Рішення № 14953821, 11.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1169/11

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”.

          до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”.

          про стягнення 22944, 48 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача: - Норець Н.О, Сакун М.В. - представники

від відповідача: Тарарук Л.Р. - представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” про стягнення 22944, 48 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судових засіданнях та в поданому відзиві позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (позивач) звернулося із позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” (відповідач) про стягнення 22944, 48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між ВАТ “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємством промислового залізничного транспорту” та ДТГО “Львівська залізниця” в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” укладені договори:

- від 09.02.2007 р. № 32 «Про експлуатацію під‘їзної колії при станції Скала-Подільська»зі змінами та доповненнями (далі - Договір № 32), відповідно до умов якого експлуатується під‘їздна залізнична колія, яка належить позивачу, примикає до станції Скала-Подільська Львівської залізниці через стрілку № 1/1А та обслуговується локомотивом;

- від 09.02.2007 року № 33 «Про експлуатацію під‘їзної колії при станції Максимівка Львівської залізниці» зі змінами та доповненнями (далі - Договір № 33) за умовами якого експлуатується під‘їзна залізнична колія, яка належить позивачу, примикає до станції Максимівка Львівської залізниці через стрілку № 14, та також обслуговується локомотивом позивача;

- від 29.01.2009 р. № 24 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» (далі - Договір № 24) –цим договором регламентується порядок списання коштів з особового рахунку позивача, відкритого в розрахунковому підрозділі Львівської залізниці.

З травня 2009 року по лютий 2011 року відповідач «за відшкодування витрат залізниці на утримання смуги відведення земельної ділянки»незаконно стягнув з позивача 22944,48 грн.

Позивач намагався в претензійному порядку врегулювати спірне питання і направив відповідачу претензії, однак відповідач відмовився повертати кошти, покликаючись на додаткові погодження до Договорів № 32 та № 33, відповідно до яких п.16.3 вказаних договорів викладений в наступній редакції: «16. Власник колії сплачує Залізниці плату: 16.3. За складування вантажів або примикання під‘їзних колій у смузі відведення –згідно калькуляції Управлінння залізниці і утримується щомісячно до 10-го числа поточного місяця».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує також на те, що до 1 травня 2009 року на залізницях України діяв «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво № 1», введений в дію наказом Мінтрансу від 15.11.1999 р. № 551. Підпунктом 22, таблиці 4, пункту 9, розділу 2 цього збірника передбачалась державна регульована ставка збору за «утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, влаштування примикання під‘їзних колій і в інших випадках».

З 1 травня 2009 року наказом Міністерства транспорту та зв‘язку України від 26.03.2009 року № 317 введений новий «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов‘язані з ними послуги. Тарифне керівництво № 1»(далі –Тарифне керівництво № 1), в якому відсутній даний вид збору, і відповідно, не наведені як державні регульовані ставки, так і дана послуга не внесена до переліку послуг, які може надавати залізниця за вільним (договірними) тарифами.

19.05.2009 року відповідач направив на адресу позивача додаткові погодження до Договорів № 32 та № 33, які позивачем не розглянуті, оскільки такі послуги йому не потрібні. Пунктами 19, 20 Договорів № 32 та № 33 передбачено, що зміни та доповнення до умов договору вносяться лише за згодою сторін; одностороння зміна умов не допускається. Отже, на думку позивача, посилання відповідача на п.16.3 додаткового погодження до договорів № 32 та № 33, є безпідставним, оскільки зміни у вказані договори не вносились і послуги такі відповідачем не були надані.

Факт виконання відповідачем цієї послуги/роботи та прийняття її позивачем повинен підтверджуватись підписанням сторонами акту виконаних робіт, який ними не підписувався.

Крім того, відповідач у первинних документах (накопичувальних картках), на підставі яких самовільно, без згоди позивача, проводить списання коштів з особового рахунку останнього, вказує послугу «за утримання ділянки в смузі відведення залізниці», яка жодним пунктом договорів № 32 та № 33 та додаткових погоджень не передбачалась.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача безпідставно стягнуті з позивача кошти в розмірі 22944, 48 грн.

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що 09.02.2007 року між сторонами укладені договори № 32 та № 33. Пунктами 3 зазначених договорів передбачено, що у межах смуги відведення під‘їзною колією і спорудами позивача зайнято земельну ділянку по станціях Скала-Подільстка 550 м2, по станції Максимівка - 1320 м2. Відповідно до пунктів 16 і 16.3 вказаних договорів Власник колії сплачує Залізниці плату за складування вантажів або примикання під»їзних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва № 1, розділ 2, параграф 9 щомісячно до 10 числа поточного місяця.

26.03.2009 року Мінтрансзв‘язку України наказом № 317 затвердило Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов»язані з ними послуги (зареєстрований у Мінюсті 15.04.2009 р. за № 340/16356), відповідно до якого наказ Мінтрансу від 15.11.1999 р. № 551 з 01.05.2009 року втратив чинність. В зв‘язку із вказаними змінами у законодавстві на адресу позивача відповідачем направлено додаткові погодження до договорів № 32 та № 33. В додаткових погодженнях запропоновано викласти у новій редакції пункти 16.2. та 16.3. договорів № 32 та № 33 та вказано, що дане додаткове погодження вступає в силу з 01.05.2009 року. Відповідно до зазначених змін редакція підпункту 16.3. договорів про експлуатацію залізничних під‘їзних колій № 32 та № 33 наступна: «16. Власник колії сплачує Залізниці плату: 16.3. За складування вантажів або примикання під‘їзних колій у смузі відведення згідно калькуляції Управління залізниці і утримується щомісячно до 10 числа поточного місяця».

Беручи до уваги те, що позивач у двадцятиденний термін не надав протокол розбіжностей до додаткових погоджень, запропоновані зміни до договорів про експлуатацію залізничних під»їзних колій при станціях Скала-Подільська та Максимівка № 32 та № 33 набрали чинності у редакції залізниці.

          Крім того, відповідно до листа Вищого господарського суду від 02.02.2010 р. № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)»позови про повернення надлишкової нарахованої залізницею та утриманої із попередньої оплати суми платежів мають вирішуватися судами, виходячи з норм Статуту, Правил розрахунків за перевезення вантажів та умов укладеного із залізницею договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, а не положень ст. 1212 ЦК України. В п.5.1. роз‘яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз‘яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»вказано, що господарським судам слід враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обраховується з дня списання коштів з особового рахунку платника в ТехПД. Позивач вимає повернення коштів списаних за період з травня 2009 року по лютий 2011 року, тобто з порушенням шестимісячного строку позовної давності. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. З цих мотивів, відповідач просить застосувати позовну давність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов‘язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов‘язковості укладення договору для певних категорій суб‘єктів господарювання.

Приписами ст. 21 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під‘їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами. При цьому, детальна регламентація вказаних відносин міститься у Правилах обслуговування залізничних під‘їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, а порядок експлуатації під‘їзних колій урегульований Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним під‘їзним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовується до тарифів цього збірника, який встановлює порядок зарахування та розміри зборів за подачу та збирання вагонів, вантажо-розвантажувальні, маневрові роботи, тощо. Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України та п.2.1. Правил обслуговування залізничних під‘їзних колій, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок та умови експлуатації залізничних під‘їзних колій визначаються, зокрема, договором на експлуатацію залізничної колії. Договори, що укладаються сторонами, повинні відповідати типовим договорам. Згідно з підпунктом 22, таблиці 4, пункту 9, розділу ІІ Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України від 15.11.1999 р. № 551, передбачалась державна регульована ставка збору за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під‘їзних колій і в інших випадках в розмірі 0,7 грн. за 1 м2 за рік.

          Наказом Міністерства транспорту та зв‘язку України від 26.03.2009 р. № 317, (зареєстрований у Мінюсті 15.04.2009 р. за № 340/16356), затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов‘язані з ними послуги. Тарифне керівництво № 1, яким визнано таким, що втратив чинність Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1, Затверджений Наказом Міністерства транспорту України 15.11.1999 р. № 551. Відповідно до пункту 6 розділу 1 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов‘язані з ним послуги Тарифне керівництво № 1, в останній редакції розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов‘язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб‘єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захисту економічної конкуренції. Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в таблиці 5 пункту 32 розділу ІІ цього Збірника, згідно яких власник під‘їзної колі сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниці, якщо це передбачено договором сторін. Отже, розмір збору за утримання земельних ділянок в смузі відведення підлягає узгодженню сторонами.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що у зв‘язку з видачею Мінтрансзв‘язку України наказу № 317, на адресу позивача були надіслані додаткові погодження до договорів № 32 та 33, а оскільки позивач у двадцятиденний термін не надав протокол розбіжностей до додаткових погоджень, запропоновані зміни до договорів про експлуатацію залізничних під‘їзних колій при станціях Скала-Подільська та Максимівка набрали чинності з 01.05.2009 року у редакції залізниці.

          Виходячи із вимог ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов»язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов‘язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

          Як встановлено судом, зміни до договорів про експлуатацію залізничних під»їзних колій № 32 № 33 у встановленому законом порядку не вносились.

Відповідачем не представлено жодних доказів виконання робіт з утримання смуги відведення земельної ділянки, стягнення коштів ним обґрунтовано лише додатковими погодженнями до Договорів № 32 та № 33, відповідно до яких п.16.3 вказаних договорів викладений в наступній редакції: «16. Власник колії сплачує Залізниці плату: 16.3. За складування вантажів або примикання під‘їзних колій у смузі відведення –згідно калькуляції Управлінння залізниці і утримується щомісячно до 10-го числа поточного місяця».

В той же час судом встановлено, що укладеними між сторонами договорами про експлуатацію залізничних під‘їзних колій № 32 та № 33 не передбачено надання залізницею послуг з утримання смуги відведення та не узгоджено розмір таких послуг.

          Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

          Згідно ст. 256. ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Приписами ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

          Частина п'ята статті 315 ГК України встановлює шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

          Посилання відповідача, про те що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обраховується з дня списання коштів з особового рахунку платника в ТехПД є безпідставним, оскільки вказаний строк стосується позовів перевізників до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, а між сторонами укладені договори № 32 та № 33 про експлуатацію залізничних під‘їзних колій при станціях Скала-Подільська та Максимівка Львівської залізниці.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх доводів та заперечень.

Оскільки суду відповідачем не подано доказів, які свідчать про те, що ним надавались позивачеві послуги з утримання смуги відведення залізничних під‘їзних колій при станціях Скала-Подільська та Максимівка Львівської залізниці, тому позовні вимоги про повернення 22944, 48 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають до задоволення.

Позивачем, при поданні позову, що скерований до господарського суду Львівської області, відповідачем визначено Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”. Ухвалою суду від 09.03.2011 року порушено справу № 5015/1169/11 та зобов‘язано відповідача подати докази, що підтверджують статус Тернопільської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”

Аналіз представлених суду матеріалів свідчить про те, що Тернопільська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” не наділена повноваженнями самостійно представляти інтереси Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” в якості позивача чи відповідача, оскільки відповідно до довіреності від 16.08.2010 р. № НЮ-723 керівник дирекції наділений повноваженнями підписувати від імені Залізниці, в інтересах Залізниці зокрема, лише відзиви та заперечення на позовні заяви. Таким чином належним відповідачем у справі є Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” (79000, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900), а справа підсудна господарському суду Львівської області.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” в (79000, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська,31, код ЄДРПОУ) суму у розмірі 23 409, 92 грн. з них:

- 22944, 48 грн. безпідставно отриманих коштів;

-          229,44 грн. державного мита;

-          236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя