Ухвала суду № 14974534, 24.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р.Справа № 2а-16/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2010р. по справі№2а-16/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

треті особи Приватне підприємство "Корал і К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайлайн Груп", Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про визнання податкових повідомлень-рішень незаконними та скасування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега" до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області, треті особи: ПП "Корал і К", ТОВ "Скайлайн Груп", ФОП ОСОБА_1 - про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000372310/0 від 25 квітня 2007 р., № 0000382310/0 від 25 квітня 2007 р. відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега» зареєстровано рішенням Зміївської районної державної адміністрації Харківської області під № 14581020000000031 від 12.10.2004 р., свідоцтво про державну реєстрацію № 166037 серії АОО від 12.10.2004 р., код за ЄДРПОУ 33143708, має свідоцтво платника ПДВ № 27780478 від 25.11.2004 р.

На підставі направлення від 12.03.2007 р. № 45 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок співробітниками ДПІ у Зміївському районі Харківської області проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2006 р. Перевірку проведено з відмова директора ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3

За результатами перевірки був складений Акт від 11.04.2007 року за № 484/23-022/33143708, яким встановлені порушення, а саме: п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2006 р. в сумі 15280 грн., пп.7.3.1. п. 7.З., п.п.7.2.1., 7.2.4. п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого підприємством за перевіряємий період занижено податок на додану вартість в сумі 1427723 грн., в тому числі: за листопад 2005 р. - 137107 грн., за грудень 2005 р.- 156395 грн., за січень 2006 р. - 103637 грн., за лютий 2006 р. - 32697 грн., за березень 2006 р. - 195804 грн., за квітень 2006 р. - 36407 грн., за травень 2006 р. - 151555 грн., червень 2006 р. - 86124 грн., за липень 2006 р. - 31368 грн., за жовтень 2006 р. - 46213 грн. , за листопад 2006 р. - 249740 грн., за грудень 2006 р. - 200676 грн.

Директор та головний бухгалтер ТОВ ТД «Вега» відмовились від отримання примірника Акта перевірки, про що працівниками ДПІ у Зміївському районі Харківської області було складено відповідний акт. (т. 1 а.с.205)

На підставі висновків Акта перевірки від 11.04.2007 року за №484/23-022/33143708 ДПІ у Зміївському районі Харківської області винесено рішення № 0000372310/0 від 25.04.2007 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18336 грн., в тому числі: за основним платежем - 15280 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3056 грн., та рішення № 0000382310/0 від 25.04.2007 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 141 584 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 1427723 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 713861,5 грн. (т. 1 а.с 50,51).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега» скористалося правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та 10.05.2007 року звернулося до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області зі скаргами про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382310/0 від 25.04.2007 року та податкового повідомлення-рішення № 0000372310/0 від 25.04.2007 року ( т.1 а.с. 55- 66).

Рішенням ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 2009/10/25-011 від 10.05.2007 року вищевказані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (т.1 а.с. 67-71).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000382310/0 від 25.04.2007 року та № 0000372310/0 від 25.04.2007 року винесені відповідачем правомірно, підстав для їх скасування немає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, визначення податкового кредиту законодавцем чітко пов'язується з наявністю конкретного товару (послуги), яку придбаває платник податку з метою подальшого використання виключно в межах господарської діяльності.

Господарська діяльність, у відповідності до пункту 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між ПП "Корал і К" (в особі директора ОСОБА_4), що діє на підставі Статуту, та ТОВ ТД "Вега" (в особі комерційного директора ОСОБА_5) укладено Договір купівлі-продажу № 2/01 від 04.01.2006 р.

Відповідно до укладеного Договору постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та сплатити вартість виробів згідно накладних. Сума, зазначена в Договорі, складає 960000,00 грн., в тому числі ПДВ -160000 грн.

Крім того, між ПП "Корал і К" (в особі директора ОСОБА_4) та ТОВ ТД "Вега" ( в особі комерційного директора ОСОБА_5) було укладено Договір купівлі-продажу № 12/02 від 01.02.2006 р.

Відповідно до укладеного Договору постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та сплатити вартість виробів згідно накладних. Сума, зазначена в Договорі, складає 600000,00 грн., в тому числі ПДВ -100000 грн. ( т.2 а.с. 165).

ТОВ ТД «Вега» до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих Приватним підприємством «Корал і К» на загальну суму 5585235 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 930872 грн. 56 коп.

Проте, відповідачем 30.03.2007 р. за вих. № 305/7/23-024 було направлено запит на проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо взаємовідносин ТОВ ТД «Вега» з ПП «Корал і К» (т.1 а.с.211-212).

Відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.04.2007 р. № 5545/7/23-1010 отримано інформацію, що ПП «Корал і К» ( назва змінена на ПП «Райдуга - М» (30856628) не мало взаємовідносин з ТОВ ТД «Вега» у періоді: жовтень-грудень 2005р., січень- липень 2006 р. ( т. 1 а.с.213-214).

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 16.07.2007 року значиться Приватне Підприємство «Райдуга-М», ідентифікаційний код - 30856628, керівник -ОСОБА_6 ( т.2 а.с. 166).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТД «Вега» до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Груп» (33742143) на загальну суму 2979780 грн., в тому числі ПДВ на суму 496630 грн.

Відповідачем 30.03.2007 р. за вих. № 316/7/23-024 було направлено запит на проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо взаємовідносин ТОВ ТД «Вега» з ТОВ «Скайлайн Груп» .

Відповідно до листа ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 04.04.2007 р. № 3679/7/23-805 надано інформацію, що ТОВ «Скайлайн Груп» ( код ЄДРПОУ 33742143) надавались податкові декларації з податку на додану вартість з прочерками за період з жовтня по грудень 2006 р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого Головним управлінням статистики у м. Києві 12.05.2010 року за вих. № 13-2399, станом на 12.05.2010 року значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Груп», ідентифікаційний код 33742143, керівник - ОСОБА_7 (т.2 а.с. 77).

ДПІ у Зміївському районі Харківської області направила запит до ТОВ ТД «Вега» від 11.04.2007 року за вих. 1261/10/23-040 з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ ТД «Вега» з ПП «Корал і К» за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року та ТОВ «Скайлайн Груп» за період з 01.12.2006 року по 31.12.2006 року, а саме: належним чином завірені копії документів (договори, накладні, податкові накладні, акти звіряння, акти заліку взаємних вимог).

ТОВ ТД «Вега» листом від 18.04.2010 року за вих. № 106 повідомило ДПІ у Зміївському районі Харківської області щодо неможливості надати витребувані документи, оскільки договори, накладні, податкові накладні, акти звіряння, акти заліку взаємних вимог знаходились на експертизі у незалежній аудиторській фірмі.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Хоча умови та зміст вищезазначених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи інших документів, що підтверджують транспортування товарів від ЧП «Корал і К» та ТОВ «Скайлайн Груп» до ТОВ ТД «Вега», хоча, враховуючи обсяг поставляємих товарів, такі документи мали укладатися між сторонами, які здійснювали перевезення вантажів.

Таким чином, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 168/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, позивачем не обґрунтована необхідність, доцільність здійснених витрат з придбання у ПП «Корал і К» та ТОВ «Скайлайн Груп» вказаних товарів, не доведено їх пов'язаність з господарською діяльністю платника податків, тобто не надано доказів, що обґрунтовують наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення з ПП «Корал і К» та ТОВ «Скайлайн Груп» зазначених договорів та їх вплив на результати господарської діяльності ТОВ ТД «Вега».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відсутність обґрунтованості розумної економічної та ділової мети при вчиненні правочинів є підставою для створення умов, за яких платник податку мав намір не одержувати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності, а мав намір виключно сформувати «штучний» податковий кредит шляхом проведення безтоварних операцій, тим самим нанести шкоду державі та суспільству.

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що надані ПП «Корал і К» податкові накладні на виконання Договорів № ДГ- 1/01 від 04.01.2006 року, № ДГ -12/02 від 01.02.2006 року, № А-03/38 від 01.06.2006 року, № ДГ- 26/03 від 01.03.2006 р. ( т.1. а.с. 234-250, т.2 а.с. 1-19) та податкові накладні, надані ТОВ «Скайлайн Груп» за Договорами № ДГ-0000007 від 01.10.2006 року ( т.2 а.с. 20-48) жодним чином не доводять реальності виконання умов Договорів між позивачем та його контрагентами - ПП «Корал і К» та ТОВ «Скайлайн Груп» .

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують транспортування товарів, оприбуткування їх на склад, документи складського обліку товарів та подальшого використання отриманого товару у межах господарської діяльності платника податків, тобто не надано доказів, що обґрунтовують наявність розумних економічних або інших причин ділової мети укладення з ПП «Корал і К» та ТОВ«Скайлайн Груп» цих договорів та їх вплив на результати господарської діяльності ТОВ ТД «Вега».

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки документального підтвердження звязку витрат з господарською діяльністю позивачем не надано, тому віднесення їх до складу податкового кредиту є безпідставним та суперечить чинному законодавству.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Щодо доводів позивача про правомірність віднесення ним до складу валових витрат суми 61117, 93 грн. колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Як вбачається з Договору поставки № 81 від 23.12.2006 р., який укладений між СПДФО ОСОБА_1 (діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію) та ТОВ ТД "Вега" в особі директора ОСОБА_2 (діє на підставі Статуту), постачальник зобов'язується постачати товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є замочна продукція.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору ( т.1 а.с. 52).

Згідно з пп.2.1.1 цього договору товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару. що повинні постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами (пп.2.1.2). Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації (Додаток №1) (пп.4.1).

Однак, до суду не надано вказаної специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Апелянт в скарзі посилається як на доказ оприбуткування на склад вказаного товару - на накладну №155/с від 23.12.2006 року, згідно з якою СПДФО ОСОБА_1 було відпущено, а ТОВ «ТД «Вега» на підставі довіреності серія ЯНЗ № 98006 від 13.12.2006 року через ОСОБА_8 одержано товар на суму 61117 грн. 93 коп. ( т.1 а.с.54), проте до суду вказану довіреність також не надано.

На вимогу суду позивач не пояснив яким чином та за чий рахунок було здійснено транспортування придбаного товару.

При цьому, позивачем не заперечувався той факт, що за придбаний у СПДФО ОСОБА_9 товар на суму 61117 грн. 93 коп., оплата не була проведена.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інакше включення вартості товарів, що надійшли (без наявності відповідних підтверджуючих документів) до складу валових витрат, є порушенням порядку ведення податкового обліку, призводить до завищення суми валових витрат і може стати причиною виникнення недоїмки щодо податку на прибуток.

Колегія суддів зауважує, що у суб'єкта господарювання також повинні бути документи, які підтверджують здійснення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні цінності, тобто відповідні розрахункові та платіжні документи (копії платіжних доручень, рахунки, касові чеки тощо). Для бухгалтерського обліку такі документи є підтвердженням проведених розрахунків за отримані товари. Для податкового обліку, виникнення валових витрат, у якому відбувається за датою першої з подій (оприбуткування ТМЦ або їх оплати), у разі попередньої оплати такі документи виконуватимуть роль підтверджуючих документів і дозволять суб'єкту господарювання віднести вартість товарів на валові витрати за фактом їх оплати.

Як вже було зазначено, господарська діяльність, у відповідності до пункту 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не було надано документів, що підтверджують реальність вищезазначеної угоди, на вимогу суду представник позивача не пояснив яким транспортом та за чий рахунок було здійснено перевезення придбаного товару, не надано документів фактичного отримання товару, не надано доказів сплати за товар, доказів можливості фактичного здійснення спірної господарської операції. Крім того, не було надано документів на підтвердження подальшої реалізації чи використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства, тобто не надано доказів, що обґрунтовують наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення цього Договору з СПДФО ОСОБА_1 та його вплив на результати господарської діяльності ТОВ ТД «Вега».

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо правомірності віднесення до складу валових витрат суми 61117 грн. 93 коп. є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття ДПІ в Зміївському районі Харківської області податкового повідомлення-рішення № 0000372310/0 від 25 квітня 2007 р., яким ТОВ ТД «Вега» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 18336 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000382310/0 від 25 квітня 2007 р., яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2141584,50 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2010р. по справі№2а-16/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.03.2011 р.