Постанова № 14976614, 13.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011                                                                                           № 6/573

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Книш М.Б. – представник за дов. №6608/0/2-10 від 11.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.01.2011 року

у справі №6/573 (суддя – Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КЕДР»

до Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 34072,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КЕДР» (далі – ТОВ «АПТЕКА КЕДР») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» (далі – АТХК «Київміськбуд») про стягнення 34072,43 грн., з них 23784,35 грн. основного боргу, 7866,43 грн. пені, 983,30 3% річних, 1438,35 грн. інфляційних втрат.

Позов вмотивований неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань з оплати товару, який був поставлений позивачем відповідно до умов договору про постачання №133/08 від 21.11.2008 року.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним сплачено 23784,35 грн. основного боргу і просив суд першої інстанції застосувати строки спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КЕДР» до Акціоненого товариства холдингова компанія «Київміськбуд» задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 1438,35 грн. індексу інфляції, 983,30 грн. 3% річних, 3457,20 грн. пені, 296,63 грн. державного мита, 205,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у частині стягнення 23784,35 грн. припинено. В іншій частині позову – відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач грошове зобовязання у встановлений договором строк не виконав, а тому кредитор підставно нарахував боржнику пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання на суму боргу. Разом з тим, суд першої інстанції, зваживши на заяву відповідача про застосування правил про позовну давність на вимоги про стягнення неустойки, самостійно визначив період нарахування з 03.12.2009 р. по 31.08.2010 р., і стягнув з відповідача 3457,20 грн. пені.

У частині стягнення 23784,35 грн. основного боргу суд першої інстанції припинив провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку зі сплатою відповідачем вказаної суми.

Стосовно заявлених позивачем сум інфляційних втрат (1438,35 грн.) та трьох відсотків річних (983,30 грн.), то суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, АТХК «Київміськбуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням доповнень до мотивів апеляційної скарги, просило скасувати рішення господарського суду попередньої інстанції у частині стягнення з відповідача пені і прийняти у цій частині нове рішення, яким у стягненні пені відмовити повністю.

Мотивуючи скаргу, апелянт вказував на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права; неврахування правової позиції Вищого господарського суду України у визначенні періодів нарахування пені.

На підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зауважив, що належне виконання грошового зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, якою, на думку скаржника, була фінансова криза, а тому, відповідно до ст.617 ЦК України, він мав бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару на умовах договору №133/08 від 21.11.2008 року.

Водночас, апелянтом була подана заява про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 року у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуюча суддя і доповідач), Поляк О.І., Рудченко С.Г. відновлено АТХК «Київміськбуд» строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 21.03.2011 року.

У зв’язку з неявкою у призначене судове засідання представника позивача, який про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, розгляд справи було відкладено на 13.04.2011 року.

У судове засідання 13.04.2011 року з’явився лише представник відповідача, який у доповненні до апеляційної скарги пояснив, що суд першої інстанції всупереч ст.267 ЦК України безпідставно не застосував строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки, не дивлячись на заяву відповідача, зроблену до винесення судом попередньої інстанції рішення по суті вимог.

Представник позивача не скористався на участь у судовому засіданні 13.04.2011 року, пояснень про причину неявки суду апеляційної інстанції не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Зважаючи на те, що позивач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення позивачу процесуальних документів апеляційного господарського суду, участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов’язковою, вони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив Господарський суд міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 21.11.2008 року між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладено договір про постачання № 133/08 (а.с.10-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачання Постачальник зобов'язувався поставляти щебінь гранітний фракції 5-20 мм виробництва TOB «Гніванський гранітний кар'єр» на умовах франко-станція Покупця, за залізничними реквізитами, вказаними Покупцем та згідно з узгодженням сторонами заявками Покупця, а Покупець – оплатити товар Постачальника на умовах даного договору.

Пунктом 6.1 договору постачання передбачено, що оплата за кожну партію товару, разом з вартістю доставки у разі домовленості сторін, здійснюється Покупцем згідно наданих рахунків Постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки позивач за видатковою накладною №РН-0000006 (а.с.55) передав, а відповідач 12.04.2009 року отримав товар на загальну суму 29578,61 грн.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що позивач, виконавши зобов’язання з передання у власність товару, набув права вимагати оплати за проданий Покупцю товар, а у відповідача з моменту відвантаження товару Постачальником виник обов’язок оплатити його протягом 3 (трьох) банківських днів.

Про належне виконання Постачальником своїх зобов’язань за договором постачання свідчить також відсутність з боку Покупця претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов договору.

Утім, у встановлений договором строк, оплата товару Покупцем не проведена.

Як свідчить акт звірки взаємних розрахунків, та не заперечується відповідачем, станом на 31.10.2009 року (а.с.15) заборгованість Покупця перед Постачальником становила 23784,35 грн.

Разом з тим, у процесі розгляду спору у суді першої інстанції відповідач 18.01.2011 року платіжним дорученням №592 (а.с.56) в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар сплатив у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача 23784,35 грн.

Таким чином, припинення провадження у даній справі у частині стягнення із Покупця основної заборгованості в обсязі 23784,35 грн. відповідало пункту 1-1 частини 1 ст.80 ГПК України.

За змістом частини 2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи за порушення правил здійснення господарської діяльності при доведені ним тієї обставини, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідач не довів, що невиконання ним зобов’язання сталося при обставинах, за які він не відповідає, як і не спростував доводів Постачальника стосовно заборгованості та не доказав факту належного виконання ним грошового зобов’язання з оплати товару, поставленого позивачем.

З огляду на наведене та положення частини 1 ст.612 ЦК України відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, 3% річних у межах періодів, визначених позивачем, дійшов висновку про задоволення заявлених Постачальником вимог в обсязі стягнутих судом першої інстанції 1438,35 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 року по 31.07.2010 року та 983,30 грн. 3% річних за період з 16.04.2009 року по 31.08.2010 року.

Посилання апелянта на фінансову кризу як на дію непереборної сили, що унеможливила належне виконання ним зобов’язання, і яка відповідно до ст.617 ЦК України звільняла відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду до уваги, адже в силу ст.625 ЦК України та ст.218 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Встановивши ці обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість 3457,20 грн. пені, проте не за період, встановлений позивачем з 16.04.2009 року по 31.08.2010 року, а за період, самостійно визначений судом, з розрахунку 6 місячного строку, який передував зверненню до суду з позовом.

З такими висновками суду попередньої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до частини 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 7 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судовою колегією встановлено, що строк оплати за поставлений товар на загальну суму 29578,61 грн. закінчився в 00 год. 00 хв. 15.04.2009 року і з 16.04.2009 року відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання, і з цього ж дня у позивача виникло право на нарахування пені у передбаченому договором розмірі.

Утім, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення пені 03.12.2010 року, тобто через один рік та 231 день.

Згідно з частинами 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Така заява (а.с.49-50) була зроблена відповідачем до винесення судом першої інстанції рішення по суті вимог, а тому в силу частини 4 ст.267 ЦК України була самостійною підставою для відмови у стягненні з відповідача 7866,43 грн. пені за прострочення оплати товару.

Означивши інший період нарахування пені, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, і, тим самим, заперечив принцип рівноправності сторін у процесі.

Зважаючи на таке, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині стягнення з відповідача 3457,20 грн. пені з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову із здійсненням нового розподілу судових витрат, а апеляційна скарга Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» – задоволенню із покладенням на сторони судових витрат за розгляд апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/573 у частині стягнення пені у розмірі 3457,20 грн. скасувати. Прийняти у цій частині нове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КЕДР» у стягненні з Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» 7866,43 грн. пені.

3.          Стягнути з Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КЕДР» (02222, м. Київ, пр-т Маяковського, 32-Д, к. 10, код 35734869) 262,06 грн. державного мита та 181,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині рішення залишити без змін.

5.          Повернути Акціонерному товариству холдингова компанія «Київміськбуд» з Державного бюджету надмірно сплачених 17,3 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Матеріали справи №6/573 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.04.11 (відправлено)