ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
06 квітня 2011 року справа № 5020-161/2011
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_1)
доТовариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД ”,
ідентифікаційний код 33276101
(99029, м. Севастополь, вул. Силаєва, буд. 8)
про розірвання договору та стягнення 100000,00 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2, представник, довіреність №14 від 04.02.2011;
відповідач (ТОВ „ЛЧД”) явку уповноваженого представника не забезпечив.
Обставини справи:
07.02.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” (далі відповідач) про розірвання договору №25 від 17.04.2008 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 100000,00 грн, отриманих ним у якості авансу за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №25 від 17.04.2008.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-161/2011.
Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин.
У судове засідання 06.04.2011 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 45/, за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 24/.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, а також з огляду на сплив двомісячного строку розгляду спору, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
17.04.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” (Виконавець), укладено договір №25 (далі Договір) /арк. с. 9-11/, відповідно до якого Виконавець зобовязується за погодженням із Замовником виконати роботи по зовнішній електропроводці до готельного комплексу в районі пляжу Учкуївка у місті Севастополі та передати разом з результатом робіт інформацію щодо експлуатації обєктів виконаних робіт, а Замовник зобовязується їх прийняти та оплатити (розділ 1 Договору).
19.04.2008 на виконання підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору Замовник (позивач) здійснив оплату авансу за виконання робіт у розмірі 100000,00 грн шляхом внесення їх до каси підприємства Виконавця (відповідач), що підтверджується квитанцією до приходного касового ордера №18 від 19.04.2008 /арк. с. 11, зворотний бік/.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором визначається кошторисом, а кінцевий розрахунок здійснюється відповідно до актів виконаних робіт.
Сторони домовились, що усі послуги (роботи), передбачені Договором, мають бути завершені до 15.09.2008 (пункт 7.1 Договору).
За твердженням позивача, до теперішнього часу відповідач не склав кошторис, жодних робіт на виконання умов Договору не виконав, актів приймання-передачі виконаних робіт не надав, що стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору підряду, тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України (зокрема, глави 61) та Господарського кодексу України.
Предметом позову є вимога немайнового характеру про розірвання Договору та матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем авансу на виконання умов Договору у розмірі 100000,00 грн.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
Судом встановлено, що 17.04.2008 між сторонами було укладено договір №25 /арк. с. 9-11/, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином сплатив відповідачеві аванс в розмірі 100000,00 грн. Натомість, відповідач умови Договору порушив.
Так, пунктами 1.1, 7.1 та 8.1 Договору на Виконавця (відповідач) покладено обовязок завершити роботи по зовнішній електропроводці до готельного комплексу в районі пляжу Учкуївка у місті Севастополі в строк до 15.09.2008 та протягом 3 робочих днів з моменту завершення виконання робіт надати Замовникові на підписання акт приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як випливає з фактичних обставин справи, відповідач у встановлені домовленістю сторін строки (термін) взяті на себе зобовязання за Договором підряду №25 від 17.04.2008 не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.
В судовому засіданні 24.02.2011 представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неможливість належного виконання робіт, у звязку з відсутністю у позивача права на укладання спірного Договору, оскільки у останнього були відсутні право власності на обєкт нерухомості та право користування земельною ділянкою у районі пляжу Учкуївка в місті Севастополі, де необхідно було провести роботи, та документи, наявність яких є обовязковою для початку електромонтажних робіт та підключення до мереж електропостачання.
Спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності у Замовника права на укладання Договору, позивач надав суду письмові пояснення /арк. с. 46/ та правовстановлювальні документи якраз на той обєкт нерухомості та земельну ділянку, де Виконавцю (відповідач) необхідно було провести роботи, а саме: договір від 04.05.2005 оренди земельної ділянки /арк. с. 47-51/; акт приймання-передачі цієї земельної ділянки в оренду /арк. с. 52/; Акт від 12.10.2007 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта закусочної „Жемчужина Крыма” /арк. с. 53-56/; свідоцтво про право власності на обєкт нерухомості будови і споруди закусочної, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна пляжу Учкуївка, №5 /арк. с. 57/.
Заперечуючи проти вимоги позивача щодо стягнення 100000,00 грн відповідач зазначив, що грошові кошти в сумі 100000,00 грн він не отримував, про що надав довідку за підписами директора та головного бухгалтера, засвідчену печаткою підприємства /арк. с. 25/.
Дані доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належними доказами, наданими позивачем, а саме: квитанцією до приходного касового ордеру №18 від 19.04.2008, яка засвідчена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” та підписом головного бухгалтера відповідача, копія якої міститься в матеріалах справи /арк. с. 11, зворотний бік/, достовірність якої відповідачем не спростовувалась, а його дійсність не ставилась під сумнів.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів виконання чи наміру виконання робіт за Договором.
Так, ухвалами від 03.03.2011 /арк. с. 34/, від 17.03.2011 /арк. с. 40/ суд витребував від відповідача відзив на позов та всі наявні у нього належні та допустимі докази в обґрунтування заперечень проти позову; належні докази виконання пункту 1.1.2 Договору; кошторис (пункт 3.1 Договору), договірну ціну, акти виконаних робіт та довідку про їх вартість (форми КБ-2в, КБ-3) до спірного Договору.
Натомість, відповідач ані відзиву на позов, ані жодного документа в обґрунтування заперечень проти позову, в тому числі належних доказів виконання Договору не надав.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
З наведеного випливає, що відповідач взяті на себе зобовязання за Договором підряду №25 від 17.04.2008 щодо виконання робіт по зовнішній електропроводці до готельного комплексу в районі пляжу Учкуївка у місті Севастополі не виконав, а тому аванс, прийнятий відповідачем від позивача підлягає поверненню у повному розмірі.
За викладених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми авансу за договором підряду №25 від 17.04.2008, яка становить 100000,00 грн, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про розірвання Договору, суд зазначає наступне.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Із наведеною нормою узгоджується стаття 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В обґрунтування вимоги про розірвання договору позивач посилається на той факт, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач протягом більше двох років позбавлений можливості отримувати прибуток від користування своїм майном.
Суд погоджується з доводами позивача в цій частині та визнає невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором істотним порушенням умов Договору.
Крім того, як убачається з листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.09.2008 №5894/11/17-08 /арк. с. 58/ з 15.09.2008 (тобто після укладення спірного Договору) змінилися правила приєднання електроустановок до електричних мереж і позивач має право самостійно (без посередника) укласти із енергопостачальною організацією відповідний договір на виконання робіт по зовнішній електропроводці.
Таким чином, вимоги позивача щодо розірвання договору підряду №25 від 17.04.2008 внаслідок істотного порушення відповідачем умов Договору, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішеням суду про розірвання договору законної сили.
Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті державного мита (1085,00 грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Розірвати договір підряду №25 від 17.04.2008, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” (ідентифікаційний код 33276101, адреса: 99029, м.Севастополь, вул. Силаєва, буд. 8), з моменту набрання рішенням суду законної сили.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” (ідентифікаційний код 33276101, адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Силаєва, буд.8, п/р 2600433288001 в ПАТ „Банк-Петрокоммерц”, м. Київ, МФО 300120, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, п/рНОМЕР_2 в Сімферопольській філії ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО384436) 100000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп.), отриманих у якості авансу за договором, а також державне мито в сумі 1085,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
11.04.2011.
Судове рішення № 14954065, Господарський суд м. Севастополя було прийнято 06.04.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5020-161/2011. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: