Постанова № 14969868, 11.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1034/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : Костенко О.А. - представник за довіреністю

відповідача : Спесивцева В.В. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Поділля"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Поділля" звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572310 від 22.02.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 133156 грн. та № 0001172340 від 22.02.2011 року яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 86 грн. за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення суми податкового зобовязання на підставі висновку про невідповідність первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Позивач вважає, що пакет первинних документів, наданих відповідачу під час перевірки, повністю відповідає вимогам законодавства та підтверджує господарські операції, що формували валові витрати позивача у перевіряємому періоді, а відтак податковий орган не мав права нараховувати ТОВ "Автоцентр-Поділля" податкові зобовязання, визначені оскаржуваним повідомленням-рішенням про зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств.

Також позивач вказує на безпідставність висновків податкового органу про порушення вимог законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, оскільки реалізація автозапчастин здійснювалась на підставі розрахункових документів (фіскальних касових чеків) які в повній мірі відображають зміст операцій та найменування реалізованого товару.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просив відмовити в його задоволенні. Додатково зазначив, що під час перевірки первинних документів, наданих позивачем, встановлено, що ТОВ "Автоцентр-Поділля" не було виконано умов договору з контрагентом, а надані документи не підтверджували факти здійснення господарських операцій за цим договором. Виявлені порушення ведення бухгалтерського та фінансового обліку стали підставою для нарахування фінансових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств.

Щодо дотримання позивачем законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, відповідач зазначив, що у фіскальним чеках, які видавались ТОВ "Автоцентр-Поділля" при продажу автозапчастин, були відсутні обовязкові реквізити, а саме найменування товару, що і стало підставою для застосування фінансових санкцій.

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Автоцентр-Поділля" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 08.08.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.01.2009 року № А00 825669, ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 35297375.

Товариство взято на податковий облік державною податковою інспекцією у м. Вінниці 09.08.2007 року за № 9576, станом на день звернення до суду та розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ м. Вінниці.

Працівниками податкової інспекції в період з 20.12.2010 року по 21.01.2011 року, на підставі направлення № 3653/23 від 20.12.2010 року, проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Автоцентр-Поділля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.08.2007 року по 30.06.2010 року. Термін проведення перевірки зупинявся з 04.01.2011 року по 10.01.2011 року на підставі наказу ДПІ у Вінницькій області № 8/23 від 04.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 262/2301/35297375 від 28.01.2011 року /а.с. 8-39/, яким було встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 3.1, п. 3.11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Дані висновки податковим органом зроблені в звязку з невідповідністю первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, що не підтверджують здійснення господарських операцій, які формували валові витрати підприємства, та не підтвердженням виконання розрахункових операцій на підставі розрахункових документів (фіскальних чеків), які не містили всі необхідні обовязкові реквізити відповідно до законодавства.

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000572310 від 22.02.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 133156 грн. та № 0001172340 від 22.02.2011 року яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 86 грн. за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі.

Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 19.03.2010 року про порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного вище Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, повязаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме поняття валових витрат наведено у п.п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У даній справі судом встановлено, що ТОВ "Автоцентр-Поділля" та субєкт підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_3 уклали договір від 14.02.2009 року про надання посередницьких послуг, а саме: зобовязання посередника за рахунок коштів довірителя знайти покупців для придбання автомобілів марки "Хонда".

Виконання умов даного договору сторони оформили актами виконаних робіт: від 27.02.2009 року в сумах 26000 грн., 18000 грн., 20000 грн., від 07.03.2009 року на суму 46000 грн., від 01.04.2009 року на суму 56000 грн., від 06.05.2009 року на суму 16700 грн., від 07.07.2009 року на суму 23000 грн., від 31.07.2009 року на суму 10000 грн., від 21.08.2009 року на суму 15000 грн., від 03.09.2009 року на суму 11000 грн., від 09.09.2009 року на суму 12000 грн., від 24.11.2009 року на суму 17000 грн., від 24.12.2009 року в сумах 4900 грн., 14000 грн., 3500 грн., 11200 грн., 13500 грн., від 24.03.2010 року в сумах 3400 грн., 9500 грн., 3000 грн., 10000 грн., від 24.06.2010 року в сумах 17400 грн., 20400 грн., 123000 грн., 6200 грн., всього на суму 426100 грн.

Дослідженням вищевказаних документів встановлено, що вони відповідають вимогам що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи з цього, суд приймає до уваги акти виконаних робіт, як доказ фактичних витрат здійснених позивачем, оскільки вони складені на виконання вимог відповідного договору та засвідчують фактичне його виконання.

Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, здійснені позивачем витрати у перевіряємому періоді являються валовими витратами і у відповідності до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не являються обєктом оподаткування.

Щодо дотримання позивачем законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі.

Згідно із пунктами 1 та 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому ч. 4 вказаної статті визначено, що субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В судовому засіданні, з метою забезпечення повного та обєктивного дослідження обставин у справі, судом зобовязано представника відповідача надати для огляду фіскальні чеки, які стали підставою для висновку про порушення позивачем законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Однак представник відповідача повідомив суд про їх відсутність у податковому органі.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що в акті перевірки відсутні посилання та реквізити відповідних розрахункових документів, що виключає можливість їх витребовування у позивача, суд не бере до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що податковий орган під час перевірки, визначенні податкового зобовязання з податку на прибуток ТОВ "Автоцентр-Поділля" та застосуванні штрафних (фінансових) санкції за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно із ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню на його користь із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000572310 від 22.02.2011 року та № 0001172340 від 22.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Автоцентр-Поділля" 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяАльчук Максим Петрович