Рішення № 14975141, 07.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.11 Справа № 7/5009/556/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”, м. Запоріжжя

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, м. Запоріжжя

про стягнення 33890,47 грн.

За зустрічною позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, м. Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”, м. Запоріжжя

про стягнення 3274 грн. 67 коп.

Суддя Кутіщева –Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Горобченко В.В., довіреність № б/н від 10.01.11р.

Від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Шаповалова І.Р., довіреність № 80 від30.12.10р.

Заявлено позов про стягнення з ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” 33890,47 грн. заборгованості, яка складається 18654,93грн. основного боргу, 14402,51 коп. пені, 7,90 грн. 3%річних, 825,13 грн. витрат від індексу інфляції.

Ухвалою суду від 08.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 16.02.2011 р.

16 лютого 2011р. на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 3274грн. 67 коп. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 16.02.2011р. зустрічна позовна заява була прийнята до сумісного розгляду і первісним позовом.

Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку, зазначені позивачем в позовній заяві.           

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Виходячи з вищевикладеного сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник позивача по первісному позову, в судове засідання розпочате 16.02.2011р., належним чином не був підготовлений, не надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, не надав документальних доказів в обґрунтування своїх усних пояснень по суті заявленого предмету спору.

Судове засідання відкладалось до 24.03.2011р., з метою витребування від позивача по первісному позову додаткових документальних доказів.          

Позивачем за первісним позовом, в зв’язку з опискою допущеною позивачем в періоді нарахування пені та 1% річних, був наданий уточнений розрахунок суми пені та 1% річних.

В продовжене 24.03.2011р. судове засідання, представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з якою частково визнав заявлені позовні вимоги в сумі 118грн. 35 коп. (відзив долучено до матеріалів справи).

Судовий процес здійснюється із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Судовий процес закінчено 07.04.2011р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2010р. між ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (постачальник) та ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” (покупець) укладено договір поставки № 177.

Відповідно до умов договору, позивач за первісним позовом зобов’язався постачати бетон та панелі (далі-товар) відповідачу за первісним позовом, який в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити зазначений товар.

На виконання вимог договору ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” - позивачем за первісним позовом був відпущений товар ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, що підтверджується накладними :

№ ДС 0001678 від 04.08.2010р. на суму 1200грн.00коп.;

№ ДС 0001763 від 13.08.2010р. на суму 4469грн. 98коп.;

№ ДС 0001766 від 13.08.2010р. на суму 2979грн. 98коп.;

№ ДС 0001858 від 27.08.2010р. на суму 5214грн. 97коп.;

№ ДС 0001986 від 03.09.2010р. на суму 3209грн. 98коп.;

№ ДС 0002245 від 27.09.2010р. на суму 1580грн. 02коп.;

Факт отримання зазначеної продукції підтверджується довіреностями відповідача.

Згідно з п. 5.4 договору, покупець сплачує товар 100% вартості товару по факту поставки на протязі 5(п’яти) банківських днів в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено специфікаціями до договору.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов’язання.

Заборгованість відповідач перед позивачем за отриманий товар складає 18654грн. 93коп.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене, сума заборгованості відповідача за первісним позовом складає 18654грн. 93коп. пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 6.3.1.1 договору, за прострочку виконання зобов’язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прос рочки.

Пунктом 6.3.1.2 договору, пеня за порушення грошового зобов’язання по договору обмежується розміром та в порядку, передбаченим законом.

Позивачем пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 14402грн. 51коп.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки в укладеному сторонами договорі встановлена пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого боргу за кожен день прострочення, що значно перевищує розмір пені, який розраховується, виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Постанови Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 року, судом проведено перерахунок пред’явленої позивачем за первісним позовом суми пені.

Враховуючи перерахунок здійснений судом, сума пені за первісним позовом, яка підлягає стягненню складає 1215грн. 32 коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Згідно п. 6.1.1 договору, за прострочку виконання грошового зобов’язання винна сторона зобов’язана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 0,1 % річних від несплаченої суми.

Позивачем за первісним позовом пред’явлена до стягнення сума індексу інфляції, яка складає 825 грн.13 коп. та 0,1 % річних, яка складає 7 грн. 90коп.

Перевіривши наданий суду розрахунок суми індексу інфляції та 0,1 % річних, судом встановлено, що сума індексу інфляції, за визначені позивачем періоди, складає 818 грн. 11 коп., а сума 0,1% річних складає 7 грн. 84коп., пред’явлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

В решті пред’явлених до стягнення сум слід відмовити, як пред’явлених необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд встановив:

16 липня 2010р. між ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” та ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” укладено договір поставки.

Відповідно до умов договору, ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (постачальник) зобов’язався постачати ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” (покупець) бетон та панелі (далі-товар) відповідачу за первісним позовом, який в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити зазначений товар.

Згідно п. 2.1 договору, предметом договору є поставка залізобетонних виробів, бетону, розчину цементного, вапнякового.

Згідно п. 3.1 договору, товар поставляється в строки, вказані в специфікаціях. Специфікацією № 1 від 16.07.2010р. передбачено, строк поставки: 10 календарних днів з дня підписання специфікації.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6.3.1.1 договору, за прострочку виконання зобов’язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прос рочки.

Пунктом 6.3.1.2 договору, пеня за порушення грошового зобов’язання по договору обмежується розміром та в порядку, передбаченим законом.

Позивачем за зустрічним позовом, пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 3274грн. 67коп.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки в укладеному сторонами договорі встановлена пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого боргу за кожен день прострочення, що значно перевищує розмір пені, який розраховується, виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Постанови Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 року, судом проведено перерахунок пред’явленої позивачем за первісним позовом суми пені.

Враховуючи перерахунок здійснений судом, сума пені за зустрічним позовом, яка підлягає стягненню складає 255грн. 88 коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

В решті зустрічного позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 22, 28, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, 69124, м. Запоріжжя вул. Випробувачів, 2 (р/р 26004301156614 у філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 13604509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”, 69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 12 (п/р 2600110318801 в ПАТ “Мета банк”, МФО 313582, ЄДРПОУ 3061658) 18654 грн. 93 коп. основного боргу, 1215грн. 32 коп. пені, 7 грн. 84коп. 1% річних, 818 грн. 11 коп. суми індексу інфляції, 2070грн. 30коп. державного мита, 236 грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Зустрічну позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”, 69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 12 (п/р 2600110318801 в ПАТ “Мета банк”, МФО 313582, ЄДРПОУ 3061658) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, 69124, м. Запоріжжя вул. Випробувачів, 2 (р/р 26004301156614 у філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 13604509) 255 грн. 88 коп. пені, 102грн. 00коп. державного мита, 236 грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет