Рішення № 14975722, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/2713.04.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-22"

простягнення 539758,24 грн.

Представники сторін: від позивача Чувашов Ю.А. - представник. від відповідачаТавлуй Д.І. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж" заборгованості на загальну суму 539758,24 грн., у т.ч. 277868,80 грн. –основна сума боргу, 202844,22 грн. –пеня, 43903,27 грн. – інфляційні втрати, 15141,95 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору №2. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу з урахуванням штрафних санкцій в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує частково, суму основного боргу у розмірі 277868,80 грн. визнає, в решті позову просить відмовити, з посиланням на пропущення строку позовної давності по вимогам про стягнення пені.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

06.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж -22", як підрядником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка", як субпідрядником (позивач) укладено договір підряду №2, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов‘язання виконати оздоблювальні роботи офісний приміщень банку та прохідної на території заводу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договірна ціна 500 000,00 грн., договірна ціна динамічна і підлягає коригуванню.

В підтвердження виконання позивачем умов договору № 2 позивачем до матеріалів справи надано копію акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2009 року на загальну суму 347042,40 грн., за березень 2009 року на загальну суму 334560,00 грн., що підписані та скріплені печатками позивача та відповідача 31.05.2010 року. Всього на загальну суму 681 602,40 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору платежі здійснюються 1 раз в місяць згідно з актами виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 347042,40 грн. Отже, зобов‘язання відповідача щодо оплати вартості робіт по акту за лютий 2009 року виконані у повному обсязі.

Крім того, відповідачем на виконання умов договору перераховано кошти на загальну суму 50000,00 грн. Також між позивачем та відповідачем проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 6691,20 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача по акту за березень 2009 становить 277868,80 грн. Відповідач підтверджує наявність заборгованості по договору у розмірі 277868,80 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.6, ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вбачається з матеріалів справи, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без застережень, зауважень.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи умови договору, судом встановлено, що сторонами погоджений порядок розрахунків шляхом оплати виконаних робіт один раз у місяць. Отже, з урахуванням положень ст. ст. 251,252,254 Цивільного кодексу України, суд погоджується з обчисленням позивачем строку настання виконання зобов‘язань відповідача щодо оплати виконаних робіт, а саме за виконані роботи у березні 2009 року відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 30 квітня 2009 року.

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів здійснення розрахунку з позивачем по договору на суму 277868,80 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів оплати вартості робіт у повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 277868,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 202844,22 грн., 3% річних у розмірі 15141,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 43903,27 грн.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.2 договору за порушення стороною строків розрахунків, до сторони що прострочила застосовується штрафні санкції у розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми недоплати.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд відзначає, що позивачем не вірно визначений період нарахування, оскільки зобов‘язання відповідача мало бути виконано до 30.04.2009 року. Отже, пеня повинна нараховується за період з 01.05.2009 по 01.11.2009, а позивач нарахував пеню за період з 23.02.2010 по 22.02.2011. Таким чином, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування пені та з у рахуванням того, що суд обмежений підставами та предметом позову, визначеним позивачем, заяви про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то вимоги позивача про стягнення пеню задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач у своєму відзиві на позов заявив про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач мав право вимагати від відповідача сплати пені у відношенні простроченої суми, і такі вимоги мали б бути задоволені судом в разі їх заявлення у строк до 01.11.2010 (протягом року з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (24.02.2011) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені взагалі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає вірним, а тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 15141,95 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його частково не вірним, у зв‘язку з арифметичною помилкою. За розрахунком суду зробленим за допомогою програми "Ліга" "калькулятори", розмір інфляційних втрат є більшим ніж той , який просить позивач. За таких обставин, оскільки суд обмежений предметом позову, а заяви про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі заявленому позивачем на суму 43903,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-22" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 3, код 36346553 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка" (03148, м. Київ, вул. Рикова, 2, код 2160312) суму основного боргу у розмірі 277868 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 43903 (сорок три тисячі дев‘ятсот три) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 15141 (п‘ятнадцять тисяч сто сорок одна) грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев‘ять) грн. 14 коп. та 147 (сто сорок сім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата складання повного рішення 18.04.2011