Рішення № 14975050, 18.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.

Справа № 06/5004/110/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1

до Волинська обласна спілка споживчих товариств

про стягнення 264 568 грн.

та зустрічним позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств

до Підприємця ОСОБА_1

про стягнення 842 400 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача : Данилік Ф.Я. - за дов. від 07.10.2010р., Горгут В.М. - за дов. №6-70 від 12.01.2011р.

Суть спору: Позивач - підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Волинської обласної спілки споживчих товариств та просив стягнути 264 568 грн. вартості здійсненого капітального ремонту громадської вбиральні, яка розташована на території ринку "Завокзальний", АДРЕСА_1.

В підтвердження заявленого позову, підприємець посилався на те, що 23.02.2002р. Луцький госпрозрахунковий ринок, як Орендодавець та підприємець ОСОБА_1 як орендар, уклали договір оренди з правом викупу, згідно якого орендар взяв у тимчасове користування споруду туалету загальною площею 216 кв.м., яка розташована на території ринку "Завокзальний", АДРЕСА_1.

Згідно п.3.1. вказаного договору термін оренди був встановлений строком на 12 років і 9 місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Згідно п.4.2. вказаного договору орендар зобов'язався провести капітальний ремонт об'єкту, що орендується, кошторисна вартість ремонту погоджена сторонами розмірі 259 673 грн. ( додаток №3 до договору).

За доводами позивача під час проведення капітального ремонту Орендарем були виконані роботи на загальну суму 319 125 грн. Зокрема:

-в червні 2003 року були виконані роботи на суму 201 291 грн.;

-в грудні 2003 року були виконані роботи на суму 25 340 грн.;

-в березні 2004 року були виконані роботи на суму 21 146 грн.;

-у вересні 2004 року були виконані роботи на суму 16 791 грн.;

Однак, згідно Додаткової угоди від 11.01.2003 року роботи виконані в січні 2003 року на суму 54 557 грн. не були включені до суми вказаних робіт ремонту для зарахування їх в оплату оренди об'єкта.

Отже, загальна сума виконаних будівельних робіт становить 264 568 грн.

Підставою для заявлення такого позову стало визнання господарським судом Волинської області договору оренди з викупом від 23.02.2002р. недійсним ( справа №8/77-92, рішення набрало законної сили 23.01.2008р.).

Оскільки недійсна угода не створює юридичних наслідків, позивач посилаючись на п.1 ст.216 Цивільного кодексу України просить застосувати реституцію за недійсною угодою у вигляді повернення вартості капітального ремонту об'єкта оренди.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2011р. даний позов залишено без розгляду за клопотанням відповідача, погодженим у судовому засіданні із представником позивача, на підставі п.2 ст.81 ГПК України.

Розгляд зустрічного позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 842 400 грн. вартості користування майном відкладався ухвалою суду від 05.04.2011р. у зв'язку з неможливістю явки підприємця ОСОБА_1 у судове засідання.

Між тим, і у призначене засідання суду 11.04.2011р. підприємець ОСОБА_1 не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату слухання справи.

Представник Волинської ОСС подав заяву про зменшення позовних вимог, що не суперечить змісту ст.22 ГПК України та просить стягнути з відповідача вартість користування приміщенням в сумі 803520 грн..

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в зв"язку з визнанням недійсним договору оренди з викупом від 23.02.2002 року на приміщення вбиральні на ринку "Завокзальний" по АДРЕСА_1 та пред'явленням підприємцем ОСОБА_1 позову про застосування наслідків недійсності угоди у вигляді відшкодування вартості ремонту об'єкта оренди в сумі 264568 грн. , облспоживспілка має право на застосування реституції в частині відшкодування вартості користування підприємцем майном за період з 23.02.2002р. по 05 березня 2007 року (повних 60 місяців) за цінами які існують на момент відшкодування .

При цьому за доводами Волинської ОСС вартість користування таким майном за 1 кв.м. становить 62 грн/м.кв, що підтверджує договором оренди , укладеним на даний об'єкт із іншим підприємцем від 01 лютого 2011 року та постановою правління ОСС від від 29.12.2010р.

Вважає, що оскільки розмір площі , якою користувався підприємець становить 216 кв.м., то загальна сума , що підлягає відшкодуванню становить 803520 грн.

Відповідач за зустрічним позовом у поданому на адресу суду поясненні проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що актом перевірки КРУ у Волинській області № 505-22 від 17.11.2006р. підтверджено факт здійснення ним розрахунків за договором оренди шляхом зарахування вартості проведення ремонту в рахунок орендної плати. Отже, вважає, що повністю розрахувався з ОСС ще в 2006р. тому підстав стягувати повторно вартість користування майном не має.

Зазначає, що договір оренди належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне положення практично неможливо, оскільки факт користування майном - річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі неможливо, отже припинення угоди, визнаної судом недійсною відбувається на майбутній час.

Крім того, відповідач заперечує підставність щодо визначення ціни відшкодування, виходячи із довідки виданої АТ «Волинське агентство нерухомості» про орієнтовну ринкову вартість оренди нежитлового приміщення .

Разом з тим, підприємець вважає, що Волинська ОСС пропустила строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом та просить застосувати наслідки передбачені ч.4 ст.267 ЦК України.

Заявлене клопотання про застосування строку позовної давності судом відхилено, оскільки для захисту порушеного права або інтересу ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або інтересу ( ст.261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи рішення господарського суду по справі №8/77-92 яким визнано недійсний договір оренди приміщення туалету набрало законної сили з 23.01.2008р.

Позивач звернувся із позовом про застосування наслідків визнання цього договору недійсним 24.01.2011р. ( 23.01.2011р. вихідний день- неділя).

З врахуванням зазначеного, Волинська ОСС строку позовної давності для звернення до суду із зустрічним позовом не пропустила.

Оскільки в силу ст. 28 ГПК України підприємець мав можливість направити представника для участі у справі, однак не скористався наданим йому правом, суд виходячи із приписів ст.ст.69,75 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із закінченням процесуальних строків встановлених для розгляду спору, дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за зустрічним позовом, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2002 року між орендодавцем Луцьким госпрозрахунковим ринком (правонаступником якого є Волинська Обласна спілка споживчих товариств) та орендарем - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди з викупом споруди туалету площею 216 кв. м., яка розташована на ринку „Завокзальний" у АДРЕСА_1 терміном на 12 років 9 місяців.

Відповідно до умов договору орендар мав провести капітальний ремонт об'єкту, що орендується в строки, узгоджені сторонами.

П.4.1. передбачено, що орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкту, що орендується.

Водночас, рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі № 8/77-92, яке набрало законної сили 23.01.2008р. договір оренди з викупом від 23 лютого 2002 року, визнано недійсним.

Між тим, у справі про визнання недійсним Договору оренди з викупом від 23.02.2002 р. господарський суд Волинської області питання щодо застосування реституції або ж інших наслідків визнання договору оренди з викупом недійсним не вирішував .

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 22 травня 2008 року у даній справі вказав, що застосування реституції за спірним Договором попередніми судовими інстанціями не розглядалось, а тому може бути предметом розгляду іншого судового провадження.

Між тим, підприємець ОСОБА_1 01.11.2010р. звернувся із зустрічним позовом у справі № 6/32-71 про відшкодування вартості капітального ремонту приміщення туалету в сумі 264 568 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.01.2011 року зустрічну позовну заяву СПД ОСОБА_1 , заявлену до Волинської ОСС було повернуто без розгляду.

14.03.2011 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду ухвала про повернення позову без розгляду скасована та направлена для розгляду по суті у справі № 6/32-71.

Разом з тим, вимогу про відшкодування вартості капітального ремонту споруди туалету підприємець ОСОБА_1 заявив у самостійному позові , що став предметом судового розгляду у даній справі.

Дана обставина стала підставою для залишення цього позову без розгляду відповідно до п.2 ст.81 ГПК України, оскільки у провадженні господарського суду Волинської області є справа між тими ж сторонами і з тим же предметом спору, а саме між підприємцем ОСОБА_1 та Волинською ОСС про стягнення 264 568 грн. вартості капітального ремонту споруди туалету в межах заявленого зустрічного позову у справі №6/32-71 за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Підприємця ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" про повернення майна переданого за недійсним правочином.

Відповідно до п.2 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Водночас, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Оцінка розміру відшкодування провадиться за тими цінами що існують на момент відшкодування.

Як вставновлено рішеннями господарського суду Волинської області від 15.11.2007 року у справі № 8/77-92 та у справі № 6/32-71, копією розпорядження №58 від 03.03.2007р. заявою ОСОБА_1 від 15.02.2002 року , підприємець користувався об'єктом оренди площею 216 метрів квадратних у період з 23.02.2002р. по 05.03.2007 року.

Вартість користування 1 кв.м. майном, яке орендував у зазначений період підприємець на день розгляду справи становить 62 грн. Дана обставина підтверджується копією договору оренди від 01.02.2011р., додатком №1 до постанови правління Волинської ОСС від 29.12.2010р.

Підприємцем зазначені докази не спростовані та не подано будь-яких інших документів, що підтверджують вартість користування 1 кв.м. орендованого приміщення.Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна на яку посилається відповідач , не може бути застосована судом, оскільки стосується порядку визначення орендної плати при укладенні договорів оренди державного чи комунального майна.

Отже, розмір відшкодування вартості користування майном становить 803520 грн. (216 метрів кв площі х 60 місяців користування х 62 грн. ціни за користування за 1 м.кв ).

Доводи підприємця про те, що згідно акту КРУ у Волинській області від 17.11.2006р. у нього відсутня заборгованість по орендній платі, а отже і не має підстав для стягнення вартості користування майном не взято до уваги суду, оскільки предметом судового розгляду за зустрічним позовом Волинської ОСС є застосування наслідків недійсності правочину, визначеного ст.216 Цивільного кодексу України, а не стягнення орендної плати за договором.

Із постанови Вищого господарського суду у справі № 03/111/12-40 слідує, що оскільки договір оренди з викупом визнаний недійсним без зазначення того, що він визнаний недійсним на майбутнє з Волинської облспоживспілки стягнуто в рахунок відшкодування вартості ремонтних робіт по цінах які існували на момент відшкодування повну вартість проведених робіт, незважаючи на те, що акт КРУ № 050-22 від 17.11.2006 року свідчив про те, що облспоживспілка не мала заборгованості перед СІТД ОСОБА_1 за виконані роботи, так як зарахувала їх в рахунок оплати орендної плати.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно ст.. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі наведеного, суд вважає, що зустрічна позовна вимога Волинської ОСС про застосування наслідків недійсності правочину , укладеного 23.02.2002р. із підприємцем ОСОБА_1 в частині відшкодування вартості користування майном в сумі 803 520 грн. підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16,216 Цивільного кодексу України, ст,ст.44.49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Зустрічний позов Волинської обласної спілки споживчих товариств задоволити в сумі 803 520 грн.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Інд. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Ощадбанку м. Луцька, МФО 3033989) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016 м.Луцьк Волинської області, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 03339242, р/р 260053013000 в КБ «Західінкомбанк», МФО 303484) 803520 грн. вартості користування майном та 8035 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита , 236 грн. - послуг за ІТЗ судового процесу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

18.04.11