Рішення № 14975691, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/5206.04.11 За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

До Військової частини А 0139

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа - ОСОБА_3

Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 277,32 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Чернецький К.А. за дов. № 24926/4 від 27.12.2010р.

Від відповідача не зявилися

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - ОСОБА_2 не зявилися

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа ОСОБА_3 не зявилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 277,32 грн. також просив стягнути 1 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до положень Закону України «Про страхування», п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 було порушено провадження у справі № 49/52 та призначено розгляд справи на 02.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу - ОСОБА_2 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу - ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 21.03.2011.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 21.03.2011, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 розгляд справи було призначено на 06.04.2011.

Представник позивача у судове засідання 06.04.2010 зявився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 06.04.2010 не зявився.

06.04.2011 о 10 год. 39 хв. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву № 298 від 21.03.2011, відповідно до якої зазначив, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро безпідставний та не підлягає задоволенню, крім того просив зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа - ОСОБА_3 у судове засідання 06.04.2010 не зявилися

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2008 року, о 16 год. 30 хв., на проспекті Палладіна в м. Києві, відбулася дорожньо транспортна пригода, за участю військовослужбовця військової частини А 0139 - ОСОБА_2, який внаслідок необережності та неуважності здійснив автомобілем наїзд на пішохода, в результаті якої загинула громадянка, ОСОБА_5.

Автомобіль, яким здійснено наїзд на пішохода був закріплений за військовослужбовцем військової частини А 0139 - ОСОБА_2 підставі Наказу командира військової частини А 0139 від 07.04.2008 року.

Згідно з вироком Військового місцевого суду Київського гарнізону від 17.03.2009 військовослужбовець військової частини А 0139 - ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені дорожньо транспортної пригоди відповідно до ст. 49 КПК України.

Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_2 станом на дату вчинення ДТП був військовослужбовцем строкової служби військової частини А0139, що не було зазначено відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву № 298 від 21.03.2011.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, станом на дату вчинення дорожньо транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 39 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати на поховання.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2008 року донька потерпілої громадянки - ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулася до Моторно (транспортного) страхового бюро з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь ОСОБА_3, яка є дочкою потерпілої громадянки - ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 5277,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1155 від 26.06.2008р. (копія платіжного доручення в справі).

Статтею 1191 Цивільного Кодексу України встановлено, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктами п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 03.07.2008р. відповідачу був направлений лист з проханням у добровільному порядку компенсувати Моторному (транспортному) страховому бюро витрати, понесені у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за дорожно транспортною пригодою, яка сталася 16.04.2008р. Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

06.04.2011 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву № 298 від 21.03.2011, в якому зазначив, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро безпідставний та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вироку Військового місцевого суду Київського гарнізону військової частини А0139 на користь ОСОБА_3 було відшкодовано завдану матеріальну шкоду у розмірі 7964,19 грн., крім того винуватцем пригоди ОСОБА_2 у добровільному порядку компенсовано дочці потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 3000,00 грн., а тому, з огляду на зазначене збитки, які понесла ОСОБА_3 у зв'язку з похованням потерпілої ОСОБА_5 були відшкодовані в повному обсязі.

Крім того у відзиві також просив зменшити витрати на оплату послуг адвоката до 5% від задоволеної суми позовних вимог.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 5277,32 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки не підтвердженні належними доказами та повністю суперечать нормам Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1500,00грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано контракт про надання правової допомоги № 24 від 11.02.2009, додаткову угоду № 47 до контракт про надання правової допомоги від 02.11.2010, укладені між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 та платіжне доручення № 4560 від 09.11.2010 року.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

В пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи».

Абзацем 3 пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що позивачем не надано зазначених вище доказів обґрунтованості суми адвокатських витрат у розмірі 1 500,00 грн., враховуючи ціну позову, вартість оплати відповідних адвокатських послуг в регіоні, не значну складність справи та незначну суму боргу, суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката, заявлені позивачем, підлягають зменшенню до 750,00 грн., з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, повязані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А0139 (03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 55/2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) 5277,32 грн. шкоди в порядку регресу, 750,00 грн. витрат на послуги адвоката, крім того 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення з відповідача адвокатський витрат у розмірі 750,00 грн. відмовити.

4.Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 14.04.2011