Постанова № 14972411, 30.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2011 року           10:44           № 2а-15176/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла»

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Трігла»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про завищення валових витрат за рахунок включення до них витрат за отримання інформаційно-консультаційних послуг є необґрунтованим, оскільки факт надання послуг підтверджується належними документами, та вказані послуги були необхідні в діяльності товариства. Також, зазначає, що податковий орган дійшов невірного висновку, що придбане товариством нежиле приміщення належить, до невиробничих фондів, а тому його поступовий знос не підлягає амортизації, оскільки дане приміщення було придбане для використання в подальшому в господарській діяльності. Покликається на безпідставність висновків податкового органу про незаконне формування податкового кредиту по контрагенту з підстав анулювання у останнього свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, вважає, що товариством безпідставно включено до валових витрат консультаційні послуги, оскільки наданні послуг не підтверджено належними доказами. Також, товариством безпідставно нараховано амортизацію основних засобів за придбане нежитлове приміщення, оскільки останнє не використовується в господарській діяльності. Крім цього, товариством неправомірно включено до податкового кредиту зобов’язання по ПДВ, оскільки на момент видачі податкових накладних, у контрагента було анульовано реєстрацію платника ПДВ

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 10.02.2010р. по 02.03.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Трігла»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2010р., про що складено Акт №105/23-6/19021476 від 05.03.2010р.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 29829 грн. та п.п. 7.2.1, п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17405 грн.

За результатами перевірки 19.03.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192306, яким визначено ТзОВ «Трігла»зобов'язання з податку на прибуток в сумы 43723,50 грн. з врахуванням штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №00002022306/0, яким визначено товариству зобов’язання з ПДВ в сумі 26107,50 грн. з врахуванням штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку проте скарги залишені без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №0019/1 від 21.04.2008р., укладеного між ТзОВ «Трігла»та СПДФО ОСОБА_1 позивачем в II кварталі 2008р. віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням інформаційно-консультаційних послуг з організації процесу навчання та проведення серії тренінгів серед працівників ТзОВ «Трігла»з метою підвищення ефективності роботи управлінського складу компанії в сумі 50 000 грн. без ПДВ.

Для підтвердження підприємством не були надані матеріали за результатами таких наданих послуг, не надано звіту виконаних послуг та розшифровку їх суті для визначення зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю підприємства, а тому податковий орган дійшов висновку, що зазначені витрати не підтверджені належними документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону 11.2.1 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На спростування зазначених вище доводів відповідача, позивачем надано копію договору №0019/1 від 21.04.2008р. про надання інформаційно-консультаційних послуг, тренінг проект, графік навчання працівників, копію акту виконаних робіт №РФ-0019/1 від 26.06.2008р. та копію платіжного доручення від 30.07.2008р. на суму 50 000 грн. Зазначені документи заповнені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ну думку суду зазначені документи підтверджують факт надання та отримання інформаційно-консультаційних послуг, а тому податковий орган дійшов невірного висновку про безпідставність їх включення до валових витрат.

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 31.12.2004р., укладеного ТзОВ «Трігла»з КП «Вефіль», підприємство придбало нежилу будівлю загальною площею 463,3 м2, розташовану за адресою в. Київ, вул. Дачна, 15-а на загальну суму 162 450 грн., про що 02.02.2005р. зроблено запис в бюро технічної інвентаризації за №5432к. Передача майна підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 17.01.2005р.

Податковим органом було скеровано запит №3341/10/23-614 від 12.02.2010р. про надання пояснення та обгрунтування щодо викоритсання у господарській діяльності придбаного нежилого приміщення.

Листом №12 ,від 18.02.2010р. ТзОВ «Трігла»була надана відповідь, у якій вказано, що дана нежила будівля була придбана підприємством для розміщення в ній офісних приміщень та виробничих площадок. В зв'язку з тим, що в тому стані, в якому знаходилось приміщення, розміщувати в ньому підприємство було неможливо, керівництвом ТзОВ «Трігла»було прийнято рішення провести ремонт приміщення та оточуючої території. Станом на 01.10.2009р. приміщення знаходилось у відремонтованому стані, в оренду третім особам не надавалось.

На підставі документів, наданих до перевірки, а саме картки бухгалтерських 10 "Основні засоби", 13 "Знос основних засобів" та оборотно-сальдові відомості, встановлено, що вищевказане нежиле приміщення, як основний фонд амортизувалося підприємством протягом перевіряємого періоду відповідно до першої групи основних засобів з нормою амортизації менше 2% (1,25%).

Як зазначено в п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом».

Відповідно до п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.

Тому податковий орган дійшов висновку, що дане нежиле приміщення належить до невиробничих фондів, а отже його поступовий знос, а також його ремонт та поліпшення протягом перевіряємого періоду не підлягало амортизації.

В ході розгляду справи судом встановлено, що зазначене приміщення придбавалось позивачем з метою використання його в господарській діяльності підприємства, а саме здачею в оренду офісних та складських приміщень. У зв’язку з непридатністю приміщень для комерційної діяльності позивачем було прийнято рішення про приведення його у належний стан за рахунок ремонтних робіт.

На підтвердження проведення ремонтних робіт позивачем надано договір підряду №16 від 25.03.2008р., укладений із ТзОВ «Катко», зведений кошторисний розрахунок варт істоті будівництва, акт здачі-приймання робіт, акт приймання виконаних робі форми КБ2, довідку про вартість виконаних робіт, податкову накладну та виписку з банку, яка підтверджує оплату виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Як вбачається з наявних справі доказів придбане позивачем нежитлове приміщення, призначене для використання в господарській діяльності товариства, а висновок податкового органу про те, що воно належить до невиробничих фондів безпідставний та необґрунтований, крім того, з пояснень сторін вбачається, що податковий орган перевірку самого приміщення не здійснив, а обмежився лише листом-відповіддю позивача.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Трігла»у травні 2008р. безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 11 363 грн. по будівельних роботах, придбаних у ТзОВ «Катко», оскілький останнє не було зареєстроване як платник ПДВ та не мало права виписувати податкові накладні.

Як встановлено перевіркою, реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Катко»було анульовано з 03.05.2007р. (з дати видачі свідоцтва платника ПДВ) Васильківською ОДПІ актом №51 від 14.07.2008р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області №2а-532/2008р. від 12.06.2008р.

У відповідності до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам. зареєстрованим як платники податку... "

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено на податковий кредит суми ПДВ по господарських операціях із ТзОВ «Трігла».

Згідно з договором підряду №16 від 25.03.2008р. укладеним між ТзОВ «Трігла»та ТзОВ «Катко», останній бере на себе зобов'язання з організації і проведення будівельних та монтажних робіт за адресою м. Київ, вул. Дачна, 15-а. По факту виконаних робіт, ТзОВ «Катко»на користь ТзОВ «Трігла»була виписана податкова накладна від 07.05.2008р. на суму ПДВ 11 362,5 грн. Оплата за виконані роботи підтверджується „банківською випискою від 07.05.2008р. на загальну суму 68 175 грн., в т.ч. ПДВ 11 362,5 грн.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду було укладено 25.03.2008р., а податкова накладна виписана 07.05.2008р., рішення суду про анулювання прийняте 12.06.2008р. (відповідачем не надано доказів коли воно набрало законної сили), акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ складений 14.07.2008р. (як зазначено в акті перевірки його складено на виконання рішення суду), проплата за надані послуги здійснена 07.05.2008р. Зазначені обставини, дають можливість зробити висновок, що на момент укладення та виконання умов договору підряду ТзОВ «Катко»було зареєстроване платником ПДВ і було уповноважене виписувати податкові накладні.

З огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних ТзОВ «Катко»при формуванні позивачем податкового кредиту в сумі 11 362,5 грн.

Крім цього, враховуючи, що у податковому повідомленні-рішенні №00002022306/0 від 19.03.2010р., яким визначено товариству зобов’язання з ПДВ в сумі 26107,50 грн., включено також суму 6042 грн. зобов’язання по ПДВ, яке позивачем не оскаржується, суд дійшов висновку про скасування цього податкового повідомлення рішення в цілому, оскільки повноваження щодо визначення сум податкових зобов’язання належать податковому органу. При цьому суд зазначає, що зазначена обставина не позбавляє податковий орган провести перерахунок розміру зобов’язань по податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 19.03.2010р. №0000192306/0 та №0000202306/0.

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної в строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Д.О. Баранов