Рішення № 14952931, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/8712.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд"

до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс"

про стягнення 93 830,00 грн

Суддя Хоменко М.Г.

Представники :

від позивача - Миненко С.І.

від відповідача - Шевченко В.В.

У судовому засіданні 12.04.2011 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс"(далі - відповідач) про стягнення 93 830,00 грн.(69872,00грн.-основного боргу, 21862,00грн.-інфляційного збільшення суми боргу, 2096,00грн.-3% річних) заборгованості за Договором №080505 від 05.05.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору №080505 від 05.05.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Київспецтранс", останній за виконані роботине розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 03.03.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/87.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить69 872,00 грн.

Відповідач в свою чергу надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позовні вимоги вважає необгрунтованими з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд"- Підрядник (далі-Позивач) та Відкрите акціонерне товариство "Київспецтранс", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" -Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір №080505 на виконання робіт по об'єкту: "Улаштування технологічного шару грунту на карті полігону № 5" (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого ВІдповідач доручає, а Позивач зобов'язується виконати роботи на об'єкті: "Улаштування технологічного шару грунту на карті полігону №5" - (далі Об'єкт ) у відповідності до завдання на виконання робіт.

Відповідно до п.1.2.Відповідач бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані роботи Підрядника.

Відповідно до п. 3.2. Відповідач здійснює розрахунки за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3 і №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт готує Позивач і передає його для підписання уповноваженому представнику Відповідача у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти днів з дня підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Свої зобов"язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом №1 прийняття виконаних підрядних робіт від 03.06.2008 року на загальну суму 69 872,00грн. (копія наявна у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач не розрахувався за виконані роботи у повному обсязі.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 69 872,00грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

У своєму відзві на позовну заяву Відповідач позов не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що роботи з проведення робіт, передбачених Догвором та Додатком №1 до Договору, останнім не були прийняті та підписані, оскільки відповідно до протоколу Правління ВАТ "Київспецтранс" № від 16.03.2007 року акти виконаних робіт по нетиповим договорам обов"язково підписуються до виконання головою правління і візуються членом правління Якимець З.В., а в разі її відсутності членом правління Чирвою В.І. Оскільки, на даних актах відсутній візуючий підпис одного із члена правління, то даний акт вважаєтьсмя не підписаний, а роботи за наданими актами не вважаються прийнятими.

Суд, розглянувши та дослідивши матеріали справи, не погоджується з твердженнями Відповідача з наступних підстав.

Приймання виконаних робіт (надання послуг) та підтвердження цього складенням та підписанням відповідного акту є окремим правочином.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Протокол №2 правління ВАТ "Київспецтранс" не є установчим документом Відповідача, не змінює жодні установчі документи, а регламентує внутрішньо-організаційні питання Відповдіача.

Натомість, відповідно до до п.1 ч.1 ст.12 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс", затвердженого Рішенням позачергових зборів Акціонерів від 06-11 квітня 2005 року, будь-яка угода, що тягне за собою виникнення, зміну чи припинення майнових чи інших прав та обов"язків Товариства, може підписуватися від імені Товариства одноособово Головою Правління або іншою особою, упоноваженою Головою Правління в межах компетенції останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, Акти прийому-здачі виконаних робіт підписав Голова Правління Ф.А. Витт.

Таким чином, відсутність на Актах приймання-здачі виконаних робіт візи інших посадових осіб Відповідача не впливає на юридичну силу останніх.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 69 872,00грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі 2096,00грн. підлягають задоволенню.

Слід зауважити, що при здійсненні розрахунку втрат від інфляції, позивачем було взято невірні показники.Таким чином, відповідно до розрахунку суду, з відповідача підлягає стягненню 21520,58грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 69 872,00 грн. основного боргу3% процентів річних у розмірі 2096,00грн та 21520,58грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Що стосується заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Розглянувши у судовому засідання заяву позивача про забезпечення позову та наявні документи по справі, вважає заяву позивача необгрунтовною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано до суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 934,82грн. та 235,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м.Київ, пр.Правди,85, код ЄДРПОУ 02772037), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" (04210, м.Київ, пр-т Г.Сталінграда,24-а, кв.101, код ЄДРПОУ 35524003) 69872(шістдесят дев"ять тисяч вісімсот сімдесят дві)грн. 00 коп. - основного боргу, 21520(двадцять одна тисяча п"ятсот двадцять) грн.58коп.-інфляційного збільшення суми боргу, 2096(дві тисячі дев"яносто шість)грн.00коп- 3% річних, 934(дев"ятсот тридцять чотири)грн. 82коп.- витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п"ять) грн. 12 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" відмовити.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Софіятрансбуд" в забезпеченні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 15.04.2011