Рішення № 14975138, 21.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа № 14/10-24/139д/10

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап”, 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, літ А, оф. 291

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання договору оренди не житлового приміщення недійсним в частині третейського застереження

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Шульга В.С., довіреність від 05.01.2011р. № 11

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.09 справу № 14/10 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” (ТОВ “Інтерпап”) до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (СПД ОСОБА_1.) про визнання недійсним пункт 7.1. договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р., передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 06.04.2010р. господарського суду Запорізької області справу № 14/10 прийнято до провадження суддею Азізбекян Т.А., справі присвоєно № 14/10-24/139д/10, судове засідання призначено на 12.05.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 12.05.2010р. провадження у справі № 14/10-24/139д/10 зупинено до отримання від Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська інформації з питання набуття рішенням по справі № 2-8058 від 15.01.2010р. законної сили.

Ухвалою від 21.01.2011р. провадження у даній справі поновлено з 04.03.2011р., судове засідання призначено на 04.03.2011р.

Ухвалою від 04.03.2011р. розгляд справи відкладений на 21.03.2011р.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 21.03.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 01.01.2009р. між сторонами укладено договір оренди нежилого приміщення № 002945, п. 7.1. якого містить третейське застереження. Позивач вважає, що третейське застереження укладене з порушенням вимог Статуту ТОВ “Інтерпап”, протоколів Загальних Зборів Учасників № 18/07 від 18.07.2007р., а саме генеральний директор діяв без згоди та відома вищого органу Товариства - Загальних Зборів Учасників. При вчиненні ТОВ “Інтерпап” в особі генерального директора не було ознайомлено з Положенням та Регламентом Постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа”, так як вони не були надані відповідачем, а також, всупереч вимогам ст. 10 Закону України “Про третейські суди” не були опубліковані. Отже, при підписанні третейського застереження, викладеного у пункті 7.1 договору оренди, сторона не усвідомлювала своїх прав та обов'язків, інших суттєвих умов стосовно обставин, які мають значення при її укладанні, тобто ТОВ “Інтерпап” при укладанні договору неправильно сприйняло умови третейської угоди, які мають істотний характер, що вплинуло на його волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Також, третейська угода не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, в якій зазначено, що третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання. Крім того, третейське застереження порушує конституційне право позивача на захист своїх прав та законних інтересів судом. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі Конституцією України, ст. ст. 145, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 62 Закону України “Про господарські товариства”, Закону України “Про третейські суди”, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 21.03.2011р. не зявився, разом з тим в письмових запереченнях, наданих суду пояснив, що справа не підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області, а провадження у справі підлягає припиненню, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2010р. у справі № 2-8058/10, яке набрало законної сили, пункт 7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р., який саме містив третейське застереження, визнано недійсним як такий, що укладений без згоди загальних зборів учасників ТОВ “Інтерпап”. Не зважаючи на вищевказане рішення позивач повторно подав вже до господарського суду Запорізької області позов з аналогічними позовними вимогами. Отже, оскільки вже існує рішення суду, що набрало законної сили, предмет спору по справі № 14/10-24/139д/10 відсутній, і вказаний спір вже вирішений. На підставі викладеного, просить суд провадження у даній справі припинити.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” був укладений договір оренди не житлового приміщення № 002945, за яким ТОВ ТГ “Інтерпап” прийнято в строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення - склад, площею 97,40 м2, що належить ФОП ОСОБА_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Пунктом 7.1 договору оренди передбачено, що будь які спори між сторонами, які виникли як до так і після укладання цього договору, підлягають остаточному врегулюванню в постійно діючому третейському суді при Української Товарної Біржі “Українська товарна біржа” (свідоцтво № ЗПТС від 28.07.2005р., виданого Запорізьким обласним управлінням юстиції) відповідно до регламенту цього суду третейським/(и) суддею/(ями), які обираються відповідно до цього Регламенту.

Предметом позову є вимога про визнання недійсним зазначеного пункту цього договору.

Проаналізувавши та дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, (ГК України), кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Недійсними частини угод визнаються за загальними правилами визнання угод недійсними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 92 цього Кодексу передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до п. 9.11. Статуту ТОВ ТГ “Інтерпап”, генеральний директор Товариства має право, зокрема, укладати будь-які угоди (за виключенням таких, укладення яких потребує згоди загальних зборів учасників) та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках поточний та інші рахунки.

Встановлено, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ ТГ “Інтерпап” № 18/07 від 18.07.2007р. заборонено генеральному директору ТОВ ТГ “Інтерпап” укладати третейські угоди у вигляді третейських застережень в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди без попередньої згоди загальних зборів учасників. Згоду загальних зборів учасників на укладання третейської угоди у вигляді третейських застережень в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди, викладати в окремих протоколах загальних зборів учасників.

Як було зазначено вище, 01.01.2009р. ТОВ ТГ “Інтерпап” в особі генерального директора ОСОБА_3 укладено з СПД- ФО ОСОБА_1 договір оренди не житлового приміщення, в пункті 7.1 якого містилося третейське застереження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про третейські суди”, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Вбачається що згоду на укладання третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п. 7.1 договору оренди не житлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р. загальні збори учасників не давали.

Частина 4 ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” встановлює, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що третейська угода була підписана всупереч Статуту підприємства та протоколу загальних зборів учасників.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнуто згоди.

Аналогічну норму містить ст. 638 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 2 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, також при вказівці у третейській угоді на конкретний постіймо діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна части третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмові формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

ТОВ ТГ “Інтерпап” в особі генерального директора, при вчинені правочину, не було ознайомлено з Положенням та Регламентом Постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа”, так як вони не були надані ОСОБА_1, а також, всупереч вимогам ст. 10 Закону України “Про третейські суди” не були опубліковані. Це зумовило неправильне сприйняття стороною умов третейської угоди про порядок вирішення спорів, які мають істотний характер. Зазначене вплинуло на волевиявлення сторони, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про третейські суди”, третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно зі ст. 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Передача спору на розгляд третейських судів, відповідно до Закону України «Про третейські суди», допускається лише за взаємною згодою осіб, які усвідомлюють правові наслідки прийнятого таким судом рішення та добровільно погоджуються на виконання рішення такого суду.

Отже, при підписанні третейського застереження, викладеного у пункті 7.1 договору оренди, сторона не усвідомлювала своїх прав та обов'язків, інших суттєвих умов стосовно обставин, які мають значення при її укладанні, тобто ТОВ ТГ “Інтерпап” при укладанні договору неправильно сприйняло умови третейської угоди, які мають істотний характер, що вплинуло на його волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

За загальними правилами цивільного законодавства правочин є дійсним, якщо він відповідає умовам дійсності правочину, до яких відносяться: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми правочину вимогам закону; реальність правочину, тобто його спрямованість на настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання.

Таким чином, однією з обов'язкових умов третейської угоди є предмет спору, який передається на розгляд третейського суду.

Відповідно до частини 7 ст. 12 цього закону у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Крім того, як витікає із визначення третейської угоди, що наведені в ст. 2 Закону України “Про третейські суди”, предметом такої угоди є домовленість про передачу спору на розгляд третейського суду, тобто істотною умовою має бути наявність спору у сторін. У випадку його відсутності відпадає необхідність укладати третейську угоду.

Однак, у третейському застереженні, яке оскаржується, не визначений предмет спору. За таких умов воно є недійсним згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”.

З урахуванням вказаного суд вважає, що третейська угода укладена з порушенням чинного законодавства, а саме: ст. ст. 2, 12 Закону України “Про третейські суди” та ст. ст. 203, 215, 638 ЦК України, оскільки вона укладена всупереч Статуту підприємства та протоколу загальних зборів учасників, а також за відсутністю вільного волевиявлення та не відповідає вимогам Закону України “Про третейські суди”.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності третейської угоди (пункту 7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р.), остання є такою з моменту вчинення.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що провадження у даній справі підлягає припиненню, оскільки вже існує рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2010р. у справі № 2-8058/10, яким визнано недійсним п. 7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р.

Так, дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2010р. у справі № 2-8058/10, пункт 7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнати недійсним як такий, що укладений без згоди загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап”.

Однак, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2010р., рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2010р. скасовано, провадження по цивільній справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75 , 82, 84-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 7.1 договору оренди нежитлового приміщення № 002945 від 01.01.2009р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап”.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, літ А, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) - 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.03. 2011р.