Рішення № 14952770, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/4004.04.11 За позовомСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа –Солсиф»

доДержавного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

простягнення 973249,04 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Шумлянський В.І.

від відповідача:Марчук О.Л. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа – Солсиф»(надалі –ТОВ «Основа –Солсиф») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»(надалі –ДП «Мистецький арсенал») про стягнення 4089772,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №45/113, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. стягнуто з ДП «Мистецький арсенал»основну заборгованість за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р. у розмірі 25 366 949,90 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 236,00грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12 500,00 грн. Проте, у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов вказаного Договору позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 993 180,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 096 542,25грн. у період з вересня 2009р. по грудень 2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р.

У судовому засіданні 23.02.2011 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 14.03.2011 р.

Представником позивача в судовому засіданні 14.03.2011 р. подано заяву про уточнення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 993 180,01 грн. у період з 18.08.2009 р. по 28.12.2010 р.

У зв’язку із клопотанням відповідача в судовому засіданні 14.03.2011 р. оголошено перерву до 04.04.2011 р.

01.04.2011 р. представником позивача до канцелярії суду було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог в тексті якої позивач вказує, що у зв’язку із допущеною арифметичною помилкою ним було невірно вказано розмір заборгованості відповідача, а як наслідок невірно пораховано розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 973 249,03 грн., що нараховані на суму заборгованості у розмірі 21 009 412,00 грн. у період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та на суму заборгованості у розмірі 24 715 082,40 грн. у період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р. Крім того, позивач просить повернути з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 15 267,51 грн.

В судове засідання 04.04.2011 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. період з 18.08.2009 р. по 28.12.2010р. та збитки від інфляції у розмірі 0,01 грн. у період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2011 р. з’явився, вимоги ухвали суду виконав, проти позову заперечував з підстав неможливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат окремо від суми боргу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008 р. між ТОВ «Основа –Солсиф»(генеральний підрядник) та ДП «Мистецький арсенал»(замовник) укладено договір №132/12-б-ДБ/08 (надалі –«Договір»).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №45/113, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. встановлено наявність у ДП «Мистецький арсенал»заборгованості за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р. за виконані підрядні роботи у розмірі 25 366 949,90 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 236,00грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжного доручення №U1832290 відповідачем 29.12.2010 р. на користь позивача було перераховано заборгованість за Договором у розмірі 25 366 494,90 грн.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р., щодо оплати виконаних протиаварійних та відновлювальних робіт позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Спір у даній справі виник у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних протиаварійних та відновлювальних робіт згідно Договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 0,01 грн., які нараховані у період з вересня 2009 р. по грудень 2010 р., 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. за прострочення по оплаті 21 009 412,00 грн. у період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та за прострочення по оплаті 24 715 082,40 грн. у період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. у справі №45/113 встановлено факт виконання позивачем протиаварійних та відновлюваних робіт на об’єкті будівництва згідно Договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 р., наявність заборгованості по оплаті вказаних робіт у розмірі 25 366 494,90 грн. та обов’язок оплати 21 009 412,00 грн. до 17.08.2009 р., а 24 715 082,40 грн. до 21.12.2009 р.

Таким чином, наведені обставини у відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат після повного виконання рішення не відбувається, а стягуються такі суми лише одночасно із сумою основного боргу судом відхиляються у зв’язку із наступним.

По-перше, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

По-друге, правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем згідно платіжного доручення №U1832290 від 29.12.2010 р. було сплачено заборгованість за виконані позивачем підрядні роботи у розмірі 25 366 494,90 грн.

Таким чином, у заявлені в позові періоди (інфляційних втрат - з вересня 2009 р. по грудень 2010 р. та 3% річних - по оплаті 21 009 412,00 грн. у період з 18.08.2009 р. по 21.12.2009 р. та за прострочення по оплаті 24 715 082,40 грн. у період з 22.12.2009 р. по 28.12.2010 р.) мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати виконаних позивачем будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, має місце прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості за Договором №132/12-б-ДБ/08 у визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то є підстави для стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 973 249,03 грн. є правомірною.

За перерахунком суду розмір інфляційних витрат за визначений позивачем період становить 3 096 542,25 грн., проте приймаючи до уваги відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, інфляційні витрати задовольняються у вказаному в заяві про зменшення позовних вимог у розмірі –0,01 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Основа –Солсиф»про стягнення з ДП «Мистецький арсенал»3% річних у розмірі 973 249,03 грн. та інфляційних витрат у розмірі 0,01 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Підстави для повернення державного мита у суду відсутні, оскільки норми чинного законодавства не передбачають можливості повернення державного мита у випадку зменшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа –Солсиф»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 28-30; ідентифікаційний код 33403498) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа –Солсиф»(03150, м. Київ, вул.Ковпака, 17; ідентифікаційний код 20057315) інфляційні втрати у розмірі 0 (нуль) грн. 01коп., 3% річних у розмірі 973 249 (дев’ятсот сімдесят три тисячі двісті сорок дев’ять) грн. 03 коп., державне мито у розмірі 9 732 (дев’ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –11.04.2011 р.