Рішення № 14953891, 04.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа № 34/17-178-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Плазма"

про визнання права власності

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності №7 від 17.03.2011;

від відповідача: Карпін В.С., діючий на підставі довіреності від 17.03.2011.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Плазма" про визнання права власності на чотирьохповерхову нежитлову будівлю літ. „Ж” загальною площею 807,8кв.м, двоповерхову нежитлову побутову будівлю літ. „Р” загальною площею 87кв.м та одноповерхову нежитлову будівлю складу літ. „П” загальною площею 89,7кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Плазма", згідно свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 21.04.2009р., є власником обєкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з будівель літ. „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, „З”, „И”, „К”, „Н”, „О”, загальною площею 5332,2кв.м, літ. „М”, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.02.2006р. №176/01-04, замість договору купівлі-продажу від 14.04.2004р., посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у реєстрі за №262, зареєстрованого КП „ОМБТІ та РОН” від 20.04.2004р. кн.№31неж стор.151 №860, відображених у технічному паспорті від 10.02.2009р. Також, в зазначеному технічному паспорті відображена чотирьохповерхова нежитлова будівля літ. „Ж”.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Плазма" з листом від 20.12.2010р., в якому зазначив про те, що протягом 2008р. ним були збудовані чотирьохповерхова нежитлова будівля літ.„Ж” загальною площею 807,8кв.м, двоповерхова нежитлова побутова будівля літ.„Р” загальною площею 87кв.м та одноповерхова нежитлова будівля складу літ.„П” загальною площею 89,7кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які він просить передати як такі, що належать йому на праві приватної власності, посилаючись на ч.4 ст.41 Конституції України та ст.331 ЦК України.

Враховуючи не визнання відповідачем права власності позивача на вищезазначені обєкти нерухомості згідно листа від 28.12.2010р. вих№52, останній звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-178-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2011р. на підставі клопотання позивача строк розгляду справи №34/17-178-2011 продовжено по 04.04.2011р.

Відповідач позов не визнає. Письмових пояснень суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

04.02.2008р. між приватним підприємством "Південь Гермесбуд" (підрядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір будівельного підряду, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобовязується збудувати і здати в строк до 04.06.2008р. чотирьохповерхову адміністративну будівлю орієнтовною загальною площею 800кв.м, двоповерхову побутову будівлю орієнтованою загальною площею 90кв.м за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник, в свою чергу, надати підрядникові будівельний майданчик, передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти обєкти та оплатити роботи.

Вартість будівництва обєктів становить 184000грн. і сплачується замовником виконавцю частинами, а саме: аванс у розмірі 50000грн. протягом 3 днів з моменту початку будівництва шляхом готівкового розрахунку; остаточний розрахунок за будівництво обєктів замовником проводиться не пізніше 3 днів після приймання збудованих обєктів замовником. Вартість будівництва обєктів включає в себе і витрати на оплату робіт підрядника (п.п.2.1., 2.2. даного договору).

Права та обовязки сторін визначені розділом 3 даного договору.

Розділом 4 визначена відповідальність сторін за порушення договору.

Згідно п.7.1. вказаного договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього договору та закінчується у момент повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.7.2. договору).

12.05.2008р. між приватним підприємством "Південь Гермесбуд" (підрядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено угоду про залік взаємних вимог, згідно якої замовник та підрядник дійшли згоди про залік взаємних вимог за вказаними нижче договорами, відповідно до яких замовник та підрядник є самостійними сторонами, за договором позики від 21.12.2007р. замовник є кредитором, підрядник є боржником; за договором будівельного підряду від 04.02.2008р. підрядник є кредитором, замовник боржником, розмір взаємних вимог, що погашаються за вищевказаними договорами складає 184000грн.

12.05.2008р. за актом приймання-передачі завершених обєктів будівництва за договором будівельного підряду від 04.02.08р. підрядник передав замовникові, а замовник прийняв від підрядника завершені обєкти будівництва відповідно до договору, які повністю відповідають вимогам, які були визначені для неї сторонами у договорі, замовник претензій до підрядника не має.

Відповідно до Технічного висновку щодо можливості подальшої експлуатації (введення в експлуатацію) нежитлових побудов за адресою: вул.Чапаєва, 5-а, у якості складу літ. „П”, побутової будівлі літ „Р” та адміністративної будівлі літ. „Ж”, виготовленого Художньо-інжиніринговим центром „ЄКСПРЕСС-ПРОЕКТ” (ліцензія АВ №514725 від 12.04.2011р.), зроблено позитивний висновок щодо можливості подальшої експлуатації (введення в експлуатацію) нежитлових побудов за адресою: АДРЕСА_1, Малиновський район у якості складу літ. „П”, побутової будівлі літ „Р” та адміністративної будівлі літ. „Ж” та зазначено, що вказані нежитлові будівлі відповідають чинній нормативно-технічній літературі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому як раз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Абзацем 1 ч.2 ст.331 названого кодексу визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Тобто ч.2 названої статті визначаються особливості виникнення права власності на нерухоме майно, до якого у відповідності до приписів ст.181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у т.ч. будівлі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва даного об'єкта.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак у зв'язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи не може належним чином реалізувати свої правомочності у цих зобов'язальних правовідносинах.

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини справи позовна вимога позивача про визнання права власності на чотирьохповерхову нежитлову будівлю літ. „Ж” загальною площею 807,8кв.м, двоповерхову нежитлову побутову будівлю літ. „Р” загальною площею 87кв.м та одноповерхову нежитлову будівлю складу літ. „П” загальною площею 89,7кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованою та правомірною.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р., що регулює відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 ЦПК України у резолютивній частині визнано право власності на обєкт нерухомості за конкретним субєктом.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) право власності на чотирьохповерхову нежитлову будівлю літ.„Ж” загальною площею 807,8кв.м, двоповерхову нежитлову побутову будівлю літ.„Р” загальною площею 87кв.м та одноповерхову нежитлову будівлю складу літ.„П” загальною площею 89,7кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Плазма"(68091, Одеська область, м.Іллічівськ, смтОлександрівка, вул.Виноградна, 49, кімн.1; 32429248) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита у сумі 1877(одна тисяча вісімсот сімдесят сім)грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Повний текст рішення складено 05.04.2011р.