Рішення № 14953057, 29.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р. Справа № 16/018-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд», м. Донецьк

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Українка, Обухівський район

про стягнення 12 428,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (Вх. №суду 402 від 07.02.2011р.) до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 8 700,00 грн., 3 011,01 грн. інфляційних, 717,65 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 07.02.2011р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/018-11 та призначено її розгляд на 22.02.2011р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судовому засіданні 22.20.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору відкладено на 09.03.2011р. за участю повноважних представників сторін. У звязку із знаходженням судді Христенко О.О. на лікарняному, судове засідання 09.03.2011р. не відбулося. Розгляд справи відкладено на 29.03.2011р.

02.03.2011р. позивач через канцелярію суду надав заяву № 38 від 01.03.2011р., в якій просить суд розглянути справу та винести рішення за відсутності позивача.

Відповідач свого представника в судові засідання 22.02.2011р. та 29.03.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 07.02.2011р., ухвалами від 22.02.2011р., 15.03.2011р.

Однак, копії зазначених ухвал суду були повернуті поштовим відділенням звязку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області від 07.02.2011р., 22.02.2011р., 15.03.2011р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 414560 станом на 12.01.2011р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутньому в судовому засіданні 22.02.2011р. проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд»(«Замовник», надалі - позивач) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 («Виконавець», надалі - відповідач) 01.06.2008 р. укладено Договір про транспортне обслуговування № 9 (далі - Договір), згідно якого відповідач зобовязувався здійснити перевезення товарів на замовлення позивача.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за надання послуг здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 5 банківських днів за результатами виконаних перевезень. Оплата за виконані роботи по перевезенню вантажів здійснюється на підставі рахунку фактури (п. 4.2 Договору).

Відповідачем виставлялись позивачу рахунки на оплату наданих послуг по перевезенню товарів, які позивачем оплачувались, а саме 18.09.2008р. позивач сплатив за рахунком відповідача № 205 від 15.09.2008р. на суму 12600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу за надання послуг по перевезенню у розмірі 12700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2469 від 03.11.2008 року. Послуги по перевезенню надані не були.

Таким чином, в розрахунках між сторонами виникла переплата у розмірі 12700,00 грн.

Відповідач повернув позивачу частково перерахований авансовий платіж всього в сумі 4000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 164 від 30.10.2009р. на суму 2000,00 грн. та № 181 від 30.11.2009р. на суму 2000,00 грн. (призначенням платежу є повернення надлишково перерахованих коштів).

Таким чином позивач перерахував кошти на рахунок відповідача в розмірі 8700,00 грн. за послуги по перевезенню, які не отримав від відповідача. Отже, залишок неповернутої позивачу переплати, згідно позовних вимог становить 8700,00 грн.

Позивачем в порядку статті 530 ЦК України, направлялась на адресу відповідача претензію № 167 від 11.10.2010 року про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 8700,00 грн., які позивач просив перерахувати на його рахунок, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Незважаючи на вимогу позивача, станом на момент прийняття рішення, відповідач грошові кошти в розмірі 8700,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач у судові засідання не зявився, відзиву суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 8700,00 грн., а останній безпідставно користується даним майном.

Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошовими коштами, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи що грошові кошти у сумі 8700,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача 8700,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 011,01 грн. інфляційних за період з 15.09.2008р. по 22.11.2010р. та 3% річних в розмірі 717,65 грн. за період з 15.09.2008р. по 22.11.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідача згідно умов договору, укладеного між сторонами, було зобовязання здійснити переведення вантажу, а не виконання грошового зобовязання.

Також відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України претензія вимога вих. № 167 від 11.10.2010р. про перерахування 8700,00 грн. передплати була направлена відповідачу лише 18.10.2010р., а розрахунок інфляції та 3% річних здійснено позивачем з 15.09.2008р. по 22.11.2010р.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі: 8700,00 грн. заборгованості.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (08720, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Обухівському відділенні АКБ «Форум», МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд»(83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 109 а, код 35398202, п/р 26000015110458 у ПАТ «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817) 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп., а також 87 (вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита та 165 (сто шістдесят пять) грн. 20 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Христенко О. О.