Рішення № 14952847, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/3718.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Ведмедиця»

до Приватне підприємство «Юніверс Паллет Експорт»

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Єфременко І.М. (довіреність № 01/04-2010 від 01.04.2010р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 12 квітня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велика Ведмедиця»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Юніверс Паллет Експорт»(відповідач) заборгованості на загальну суму 11624,04 грн. з них основного боргу –10419,13 грн., пені –92,92 грн., 0,5% штрафних санкцій –1094,01 грн. та 3% річних –17,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором на транспортне обслуговування № 414 від 24 грудня 2010 року не виконав, зокрема, не сплатив грошових коштів за надані йому послуги щодо перевезення вантажу, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 28.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.03.2011р. Ухвалою від 22.03.2013р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 14.04.2011р., в яке представник відповідача також не з’явився.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2010 року між позивачем (надалі –Перевізник) та відповідачем (далі по тексту –Замовник) (разом - сторони), було укладено договір на транспортне обслуговування № 414 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір перевезення), згідно п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Відповідно до заявки на перевозку вантажу автомобільним транспортом від 27 грудня 2010 року (копія заявки в справі), Замовник замовив, а Перевізник прийняв до виконання заявку на перевезення вантажу, про що свідчать підписи та печатки сторін Договору на відповідній заявці.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2011р. Перевізник свої зобов’язання щодо перевезення вантажу виконав повністю, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А від 30.12.2010р. та підписаним сторонами актом виконаних робіт № 22 від 10.01.2011р. (копія товарно-транспортної накладної та акт виконаних робіт в матеріалах справи).

Пунктом 4.1 Договору перевезення встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку Замовника на поточний банківський рахунок Перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної CMR з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 4.1 Договору перевезення Перевізник надіслав на адресу Замовника всі необхідні документи, які є підставою для здійснення останнім розрахунків з позивачем за Договором. Факт надсилання відповідних документів Перевізником Замовнику підтверджується реєстром переданих оригіналів документів № 22 від 20.01.2011р. (копія реєстру відправлень в справі). Позивач вказує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором щодо оплати наданих йому послуг та в 5-ти денний термін коштів з свого поточного банківського рахунку на поточний банківський рахунок Перевізника не здійснив.

В порядку досудового врегулювання спору позивач 10.02.2011р. направив відповідачу претензію на оплату заборгованості за Договором перевезення на суму 11222,40 грн. (копія претензії в справі). Листом № 02/02-01 від 10.02.2011р. відповідач повідомив позивача, що оплата транспортних послуг Перевізника згідно рахунку-фактури № 22 від 20.01.2011р. буде проведена Замовником в строк до 16.02.2011р. (копія листа та рахунку-фактури № 22 в справі). Позивач зазначає, що відповідач, ніяких дій щодо оплати за надані йому послуги перевезення вантажу за Договором в строк до 16.02.2011р. не здійснив, внаслідок чого у останнього, станом на 17.02.2011р. існує заборгованість перед Перевізником за неоплачені послуги щодо перевезення в розмірі 10419,13 грн. (розрахунок основного боргу вбачається зі змісту позовної заяви).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Замовник свої зобов’язання за Договором перевезення по сплаті за надані йому Перевізником послуг щодо перевезення вантажу не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 10419,13 грн.

На час розгляду справи сума заборгованості за Договором Перевізнику Замовником не перерахована.

З урахуванням викладеного, зважаючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення Замовником зобов’язання за Договором щодо сплати за надані йому послуги по перевезенню, стягненню з останнього на користь Перевізника підлягає заборгованість в розмірі 10419,13 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 Договору перевезення встановлено, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 Договору, Замовник виплачує Перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача за порушення Замовником зобов’язань за Договором щодо сплати за надані йому Перевізником послуги з перевезення вантажу, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 28.01.2011р. по 17.02.2011р. в розмірі 92,92 грн. (за 21 день прострочення) (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 0,5% від суми заборгованості здійснювався позивачем за кожну добу затримки оплати в період з 28.01.2011р. по 17.02.2011р. За цей же період позивачем було нарахована пеня на існуючу у відповідача заборгованість. Відтак, нарахування позивачем штрафних санкцій в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки по своїй суті є неустойкою у вигляді пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати є необґрунтованими.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягають 3% річних за період з 28.01.2011р. по 17.02.2011р. в сумі 17,98 грн. (розрахунок 3% річних міститься в матеріалах справи).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 10530,03 грн. з них основного боргу –10419,13 грн., пені –92,92 грн. та 3% річних –17,98 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 320,06 грн. (105,30 грн. державного мита та 214,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Юніверс Паллет Експорт»(ідентифікаційний код: 37258128, адреса: 02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Драгоманова, будинок, 12, квартира, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Ведмедиця»(ідентифікаційний код: 33305962, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26, п/р 26003001327402 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528) грошові кошти: основного боргу –10 419,13 грн. (десять тисяч чотириста дев’ятнадцять гривень 13 копійок), пені –92,92 грн. (дев’яносто дві гривні 92 копійки), 3% річних –17,98 грн. (сімнадцять гривень 98 копійок) та судові витрати: державного мита –105,30 грн. (сто п’ять гривень 30 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 214,76 грн. (двісті чотирнадцять гривень 76 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 18.04.2011р.