Рішення № 14952905, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/1012.04.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

Про стягнення 519963, 22 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Гаркавенко С.В. –представник за довіреністю

№ ДО7/2010/06/03-1 від 03.06.10.

Від відповідача Семененко Є.М. –представник за довіреністю № 1701-01

від 17.01.11.

Рішення прийнято 12.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 10.03.11. по 15.03.11., з 15.03.11. по 31.03.11., з 31.03.11. по 05.04.11., з 05.04.11. по 12.04.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 2406914 від 25.02.05. на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 519963, 22 грн. (441983, 49 грн. –основний борг, 61041, 90 грн. –збитки від інфляції, 16937, 83 грн. –3% річних).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 2406914 від 25.02.05. на постачання теплової енергії у гарячій воді в повному обсязі, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»виникла заборгованість перед позивачем за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.11. порушено провадження у справі № 30/10, розгляд справи було призначено на 03.02.11. о 10-50.

В судовому засіданні 03.02.11. представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/10.

Представник позивача заперечує проти заявленого відповідачем клопотання.

Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 03.02.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.02.11. о 10-30.

Представник позивача в судове засідання 22.02.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.11. про порушення провадження у справі № 30/10 частково не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.11. про порушення провадження у справі № 30/10 не виконав, але 21.02.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/10 в зв’язку із зайнятістю повноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/10 відкладено на 10.03.11. о 14-30.

10.03.11. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення по справі № 30/10 судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»просить на розгляд експерту поставити наступне питання:

- яке фактичне теплове навантаження по Договору від 25.02.05. № 240691 відповідно до ДБНтП?.

В судовому засіданні 10.03.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 475681,58 грн. (397701,85 грн. –основний борг, 61041,90 грн. –збитки від інфляції, 16937,83 грн. –3% річних).

В судовому засіданні 10.03.11. представником відповідача підтримано подане ним 10.03.11. через відділ діловодства клопотання про призначення по справі № 30/10 судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 10.03.11. представник позивача заперечує проти поданого відповідачем клопотання.

В судовому засіданні 10.03.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 10.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.03.11. о 15-15.

В судовому засіданні 15.03.11. представником позивача було подано письмові заперечення на відзив.

В судовому засіданні 15.03.11. представником відповідача було подано клопотання про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/10.

В судовому засіданні 15.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 31.03.11. о 09-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/10 на п'ятнадцять днів.

Розглянувши в судовому засіданні 31.03.11. клопотання відповідача про призначення по справі № 30/10 судової будівельно-технічної експертизи, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що нарахування за споживання гарячої води у вбудованих (нежитлових) приміщеннях здійснюється позивачем з помилковим застосуванням показника теплового навантаження, що в свою чергу впливає на кінцеве сальдо розрахунків та суму боргу, яка заявлена Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до стягнення в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Як зазначається у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання, поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»на вирішення експертизи не потребує використання спеціальних знань, крім того, додатками до Договору № 2406914 від 25.02.05., що підписані сторонами, визначено обсяги теплової енергії у Гкал, що мають бути поставлені орендарям у вбудованих (нежитлових) приміщеннях за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, корпус 1-8.

В судовому засіданні 31.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.11. о 09-30.

В судовому засіданні 05.04.11. представником відповідача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 05.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.04.11. о 15-40.

В судовому засіданні 12.04.11. представник позивача в усному порядку погоджується про зарахування з боку відповідача 32363,87 грн., сплачених платіжним дорученням від 23.04.10. на загальну суму 90000,00 грн. в рахунок заборгованості за квітень 2010 року.

В судовому засіданні 12.04.11. представник позивача підтримує свої уточнені 10.03.11. позовні вимоги.

В судовому засіданні 12.04.11. представник відповідача позов визнає частково.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/10.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.02.05. між АЕК «Київенерго»(далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(далі - Споживач) було укладено Договір № 240691 від 25.02.05. на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Договір № 240691 від 25.02.05. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов’язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ 3 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував, що Договір, укладений 25.02.05. між позивачем та відповідачем є тимчасовим, набув чинності з моменту його підписання, діяв до 20.04.05., а можливість його пролонгації сторонами передбачена не була.

Суд відзначає, що пунктом 4.5 Договору передбачено, що умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов’язковим складанням письмового документа.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з проханням продовжити строк дії Договору № 240691 від 25.02.05., на що Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», зокрема листами № 048-21-7618 від 16.08.05., № 048-21-12030 від 02.12.05., № 048-21-5877 від 19.06.08., № 048-21-6168 від 05.06.09., № 048-21-6906 від 10.06.10., було надано згоду та нагадано відповідачу про існування непогашеної заборгованості за спожиту теплову енергію.

Щодо посилання в своїх письмових запереченнях на позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатуюча компанія»на ту обставину, що позивачем при розрахунку ціни позову не зазначено тарифів, що застосовувалися при нарахуванні щомісячних сум, які виставляються для оплати відповідачу та що при розрахунку плати за теплову енергію в період з грудня 2008 року по лютий 2009 року застосуванню підлягає розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.07. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.07., суд відзначає наступне.

Як відзначалося вище, згідно п. 9 Додатку 2 до Договору, відповідач зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформлено акту повертає в РВТ). та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Районним відділом теплозбуту під час надання вищевказаних документів у разі зміни тарифу на постачання теплової енергії, надавалися також листи про затвердження нових тарифів представнику відповідача. Таким чином, Споживач був належним чином повідомлений і знав про чинні на певний розрахунковий період під час дії Договору тарифи з листів, що надавалися у РВТ, які є невід'ємною частиною Договору, з табуляграм (карток обліку) з зазначенням тарифів (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатуюча компанія»посилається на те, що при проведення позивачем розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії застосовано такі об’єми навантаження, що значно перевищують фактичне споживання теплової енергії Споживачем та впливає на загальний розмір грошових коштів, що виставляються для оплати відповідачу.

Суд зазначає, що відповідачем самостійно, щомісячно відповідно до умов Договору надаються звіти використаної теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, відповідно до загально будинкового приладу обліку.

Відповідно до Додатку 7 до Договору, сторонами узгоджено кількість орендарів вбудованих приміщень, а також визначено кількість Гкал, які споживаються даними орендарям за добу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено відповідальність за невірність застосування тарифів і достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію та надання іншій стороні недостовірних даних, які впливають на розрахунки та режими теплоспоживання.

Загальнобудинкові системи теплопостачання житлових будинків Споживача обладнані приладами комерційного обліку, отже розрахунки нарахувань та обсягів спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання житлових будинків та нежитлових вбудованих приміщень здійснюються за їх фактичними показаннями. Для проведення розрахунків загальнобудинкове добове теплове навантаження системи ГВП житлових будинків розподіляється на навантаження у відсотковому співвідношенні за тарифними групами для населення та інших споживачів - власників (орендарів) вбудованих приміщень з урахуванням фактичного часу роботи тепловикористовуючого обладнання ГВП, до яких застосовуються відповідні тарифи на теплову енергію.

Добові теплові навантаження систем ГВП для тарифних груп, що зазначаються споживачем у довідці технічної характеристики (Додаток 7 до Договору) повинні вноситися на підставі дозвільної проектно-технічної документації. Зазначена кількість годин роботи водорозбірних пристроїв встановлених у приміщеннях до категорії споживачів - «інші»визначається за усередненими значеннями режимів роботи організації з урахуванням обідньої перерви та часу прибирання приміщень по закінченню робочого часу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.12.08. по 01.12.10. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 397701,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідно до усних пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 12.04.11., Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», при подачі 10.03.11. заяви про уточнення позовних вимог, не враховано сплачених відповідачем 32363,87 грн. платіжним дорученням від 23.04.10. на загальну суму 90000,00 грн. в рахунок заборгованості за квітень 2010 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню (397701,85 грн. –32363,87 грн.) 365337,98 грн. заборгованості за використану теплову енергію.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 61041,90 грн., та 16937,83 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті спожитої теплової енергії за Договором у визначений період.

Судом встановлено, що Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»завищено суму збитків від інфляції та 3% річних, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49083,48 грн. –збитків від інфляції та 16368,58 грн. –3% річних, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(04205, м. Київ, вул. Тимошенко, б. 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 365337 (триста шістдесят п’ять тисяч триста тридцять сім) грн. 98 коп. –основного боргу, 16368 (шістнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 58 коп. –3% річних, 49083 (сорок дев’ять тисяч вісімдесят три) грн. 48 коп. - збитків від інфляції, 4 307 (чотири тисячі триста сім) грн. 90 коп. - державного мита, 213 (двісті тринадцять) грн. 72 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 32363 (тридцять дві тисячі триста шістдесят три) грн. 87 коп. - основного боргу, 11958 (одинадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 42 коп. –збитків від інфляції, 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 25 коп. –3% річних –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 18.04.11.