Постанова № 14970455, 04.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3758/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю представника позивачаЗвездіної І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2011 № 0000101502/0/1422/15-213/34604386/10, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Український рітейл» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2011 № 0000101502/0/1422/15-213/34604386/10.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної 08.02.2011 перевірки з питання неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень, грудень 2010р. (акт перевірки від 08.02.2011 № 85/15-211/34604386) було встановлено порушення позивачем п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Глави 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України у вигляді затримки подання податкових декларації з податку на додану вартість за вказані вище періоди. Зазначене порушення стало підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн.

Позивач, посилаючись на п. 86.4, 86.7, 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, п.п. 3.5, 3.6 Наказу ДПА України від 22.12.2010 № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», вказує, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька було порушено порядок проведення перевірки та оформлення її результатів, а також порядок прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, відповідачем порушено порядок та терміни проведення невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2010р. Так, 02.09.2010 позивачем було отримано лист відповідача № 11089/10/15-213 від 21.08.2010, в якому вказувалось на те, що податкова декларація за липень 2010р. заповнена всупереч порядку заповнення відповідної звітності та було запропоновано надати нову декларацію. На цей лист позивач надав відповідь № 150 від 07.09.2010, у якій вказано на те, що декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року було відправлено 03.08.2010 засобами телекомунікаційного звязку, тобто у передбачені законодавством терміни. Як передбачено п. 2 Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266, після закінчення термінів подання податкової звітності за реєстрами неподаної звітності, сформованими підрозділом, який займається прийманням та обробкою податкової звітності, інспектор у письмовій формі повідомляє платника про необхідність подання декларації, складає відповідний акт та готує матеріали для прийняття відповідного рішення. Відповідно до п. 4.11 Методичних рекомендацій, якщо платник ПДВ не подає податкову звітність та пояснення на звернення органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб складає Акт про неподання податкової декларації з податку на додану вартість та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення. Таким чином, відповідачем пропущено строки для складання акту про результати невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності подання декларації за липень 2010р., а саме його було складено 08.02.2011, а не в момент виявлення порушення. Також необґрунтовані у даному випадку посилання відповідача на Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011, в той час як порушення виявлено податковим органом у вересні 2010р.

Крім того, відповідач порушив п. 7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-4).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача не надавав. За таких обставин та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 13.09.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 740566, включено до ЄДРПОУ за № 34604386 (а.с. 12, 13, 14), здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Зборів учасників товариства № 26 від 21.12.2010 (а.с. 21-36). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька з 14.09.2006 за № 6105001 (а.с. 37), є платником податку на додану вартість (а.с. 38).

08.02.2011 ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька проводилася невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт № 85/15-211/34604386 від 08.02.2011 (а.с. 8).

Згідно із цим актом, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 49.19.1 п. 49.18 ст. 49 Глави 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасного подання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010р. та грудень 2010р.

08.02.2011 ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101502/0/1422/15-213/34604386/10, яким до позивача на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно з п. 120.1 ст. 120 Глави ІІ Розділу ІІ Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн. (а.с. 7).

Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення позивач отримав 22.02.2011, що підтверджується відповідними штампами про прийняття вхідної кореспонденції на них.

11.03.2011 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 3-4).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на таке.

За змістом акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стало неподання позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2010р. та несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з ПДВ за грудень 2010р. (граничний строк подання декларації - 20.01.2011; фактично подано декларацію 07.02.2011).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем згідно з умовами Договору № 9/2008с від 06.06.2008 про визнання електронних документів, укладеному з ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, 20.08.2010 було направлено податковому органу засобами телекомунікаційного звязку податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року з реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 39-40). Прийняття податкової декларації та реєстру підтверджено відповідними квитанціями № 2 (а.с. 41, 42).

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька листом від 21.08.2010 № 11089/10/15-213 було повідомлено позивача про невизнання вказаної податкової декларації з ПДВ за липень 2010р. як податкової звітності у звязку із її заповненням всупереч порядку заповнення відповідної звітності, затвердженого наказами ДПА України (а.с. 9).

На вказаний лист позивачем було надано відповідь від 07.09.2010 № 1508, у якій він із посиланням на приписи Наказу ДПА України № 233 від 10.04.2008 вказав, що у випадку неправильного заповнення податкової декларації платнику податків має бути направлена друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. Разом із тим, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька направило позивачу квитанцію № 2, в якій вказано, що декларацію з ПДВ за липень 2010р. було прийнято на районному рівні. Отже, у позивача не було підстав для надсилання нової податкової декларації з ПДВ за липень 2010р. (а.с. 10).

Однак, у акті перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька зазначила, що декларацію з ПДВ за липень 2010р. позивач взагалі не надав, що є порушенням п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (а.с. 8).

Дійсно, як передбачено п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Разом із тим, відповідач не врахував, що Податковий кодекс України набрав чинності лише з 01.01.2011. Таким чином, відповідач керувався законодавством, яке не розповсюджувалось на дані відносини, оскільки вони виникли до набрання ним чинності.

До набрання цим Кодексом чинності діяли положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом Закон № 2181).

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

За змістом п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Щодо податку на додану вартість нормативно-правовим актом, що регулює порядок оформлення та подання податкової звітності з ПДВ, є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166), який втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, однак діяв на момент подання позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2010р.

Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 166, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

П.п. 4.1.4 п. 4.1 цього Порядку передбачено, що добровільно платник податку може подати до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації податкову декларацію в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису осіб (які підписують декларацію) у порядку, визначеному законодавством.

За змістом абз. 1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналогічні положення містить й п. 4.3 Порядку № 166.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 були затверджені Методичні рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом Методичні рекомендації), які носять обовязковий характер для органів податкової служби та якими мав керуватися податковий орган у разі, якщо надана податкова декларація заповнена платником податків із порушенням встановлених правил.

Так, пунктом 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька під час судового розгляду справи не надала суду доказів на підтвердження факту внесення до відповідної інформаційної бази ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька інформації про отриману відповідачем 20.08.2010 податкову декларацію за липень 2010р., не надала копію службової записки про передачу декларації до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкової декларації. Навпаки, відповідач надіслав позивачу квитанцію № 2, яка свідчать про прийняття податкової декларації із додатками.

Як передбачено п. 7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованої в Міністерстві в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за N 320/15011, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

Таким чином, відповідач, надсилаючи позивачу квитанцію № 2, надав підтвердження прийняття ним податкової декларації з ПДВ за липень 2010р., що обумовлює безпідставність висновку акту перевірки про неподання позивачем вказаної декларації.

Що ж стосується декларації з ПДВ за грудень 2010р., то вона також була подана позивачем разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних засобами телекомунікаційного звязку згідно з умовами Договору № 9/2008с від 06.06.2008 про визнання електронних документів, укладеному з ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька (а.с. 43-44). Прийняття податкової декларації та реєстру підтверджено відповідними квитанціями № 2 (а.с. 45), з яких вбачається, що ці документи були доставлені до районного рівня ДПА України 19.01.2011, а не 07.02.2011 як вказано у акті перевірки.

Отже, обидві податкові декларації з ПДВ за липень 2010р. та грудень 2010р. були подані позивачем до податкового органу із дотриманням строків, встановлених п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, у звязку із чим у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному випадку.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення були допущені чисельні порушення порядку його прийняття.

Так, у податковому повідомленні-рішенні позивач послався на п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України як на підставу для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Однак, як вже було встановлено судом вище, позивач застосував норму законодавства, яка не діяла на момент виникнення спірних відносин, оскільки вказаний Кодекс набрав чинності лише з 01.01.2011.

Крім того, відповідачем було проігноровано приписи пунктів 5, 7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ Податкового кодексу України, якими встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Також, суд звертає увагу на те, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька було порушено й вимоги ст. 86 Податкового кодексу України та п.п. 3.5, 3.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735, в частині недотримання строків складання податкового повідомлення-рішення та його вручення платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України у розмірі 3,40 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2011 № 0000101502/0/1422/15-213/34604386/10 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 08.02.2011 № 0000101502/0/1422/15-213/34604386/10, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 квітня 2011 року. Повний текст постанови складений та підписаний 11 квітня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.