Постанова № 14970129, 07.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 р. справа № 2а-18008/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача:Угримової О.М., Дейнека Н.О. за дов.

від відповідача: Грищенко А.О., Черевко Д.В. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Микитівський алебастровий комбінат» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2009 року № 0000012334/0, від 27 травня 2009 року № 0000012334/1, від 7 серпня 2009 року № 0000012334/2, від 21 жовтня 2009 року № 0000012334/3 на загальну суму 153736 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 107462 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46274 грн. 10 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доводить наявність належним чином оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціям, пов'язаними з діяльністю підприємства, що підтверджує правильність формування валових витрат.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Микитівський алебастровий комбінат» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 02773278, перебуває на податковому обліку в Горлівській ОДПІ.

З 16 лютого по 16 березня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23 березня 2009 року № 752/23-4/02773278 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2009 року № 0000012334/0, від 27 травня 2009 року № 0000012334/1, від 7 серпня 2009 року № 0000012334/2, від 21 жовтня 2009 року № 0000012334/3, якими визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 153736 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 107462 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46274 грн. 10 коп.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки (пункт 3.1.2), перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року встановлено їх завищення на суму 465263 грн., в тому числі за 4 квартал 2007 року на суму 253128 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 31982 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 152467 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 27686 грн. Відповідач зазначає, що в порушення вищенаведених норм Закону № 334 позивачем віднесено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за договором позики, укладеного з компанією «Golden gate business LLC» у розмірі 105241 грн., які не повязані із господарською діяльністю підприємства, в тому числі за 4 квартал 2007 року на суму 21300 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 28505 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 27750 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 27686 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю «Golden gate business LLC» як позикодавцем був укладений договір позики № 1, відповідно до якого позикодавець надає підприємству позику в сумі 2000000 дол. США, процента ставка за користування позикою складає 10% річних від суми фактично отриманих підприємством коштів, проценти нараховуються щомісячно з моменту зарахування коштів на поточний рахунок підприємства до моменту списання з поточного рахунку для погашення позики. Сплата процентів за позикою здійснюється виходячи з фінансових можливостей підприємства. Перерахування коштів здійснюється у 3 кварталі 2006 року, призначення позики поповнення обігових коштів підприємства, а також на інші цілі, повязані з діяльністю підприємства. Договір позики діє від дня його реєстрації і до завершення розрахунків підприємства із позикодавцем. На виконання зазначеного договору на валютний рахунок позивача від позикодавця за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року 309000 грн. платіжними дорученнями від 25 жовтня 2007 року, від 1 листопада 2007 року, від 4 грудня 2007 року, від 23 січня 2007 року. Як вбачається з акту перевірки, станом на початок перевіреного періоду позивачем отримано валютних грошових коштів в сумі 913000 дол. США. Договір позики був зареєстрований у головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво від 26 червня 2006 року № 5516. Як встановлено відповідачем під час перевірки, позивачем нараховано відсотки за користування позикою на користь нерезидента на загальну суму 208483,98 дол. США, у тому числі за перевіряємий період в сумі 121157,22 дол. США, до складу валових витрат позивачем віднесений гривневий еквівалент в сумі 607427 грн., в тому числі по періодам з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 147881 грн., з 1 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року в сумі 459546 грн. Станом на 30 вересня 2008 року кредиторська заборгованість позивача перед позикодавцем по сплаті відсотків складає 208483,98 дол. США або 1043803 грн., 83 коп., що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842 «розрахунки по нарахованим відсоткам». Повернення грошових коштів та сплату відсотків за перевіряємий період позивач не здійснював. Станом на 30 вересня 2008 року позивачем отримано валютних грошових коштів в сумі 1222000 дол. США. У 4 кварталі 2007 року (жовтень) грошові кошти в сумі 225000 дол. США, які отримані від позикодавця, були використані позивачем, на думку відповідача, не у господарській діяльності підприємства, а саме платіжним дорученням від 25 жовтня 2007 року № 8169 позивачем грошові кошти в сумі 1127600 грн. було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Попасні ліски» для придбання цінних паперів за договором комісії від 1 вересня 2006 року № 2006/09. Як встановлено судом, 1 вересня 2006 року між позивачем як комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Попасні ліски» як комісіонером був укладений договір комісії № 2006/09, відповідно до якого комітент доручає, а комісіонер зобовязується від свого імені та за рахунок комітента надати посередницькі послуги щодо пошуку та придбання за ціною на розсуд комісіонера простих векселів, що емітовані українськими підприємствами виробниками цементу та гіпсу; перед кожним придбанням вказаних векселів комісіонер повинен попередньо повідомити про ці векселі комітента. Відповідно до пункту 1.2 даного договору комітент зобовязаний забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 3000000 грн. з метою виконання доручення. Пункт 7.1 договору передбачає, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань. Як вбачається з акту перевірки, станом на 1 жовтня 2007 року передплата за договором від 1 вересня 2006 року складала 945716 грн. 72 коп. За період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року на рахунок ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» було перераховано у рахунок передплати грошовими коштами на загальну суму 1540260 грн. (з жовтня 2007 року по квітень 2008 року). Станом на 30 вересня 2008 року ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» в рахунок виконання своїх зобов'язань як комісіонера не було придбано цінних паперів, звіти комісіонера та акти виконаних послуг відсутні, передплата на користь даного підприємства становить 2485976 грн. 72 коп., на ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» обліковується заборгованість по балансовому рахунку 685 «розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» як дебіторська. Враховуючи вищевикладене, відповідачем в акті перевірки здійснений висновок, що метою операції з отримання кредитних коштів від нерезидента в сумі 1127600 грн., які в подальшому перераховані на адресу ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» в рахунок передплати за цінні папери за договором комісії від 1 вересня 2006 року, не є отримання прибутку підприємством. Таким чином, відповідач вважає, що відсотки у розмірі 105241 грн., які нараховані за користування кредитними коштами, не повязані із господарською діяльністю позивача та не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Крім цього, відповідачем під час перевірки встановлено, що позивачем в порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат, не врахованих у попередніх періодах, у розмірі 360022 грн., які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, в тому числі за 4 квартал 2007 року на суму 231828 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 3477 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 124717 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що у 4 кварталі 2007 року позивачем включено до складу валових витрат 2006 року суму витрат у розмірі 724688 грн., але залишок витрат склав тільки 492860 грн.; не підтверджено розрахунковими документами у 4 кварталі 2007 року суму 231828 грн.; коригування валових витрат у бік збільшення у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року та півріччя 2008 року за рахунок витрат 2006 року не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами, а саме у 1 кварталі 2008 року на суму 6477 грн., у 2 кварталі 2008 року на суму 124717 грн. Дане порушення призвело до завищення валових витрат в сумі 360022 грн., в тому числі у 4 кварталі 2007 року на суму 231828 грн., у 1 кварталі 2008 року на суму 3477 грн., у 2 кварталі 2008 року на суму 124717 грн.

Таким чином, відповідачем стосовно податку на прибуток встановлено два порушення, що підтверджується розрахунком, здійсненим відповідачем, а саме віднесення до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за договором позики у розмірі 105241 грн., які не повязані із господарською діяльністю підприємства, що призвело до донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 19389 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7594 грн. 30 коп.; а також безпідставне віднесення до складу валових витрат сум витрат, не врахованих у попередніх періодах, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що призвело до донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 90005 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 128684 грн. 80 коп.; крім цього, в розрахунку донарахованого податку на прибуток прийняте від'ємне значення податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року в сумі -1932 грн.

Ухвалою суду від 14 грудня 2009 року судом була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи від 31 січня 2011 року № 16/24-6022/25 в результаті проведених досліджень експерт не підтвердив висновки акту перевірки податкового органу. У суду відсутні підстави для неприйняття висновку експерта.

Стосовно першого встановленого відповідачем порушення, а саме віднесення до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за договором позики у розмірі 105241 грн., які не повязані із господарською діяльністю підприємства, що призвело до донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 19389 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7594 грн. 30 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Експертом здійснено дослідження всіх документів бухгалтерського обліку, на підставі якого формується податковий облік, та встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що підтверджено відповідачем і в акті перевірки.

Пункт 5.5 Закону № 334 визначає особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, відповідно до підпункту 5.5.1 якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 165 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Експертом встановлено, що кредитні кошти отримані позивачем за договором позики від 16 червня 2006 року № 1 з метою поповнення обігових коштів підприємства в розмірі 1132299 грн., з яких 1127600 грн. перераховано ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» для придбання простих векселів за договором комісії від 1 вересня 2006 року № 2006/09. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Стосовно посилання експерта та відповідача на відсутність звітів комісіонера та актів виконаних послуг, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, договір від 1 вересня 2006 року контрагентом позивача не виконаний, однак договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Стосовно посилання відповідача на відсутність у господарської операції з отримання кредитних коштів позивачем від нерезидента мети отримання прибутку підприємством суд зазначає, що неможливо виокремлювати отримання субєктом господарювання прибутку від кожної господарської операції, тим більше в певних податкових періодах, які перевіряються податковим органом.

Суд також зазначає, що ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи, відповідачем не визначено, якими саме первинними документами мав позивач обґрунтувати зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю у тому випадку, якщо зобов'язання за договором контрагентом позивача не виконані у перевіряємий відповідачем період. Суд не приймає твердження відповідача про певні сумніви щодо реальних результатів, повязаних з діяльністю позивача, спрямованих на досягнення прибутку, з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що спірна господарська операція не спрямована на досягнення прибутку. Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням. Відповідачем не було доведено суду, що сторони, укладаючи спірне господарське зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Висновки в акті перевірки щодо першого з порушень є субєктивними припущеннями відповідача, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони з використанням повноваження, з якою це повноваження надано. Контролюючий орган в особі відповідача у справі здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення податків. Вищевикладене посвідчує, що контролюючий орган здійснив аналіз доцільності укладення позивачем та виконання угоди, тобто мета повноважень у даному випадку перебільшена.

Стосовно другого порушення, встановленого відповідачем під час перевірки, а саме безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат, не врахованих у попередніх періодах, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що призвело до донарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 90005 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 128684 грн. 80 коп., суд зазначає наступне.

Експертними дослідженнями встановлено, що порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, які виникли внаслідок включення позивачем до складу валових витрат в 2007 році витрат 2006 року в сумі 563315 грн., не відповідають первинним документам підприємства. Експерт у висновку зазначив, що валові витрати, які включені позивачем в декларацію з податку на прибуток за 2007 рік до рядку 4.13 «Інші витрати» не містять господарських операцій по валових витратах 2006 року в розмірі 563315 грн., внаслідок чого висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими. Під час судового розгляду справи представник відповідача, який проводив перевірку позивача, погодився з висновком експерта в цій частині.

Суд зазначає, що на дослідженні у експерта перебувало близько тридцяти тисяч первинних документів позивача, які стосуються спірних правовідносин. Оскільки ні у суду, ні у сторін не виникло сумнівів у повноті та всебічності експертного дослідження та достовірності первинних документів позивача, суд не вбачає необхідності долучати їх до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як субєктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України. Безпідставність донарахування спірними рішеннями податку на прибуток посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2009 року № 0000012334/0, від 27 травня 2009 року № 0000012334/1, від 7 серпня 2009 року № 0000012334/2, від 21 жовтня 2009 року № 0000012334/3 на загальну суму 153736 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 107462 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46274 грн. 10 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 30 березня 2009 року № 0000012334/0, від 27 травня 2009 року № 0000012334/1, від 7 серпня 2009 року № 0000012334/2, від 21 жовтня 2009 року № 0000012334/3, якими визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 153736 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 107462 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46274 грн. 10 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.