Рішення № 14960265, 14.04.2011, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-258/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

при секретарі Вєтлугіній Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ :

позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 21.12.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14.10060, згідно з умовами якого останній отримав кошти у розмірі 100 000 доларів США на споживчі цілі, строком до 22.12.2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

З метою забезпечення повернення кредитних коштів «ПриватБанк» і Відповідач 21.12.2006 р. уклали іпотечний договір №14.10060-1, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку квартиру №7, загальною площею 50,45 кв.м., житловою площею 28 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і належить Відповідачу на праві власності.

У зв'язку з тим, що взяті зобов'язання по вказаному кредитному договору відповідач не виконує належним чином, станом на 12.01.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором в сумі 81 362,05 доларів США, що станом на 12.01.2009 року по курсу НБУ (7,7) складає 631776,38 гривень.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 631 776,38 грн., розірвати кредитний договір №14.10060 від 12.12.2006 р., укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, виселити громадян, які зареєстровані і мешкають у спірній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку, а також стягнути з відповідача витрати по оплаті держмита в 1700 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник позивача 13.09.2010 р., 01.12.2010 р., 26.01.2011 р., 28.02.2011 р. уточнював позовні вимоги, в судовому засіданні 30.03.2011 р. зменшив позовні вимоги та просив передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно: автомобіль DAF FT 95.360 1997 р., колір сірий, шасі НОМЕР_1; автомобіль SCHMITZ SPR34, 1996 р., колір червоний, шасі № НОМЕР_2;

В рахунок погашення заборгованості а кредитним договором № 14.10060 від 21.12.2006 року звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAF FT 95.360 1997 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_1, вантажний сідловий тягач, НОМЕР_3; автомобіль SCHMITZ SPR34, 1996 року випуску, колір червоний, шасі №НОМЕР_2, напівпричіп бортовий тентовий, НОМЕР_4 шляхом продажу автомобілів ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечувала, та просила відмовити у задоволенні позову КБ «ПриватБанк», суду пояснила, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2009 р., яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2010 р. залишено без змін, розірвано кредитний договір №14.10060 від 12.12.2006 р., та звернуто стягнення на інше заставлене майно. Суду пояснила, що вилучення автомобілів, позбавить ОСОБА_1 можливості працювати та сплатити кредит. Оскільки, інші автомобілі, які були заставлені за договором застави автотранспорту №14.12675/1 по кредитному договору від 12.07.2007 р. №14.12675 були самовільно забрані ПАТ КБ «ПриватБанк», і їх доля на даний час відповідачу невідома.

Суд, розглянувши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові коші (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлені договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 21.12.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (30.09.2009 р. змінено на Публічне акціонерне товариство) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14.10060, на підставі якого (п. 1.1 Кредитного договору) відповідачеві наданий кредит у розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США на споживчі цілі.

Згідно до п. 1.3 Кредитного договору Позичальнику наданий кредит на строк з 21.12.2006 року по 22.12.2011 р. включно, в обмін на зобов'язання Позичальника/Боржника по поверненню кредиту і сплаті відсотків згідно Графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді Додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни. Відповідно до п 3.1 за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. п. 2.4.1, 3.3, 3.4 даного договору, Позичальник/Боржник сплачує відсотки у розмірі 14 % річних

Відповідно до п.п.3.2 Кредитного договору при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню Кредиту, передбачених п. п. 1.3, 2.3.1, 3.3 Кредитного договору, Позичальник повинен сплачувати Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 30 % річних, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Згідно п. 4.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, а відповідач порушив взяті зобов'язання та вимоги Кредитного договору, а саме: не виконуються в обумовлені строки зобов'язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди (комісії), передбачені Кредитним договором. Станом на 12.01.2009 року відповідач має заборгованість за Кредитним договором в сумі 81 362,05 доларів США, що станом на 12.01.2009 року по курсу НБУ (7,7) складає 631 776,38 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 68 371,74 доларів США, що по курсу НБУ складає 526 462,40 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7 575,50 доларів США, що складає 58 331,04 грн.; заборгованість за відсотками - 558,74 долара США, що складає 4 302,30 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 4 856,07 доларів США, що складає 37 391,74 грн.; пеня 5 288,90 грн., що підтверджується наданим розрахунком.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору №14.10060 від 21.12.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави. автотранспорту №14.10060-2, від 21.12.2006 р. посвідчений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 21.12.2006 р. за реєстром №1293, згідно якого в заставу передані належні ОСОБА_1 транспортні засоби, що належать йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.116).

24.04.2008 р. КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір №2 до договору застави автотранспорту №14.10060-2, посвідчений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 24.04.2008 р. за реєстром №1481, відповідно до якого в пункт 6 та 9 договору застави автотранспорту внесені зміни, в заставу передані належні ОСОБА_1 транспортні засоби, SCHMITZ SPR34, 1996 року випуску, DAF FT 95.360 1997 року випуску, IVECO MAGIRUS, 1996 року випуску, та сторони визначилися, що вартість Предмету застави складає 240775 грн. (а.с. 120).

Пунктом 17.12 договору застави передбачено, що у випадку порушення позичальником зобовязань за кредитним договором, заставодавець зобовязується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобовязання за кредитним договором не виконує та предмет застави в заклад банку не передав.

Згідно з договором застави, звернення стягнення і реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства, у тому числі продаж Заставодержателем Предмету застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до п. 15.8. Договору застави автотранспорту, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань, передбачених Кредитним договором, у випадках порушення позичальником якого-небудь із зобовязань, передбачених договором.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення (ст. 19 ЗУ «Про заставу»), і заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, як зазначено в частині 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, а в частині 2 цієї ж статті, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не було виконано у встановлений строк (термін).

Зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобовязання за кредитним договором, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., які були сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57,60, 88, 169, 212- 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 589, 590, 1054 ЦК України, Закон України «Про заставу», суд

В И Р І Ш И В :

позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно:

- автомобіль DAF FT 95.360 1997 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_1, обєм двигуна 11600 куб.см., вантажний сідловий тягач, НОМЕР_3;

- автомобіль SCHMITZ SPR34, 1996 року випуску, колір червоний, шасі №НОМЕР_2, напівпричіп бортовий тентовий, НОМЕР_4.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №14.10060 від 21.12.2006 року у розмірі 81 362,05 доларів США, що еквівалентно 631 776,38 грн., звернути стягнення на предмет застави:

- автомобіль DAF FT 95.360 1997 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_1, обєм двигуна 11600 куб.см., вантажний сідловий тягач, НОМЕР_3;

- автомобіль SCHMITZ SPR34, 1996 року випуску, колір червоний, шасі №НОМЕР_2, напівпричіп бортовий тентовий, НОМЕР_4 шляхом продажу автомобілів ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (рах.№64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) понесені судові витрати на оплату судового збору 1700 (тисячу сімсот гривень) та інформаційно-технічне забезпечення 30 (тридцять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Баруліна Т. Є.