Постанова № 14974954, 19.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. № 30/278

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Вітковська О.П.,

відповідача- Негода Є.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу РВ ФДМ України по Закарпатській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2011

у справі№30/278

за позовом РВ ФДМ України по Закарпатській області

доТОВ "Імперіал"

про зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 482648,71 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.10.2010 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 (судді: Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко Я.Л.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з припиненням зобов'язання за договором оренди від 15.05.2003 №35 шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки власником цілісного майнового комплексу "Свалявський завод продтоварів" є відповідач (орендар), який не повинен повертати вказане майно орендодавцю.

РВ ФДМ України по Закарпатській області у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.328,606,759 ЦК України, ст.287 ГК України, ст.ст.14,15,26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.35,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що відносини оренди державного та комунального майна регулюються спеціальним законом (Законом України "Про оренду державного та комунального майна"), статтею 26 якого не визначено такої підстави припинення договору оренди як поєднання боржника і кредитора в одній особі. Крім того, заявник вказує на неврахування судами преюдиціальних фактів продовження дії договору оренди від 15.05.2003 №35 після 23.11.2003 року, встановлених постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 у справі №2/66.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський виходив з того, що:

15.05.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавцем) та ТОВ "Імперіал" (орендарем) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" №35.

На підставі вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв у довгострокову оренду на 5 років цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів", що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Свалява, вул.Старолюбовнянська,21, що підтверджується актом від 15.03.2003.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №213 від 02.07.2003, припинена діяльність ДП "Свалявський завод продтоварів" (Закарпатська область, м.Свалява, вул.Старолюбовнянська,21) шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ "Імперіал", визначено ТОВ "Імперіал" правонаступником прав та обовязків ДП "Свалявський завод продтоварів".

Згідно розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31.07.2003 №416, у звязку з реорганізацією, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №213 від 02.07.2003, Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів", шляхом приєднання його до ТОВ "Імперіал", визначенням останнього правонаступником прав і обовязків ДП "Свалявський завод продтоварів", вирішено виключити ДП "Свалявський завод продтоварів" з ЄДРПОУ.

Відповідно до інформаційної довідки Комунального унітарного підприємства "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", нерухоме майно за адресою: Закарпатська область, м.Свалява, вул.Старолюбовнянська, 21, зареєстроване Комунальним унітарним підприємством "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" за ТОВ "Імперіал" (ЄДРПОУ 32221271) на підставі: наказу Міністерства аграрної політики України №13 від 02.07.2003; установчого договору про створення та діяльність TOB "Імперіал" від 28.10.02 зі змінами та доповненнями від 17.02.03 та від 14.07.03 (протокол №1 зборів учасників від 28.10.02); статуту TOB "Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови №829 від 05.12.2002.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а структурного підрозділу - шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.

Приєднання підприємства або його структурного підрозділу до орендаря здійснюється за відповідним рішенням органу управління орендаря.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Відповідно до ст.606 ЦК України зобовязання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, відповідач є власником цілісного майнового комплексу "Свалявський завод продтоварів", а, отже, товариство з моменту виникнення у нього права власності на нерухоме майно за адресою: Закарпатська область, м.Свалява, вул.Старолюбовнянська,21, не повинен повертати зазначене майно позивачу, а будь-яке стягнення неустойки за несвоєчасну передачу обєкта нерухомості за договором оренди №35 від 15.05.2003 є безпідставним.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.760 ЦК України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Зокрема, особливості найму (оренди) державного та комунального майна регулюються ст.ст.287-289 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.03.2010 у справі №2/66 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010, встановлено факт державної реєстрації 23.11.2003 року за ТОВ "Імперіал" права власності на орендований державний цілісний комплекс заводу "Продтовари" (м.Свалява, вул.Старолюбовнянська,21).

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 у справі №2/66 (між тими ж сторонами) з посиланням на наявні у цій справі судові рішення (а.с.146-151 том 1) встановлено факт продовження дії договору оренди від 15.05.2003 після 23.11.2003р., тобто після реєстрації орендованого ЦМК за ТОВ "Імперіал", чим спростовується передчасний висновок апеляційного суду про припинення зобовязання за договором оренди від 15.05.2003 №35 внаслідок поєднання орендаря (боржника) і власника (кредитора) в одній особі.

Крім того, на спірні орендні правовідносини, пов'язані зі встановленням наявності чи відсутності припинення в листопаді 2003 року договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" №35 від 15.05.2003, поширюється передусім дія ст.ст.26,27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в зв'язку з чим помилковим визнається посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування підстав припинення вказаного договору на ст.606 Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004р.), оскільки цей Кодекс в силу вимог ст.58 Конституції України не має зворотної дії до спірних відносин.

Адже, згідно з імперативними приписами ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 07.02.2002р., чинній на момент реєстрації орендованого ЦМК за ТОВ "Імперіал") договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди.

Вказаний перелік підстав припинення договору оренди державного та комунального майна є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та товариством не доведено проведення приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" шляхом його викупу орендарем (за участю орендаря) чи будь-яким іншим способом, передбаченим Законом України "Про приватизацію державного майна".

Адже, відповідно до ст.1 та ч.ч.1,3, ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Приватизація зданих в оренду єдиних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі - товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями. З моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов'язків орендаря.

В свою чергу, норми ст.ст.14,15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на які помилково послався апеляційний суд в обґрунтування підстав для відмови в позові, не передбачають можливість автоматичного переходу до орендаря права власності на державне майно (цілісний майновий комплекс державного підприємства) поза межами процесу приватизації, зокрема, шляхом реорганізації державного підприємства через приєднання його до орендаря та набуття останнім прав і обов'язків ліквідованого держпідприємства в порядку правонаступництва.

Водночас, згідно з ч.ч.1,3 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Судами попередніх інстанцій достеменно не з'ясовано, чи дотримано сторонами вимог ст.1 та ч.ч.1,3, ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна", коли саме припинився договір оренди від 15.05.2003 №35 та з яких підстав, передбачених ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, чи мала місце своєчасна відмова орендодавця від пролонгації вказаного договору, а також чи настали передбачені ч.ч.1,3 ст.27 цього закону підстави для передачі орендованого майна уповноваженому органу управління.

Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позовні вимоги про стягнення 482648,71 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна мають похідний характер від вимог про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно орендодавцю, а тому справа в цій частині також підлягає передачі на новий розгляд.

Касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи належним чином врахувати дійсні права та обовязки сторін за договором оренди від 15.05.2003 №35 і, як наслідок, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 21.10.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 у справі №30/278 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун