Постанова № 14970462, 06.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2531/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивачаДурнєвої І.М.,

представника відповідачаМогили Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000091540/0 від 01.02.2011, -

В С Т А Н О В И В:

ДП «Сніжнеантрацит» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Сніжне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000091540/0 від 01.02.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за наслідками проведеної відповідачем перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету з податку на прибуток (акт перевірки № 43/15-31906123 від 26.01.2011) було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 51153,66 грн. Вказане порушення стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України було зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% несвоєчасно сплаченої суми, а саме 25576,83 грн.

Позивач із прийнятим рішенням не погоджується з огляду на приписи п. 109.2 ст. 109, ст.ст. 111, 113, 126 Податкового кодексу України, зазначаючи, що застосування штрафу у розмірі 50% несвоєчасно сплаченої суми не передбачено нормами цього Кодексу. У акті перевірки відповідач вказав, що у порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України ДП «Сніжнеантрацит» несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкових зобовязань з податку на прибуток. Разом із тим, погашення податкового боргу 22.12.2010 було самостійно здійснено відповідачем за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна. Крім того, суму податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 3150000 грн. було узгоджено позивачем згідно поданої податкової декларації від 09.02.2010р. за 2009 рік. 26.02.2010 позивач відповідно до приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» подав уточнюючий розрахунок суми податкового зобовязання з податку на прибуток, у якому виправив помилку, допущену у декларації за 2009 рік шляхом зменшення суми податкового зобовязання на 3150000 грн. Таким чином, податкового боргу у позивача станом на 22.12.2010 не було.

Просив позов задовольнити (а.с. 3).

У судовому засіданні 31.03.2011 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. У судове засідання 06.04.2011 представник позивача не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності представник позивача суду не надавала. За таких обставин та враховуючи, що у справі міститься достатньо доказів про права та взаємини сторін, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що порушення вимог податкового законодавства було допущено позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто під час дії Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Позивач допустив порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, а саме по граничному строку нарахування податкового зобовязання 19.02.2010, фактично позивач здійснив сплату податку 22.12.2010 згідно платіжного доручення № 748. Розмір штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання було визначено відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону у розмірі 50% своєчасно несплаченої суми податкового зобовязання. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 39).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач державне підприємство «Сніжнеантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 02.09.2003, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 292270, включено до ЄДРПОУ за № 31906124 (а.с. 9, 10), здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції наказом Міністра вугільної промисловості України від 18.01.2006 (з наступними змінами) (а.с. 27-38). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сніжному Донецької області з 06.03.2002 за № 555 (а.с. 8).

26.01.2011 ДПІ у м. Сніжному Донецької області проводилася камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за наслідками якої складено акт № 43/15-31906124 від 26.01.2011 (а.с. 5).

Згідно із цим актом, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток, а саме: податковий борг виник 19.02.2010 у розмірі 51153,66 грн., який позивач оплатив платіжним дорученням від 22.12.2010 № 748, затримка сплати податкового зобовязання складає 306 днів (а.с. 5).

01.02.2011 ДПІ у м. Сніжному прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000091540/0, яким до позивача на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% несвоєчасно сплаченої суми податкового зобовязання, тобто у розмірі 25576,83 грн. (а.с. 4).

16.02.2011 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 3).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на таке.

У акті перевірки ДПІ у м. Сніжному зазначила, що позивач сплатив податкове зобовязання з податку на прибуток із затримкою на 306 днів, оскільки сплатив податковий борг, який виник 19.02.2010, лише 22.12.2010, чим порушив п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (а.с. 5).

Дійсно, як передбачено п.п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом із тим, відповідач не врахував, що Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011. Таким чином, відповідач керувався законодавством, яке не розповсюджувалось на дані відносини, оскільки вони виникли до набрання ним чинності (у період з 19.02.2010 момент виникнення податкового боргу, по 22.12.2010 момент його погашення).

До набрання цим Кодексом чинності діяли положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом Закон № 2181). Зокрема, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суд не приймає посилання представника відповідача у запереченнях проти позову на вказану норму Закону № 2181, оскільки у податковому повідомленні-рішенні відповідач її не зазначав як підставу для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку у відповідача взагалі були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як свідчить акт перевірки, у позивача податковий борг з податку на прибуток у розмірі 51153,66 грн. виник 19.02.2010. Сплата цього податкового боргу була здійснена 22.12.2010 згідно платіжного доручення № 748 (а.с. 5). Зазначене також знайшло своє відображення у зворотному боці облікової картки платника податку, наданого представником відповідача у судове засідання, з якого вбачається, що 22.12.2010 було здійснено погашення податкового боргу за рахунок продажу активів платника податку. Тобто, ДПІ у м. Сніжному врахувала кошти, отримані від реалізації майна позивача 22.12.2010, на погашення податкового боргу, що виник 19.02.2010.

Разом із тим, згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2009 рік від 09.02.2010 (а.с. 6), позивач у рядку 17 визначив суму податку до сплати 3150000 грн. Однак, 26.02.2010 позивачем до ДПІ у м. Сніжному був наданий уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства, яким були виправлені помилки декларації за 2009р., а саме зменшено суму податку до сплати на 3150000 грн. (а.с. 7).

Таким чином, у звязку із самостійним виправленням помилок по декларації за 2009р. у позивача станом на 26.02.2010 був відсутній податковий борг з податку на прибуток. Отже, у відповідача були відсутні підстави для врахування суми у розмірі 51153,66 грн., отриманої від реалізації майна позивача, на погашення боргу з податку на прибуток, що виник по декларації за 2009р.

Суд зауважує, що приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 встановлювали, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У даному ж випадку не мало місце самостійне погашення позивачем податкових зобовязань, а здійснювався примусовий продаж майна позивача податковим органом.

Таким чином, у відповідача навіть за приписами Закону № 2181 були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Що ж стосується посилання відповідача у спірному податковому повідомленні-рішенні на ст. 126 Податкового кодексу України, то як вже було встановлено судом вище, відповідач застосував норми законодавства, які не діяли на момент виникнення спірних відносин, оскільки вказаний Кодекс набрав чинності тільки з 01.01.2011.

До того ж, ст. 126 Податкового кодексу України не встановлюється такий розмір штрафу як 50% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання.

Крім того, відповідачем було проігноровано приписи пунктів 5, 7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ Податкового кодексу України, якими встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000091540/0 від 01.02.2011.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення у позовній заяві та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги та скасовує податкове повідомлення-рішення № 0000091540/0 від 01.02.2011.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000091540/0 від 01.02.2011 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області № 0000091540/0 від 01.02.2011 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 25576 (двадцять пять тисяч пятсот сімдесят шість) грн. 83 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Сніжнеантрацит» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 квітня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.