Постанова № 14970392, 31.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2139/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Крамбуденерго»

доДержавної податкової інспекції

у м. Краматорську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000102302/0/2650 від 24 січня 2011 року та

№ 0000092302/0/2650 від 24 січня 2011 року

за участю:

від позивача: Борозенцев С.В. (дов. б/н від 03 лютого 2011 року)

від відповідача:Шестаков М.А. (дов. 3 51 від 11 травня 2010 року)

Коростильов С.В. (дов. № 108 від 06 грудня 2010 року)

Романенко О.М. (дов. № 1 від 04 січня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/0/2650 від 24 січня 2011 року та № 0000092302/0/2650 від 24 січня 2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що висновки податкової інспекції, що викладені в акті перевірки про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають вимогам чинного законодавства України. Протягом травня, червня 2009 року на підставі усного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткас» товарно-матеріальні цінності будівельні матеріали. За наслідками отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткас» товарно-матеріальних цінностей, позивачем було включено до складу валових витрати, повязані із придбанням зазначеного товару та віднесено до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог зауважував, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року стало не встановлення в ході перевірки факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця покупцю через відсутність документів, що підтверджують транспортування. Крім цього, як зазначив представник відповідача, основним видом діяльності контрагента позивача ТОВ «Арткас» є розповсюдження фільмів, з огляду на що операції з постачання будівельних матеріалів не є характерними для цього підприємства. В контрагента позивача ТОВ «Арткас» відсутні трудові ресурси, основні засоби , дозволи та умови для здійснення операцій з реалізації матеріалів. З огляду на таке, вчинені господарські операції між ТОВ «Крамбуденерго» та ТОВ «Арткас» вчинені без мети реального настання правових наслідків та не мають реального товарного характеру.

Відповідач зазначав, що виходячи з приписів підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою формування валових витрат та податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32, статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є свідчить про відсутність підстав для відображення таких операцій в податковому обліку платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33654331. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську, що підтверджується довідкою № 543/10/28-113 від 22 жовтня 2004 року (арк. справи 9).

В період з 18 листопада 2010 року по 29 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Крамбуденерго» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 1/23-2-33199834 від 04 січня 2011 року (арк. справи 10-53). Згідно викладеного в акті, представниками податкової інспекції в ході проведення перевірки діяльності позивача було дійдено висновків про порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій щодо отримання від ТОВ «Арткас» товарно-матеріальних цінностей. Як зазначено в акті, в ході проведення перевірки позивач не надав договір, а також документи, що підтверджують фактичне транспортування на адресу ТОВ «Крамбуденерго» товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, довіреностей, технічних паспортів, сертифікатів, посвідчень якості тощо.) Крім цього, в акті перевірки зазначено, що згідно отриманої відповіді від Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва, в якій на податковому обліку перебуває ТОВ «Арткас», з 06 липня 2010 року розпочато процедури ліквідації зазначеного товариства за рішенням власника. Остання податкова звітність з податку на додану вартість надавалася ТОВ «Арткас» за липень 2009 року, з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року. Згідно наявної в податкового органу інформації основні засоби в ТОВ «Арткас» відсутні, додаток К-1 до декларації з податку на прибуток не надавався, значення рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні. Крім цього, згідно отриманої відповіді від Державної податкової інспекції в голосіївському районі м. Києва основним видом діяльності ТОВ «Арткас» є розповсюдження фільмів.

Згідно викладених в акті перевірки висновків, внаслідок виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижений податок на прибуток в загальній сумі 41583,00 грн., у т.ч. у 1-му півріччі 2009 року на 41583 грн. та занижений податок на додану вартість в загальній сумі 33267,00 грн., з яких у травні 2009 року на 16468,00 грн., у червні 2009 року на 16799,00 грн.

24 січня 2011 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092302/0/2650 (арк. справи 55), яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 41583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10395,75 грн.

24 січня 2011 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102302/02652 (арк. справи 54), яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 33267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8316,75 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат у 1-му півріччі 2009 року, суми витрат, повязаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арткас» та правомірність включення позивачем до податкового кредиту звітних податкових періодів травня та червня 2009 року, податку на додану вартість, що був сформований позивачем за наслідками здійснення правовідносин із ТОВ «Арткас».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

04 серпня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період півріччя 2009 року (арк. справи 57-58). Згідно рядку 04.1 зазначеної декларації сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) платника складає 898296,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 12134,00 грн. Згідно відомості по рахунку 631 у першому півріччі 2009 року ТОВ «Крамбуденерго» віднесено до складу валових витрати в сумі 166332,51 грн. у звязку із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арткас».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

16 червня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2009 року (арк. справи 59-61). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 27149,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 3134,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Арткас» (індивідуальний податковий номер 331467426504) в сумі 9880,52 грн. (арк. справи 61). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у травні 2009 року (арк. справи 66) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 6467,83 грн. за податковою накладною № 102 від 04 травня 2009 року (арк. справи 67) та 3412,69 грн. за податковою накладною № 229 від 14 травня 2009 року (арк. справи 70).

Суд зазначає, що викладене в акті перевірки про віднесення позивачем до складу податкового кредиту травня 2009 року суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 16468,00 грн. за податковою накладною, виданою ТОВ «Арткас» не підтверджено наявними в матеріалах справи документами. Сума сплаченого податку у розмірі 6587,31 грн. на підставі податкової накладної № 229 від 14 травня 2009 року було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2009 року.

15 липня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (арк. справи 62-63). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 24953,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2900,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Арткас» (індивідуальний податковий номер 331467426504) в сумі 23385,98 грн. ( арк. справи 64). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у червні 2009 року (арк. справи 69) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 6587,31 грн. за податковою накладною № 229 від 14 травня 2009 року (арк. справи 70), 8333,33 грн. за податковою накладною № 68 від 01 червня 2009 року (арк. справи 71), 8465,33 грн. за податковою накладною № 290 від 03 червня 2009 року (арк. справи 72).

Згідно пункту 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних № 229 від 14 травня 2009 року, № 68 від 0101 червня 2009 року, № 290 від 03 червня 2009 року, (арк. справи 70-72) виданих ТОВ «Арткас», судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено віднесення до складу податкового кредиту звітних податкових періодів травня та червня 2009 року податку на додану вартість в сумі 9881,00 грн. та 23386,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем був наданий договір № 98/09 від 05 жовтня 2009 року (арк. справи 206-207). Згідно умов наданого договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» зобовязався виконати роботи по реконструкції приміщень та благоустрою території Алуштинського міського центру зайнятості, розташованого за адресою: м. Алушта, вул. Судакская, буд. 24-б. Як вбачається зі змісту довідок про вартість виконаних підрядних робіт за травень та червень 2009 року (арк. справи 108-111, 113-118, 120-124, 126-134) при визначенні вартості виконаних позивачем підрядних робіт, ним було включено вартість будівельних матеріалів, що є тотожними тим, що придбавалися в ТОВ «Арткас».

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів (видаткових накладних) за наслідками здійснення правових відносин між позивачем та ТОВ «Арткас» складалися документи первинного бухгалтерського обліку. Отримані позивачем від ТОВ «Арткас» товарно-матеріальні цінності були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 104-107).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутність товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування валових витрат за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" або формування податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З приводу зауважень відповідача в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень на відсутність письмового договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, слід визначити наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вказівкою 206 Цивільного кодексу України в усній формі можуть вчинятися правочини, що повністю виконуються сторонами в момент їх здійснення, за винятком тих, що підлягають нотаріальному посвідченню. Факт вчинення правочину між позивачем та ТОВ «Арткас» підтверджений копіями первинних документів: видатковими накладними, рахунками на сплату, платними дорученнями.

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства суд зауважує на тому, що відсутність укладеного в письмовій формі між сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей не свідчить про невідбуття господарських операцій. Підстави дійдення судом висновків щодо фактичного відбуття зазначені вище.

Посилання податкової інспекції про вчинення контрагентом позивача ТОВ «Арткас» операцій, що не входять до основних видів діяльності товариства здійсненні із порушенням частини 2 статті 82 Господарського кодексу України, якою встановлено, що предмет діяльності товариства визначається в статуті.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій та правомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Арткас» шляхом включення до валових витрат у 2-му кварталі 2009 року 166332,00 грн. та включення до складу податкового кредиту травня 2009 року 9880,52 грн., червня 2009 року 23385,98 грн., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження податку на прибуток в 2-му кварталі 2009 року 41583,00 грн. та заниження податку на додану вартість у травні та червні 2009 року на 33267,00 грн.

Отже за непідтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 41583,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 33267,00 грн., що підлягають сплаті за відповідні звітні податкові періоди, відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 51978,75, з яких 41583,00 грн. за основним платежем, 10395,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та з податку на додану вартість в сумі 41583,75 грн., з яких 33267,00 грн. за основним платежем, 8316,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2011 року № 0000102302/02650 та № 0000092302/0/2652, прийняті відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/0/2650 від 24 січня 2011 року та № 0000092302/0/2652 від 24 січня 2011 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000092302/0/2652 від 24 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 41583,75 грн., з яких: за основним платежем 33267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8316,75 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000102302/0/2650 від 24 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 51978,75 грн., з яких за основним платежем 41583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10395,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» (84301, Донецька обл., м. Краматорську, вул. Леніна, буд. 12, кв. 8, ЄДРПОУ 33199834) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 31 березня 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.