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення з відповідача 33198,83грн. боргу, 2925,80грн. пені, 3030,59грн. інфляційних і 427,34грн. 3% річних та, керуючись пунктом 2) частини 1 статті103 Господарського процесуального кодексу України, прийняття в цій частині нового судового рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 33198,83грн. боргу, 2925,80грн. пені, 3030,59грн. інфляційних і 427,34грн. 3% річних має бути відмовлено.

За таких обставин, апеляційна скарга КП «Київжитлоспецексплуатація» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 – скасуванню частково, з прийняттям апеляційним господарським судом судового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідним провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 скасувати в частині стягнення з відповідача 33198,83грн. боргу, 2925,80грн. пені, 3030,59грн. інфляційних і 427,34грн. 3% річних.

3.          В решті рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 залишити без змін.

4.          Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 року у справі №10/193 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, 04080, м. Київ, вул. Артема 58/2Д, р/р №2600500010883 у ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, ідент. код 03366500) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(ідент. код юрид. особи 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул.Мельникова 31, ідент. код 26187763) 15949,93 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 93 коп.) боргу за спожиту теплову енергію, 2471,18 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят одна грн. 18 коп.) пені, 169,29 грн. (сто шістдесят дев’ять грн. 29 коп.) інфляційних збитків, 362,46 грн. (триста шістдесят дві грн. 46 коп.) 3% річних, 189,53 грн. (сто вісімдесят дев’ять грн. 53 коп.) витрат по сплаті державного мита за розгляд в місцевому господарському суді, 45,15 грн. (сорок п’ять грн. 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ідент. код юрид. особи 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул.Мельникова 31, ідент. код 26187763) на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, 04080, м. Київ, вул. Артема 58/2Д, р/р №2600500010883 у ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, ідент. код 03366500) 37,82 грн. (тридцять сім грн.82 коп.) – витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

5.          Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.          Копію цієї постанови суду надіслати учасникам спору.

7.          Матеріали справи №10/193 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді