Рішення № 14952691, 15.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/2515.04.11 За позовомСлужби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Т.С."

простягнення та зобов’язання виконати умови договору

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Борщевська В.В. –представник

від відповідача Хлопоніна В.О. –представник

          Рішення прийнято 15.04.2011, оскільки 11.04.2011 у судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Т.С." 5096,62 грн. штрафних санкцій за невиконання зобов’язання за договором № 19/1-113д від 16.09.2008 та зобов’язання виконати умови договору № 19/1-113д від 16.09.2002 щодо передачі відповідачем мережевих карт оптичних, визначених у специфікації до договору.

В судовому засіданні 01.03.2011 представник позивача подав уточнених розрахунок штрафних санкцій до позовної заяви, в якому просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання зобов’язання за договором у розмірі 2951,97 грн.

В судовому засіданні 11.04.2011 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, крім стягнення штрафних санкцій та зобов’язання виконати умови договору, позивач також просить зобов’язати повернути сплачену за поставлені мережеві карти, які не відповідають специфікації до договору, грошову суму у розмірі 17184,00 грн.

Також в судовому засіданні 11.04.2011 представник позивача подав уточнений розрахунок штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання зобов’язання за договором у розмірі 3122,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору позивачем було здійснено оплату поставленого відповідачем товару у розмірі 17184,00 грн. Однак, при тестуванні отриманих мережевих карт встановлено їх невідповідність специфікації до договору. Оскільки мережеві карти не відповідають специфікації, позивач вважає, що відповідачем умови договору належним чином не виконано, а тому відповідно до ст. 672 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний повернути кошти сплачені за товар, який не відповідає умовам договору. Так як станом на даний час відповідачем не виконано зобов’язання щодо поставки товару визначеного асортименту, позивач просить зобов’язати відповідача виконати умови договору щодо передачі відповідачем мережевих карт оптичних, визначених у специфікації до договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, а на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п. 8.3 Договору - стягнути пеню.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що належним чином виконав своє зобов’язання щодо строку поставки товару, а тому відсутні підстави для стягнення пені. Відповідач неодноразово пропонував позивачу повернути товар неналежного асортименту та гарантував повернення позивачеві коштів. Також відповідач повідомив, що сторонами підписана Угода про припинення зобов’язань за договором № 19/1-113д від 16.09.2008, якою сторони врегулювали всі спірні питання щодо товару неналежного асортименту та досягли згоди щодо припинення зобов’язань за договором після виконання умов саме угоди. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає можливість вимагати сплати вказаних сум від боржника, який прострочив виконання лише грошового зобов’язання.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

16.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "О.Т.С." (продавець) та Службою безпеки України(покупець) укладено договір № 19/1-113д (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупцю устаткування для автоматичного оброблення інформації (далі - товар) у кількості та по ціні, відповідно до специфікації (Додаток № 1), яка є невід’ємною частиною Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У Специфікації до Договору сторони погодили найменування, кількість та ціну обладнання. Згідно вказаної специфікації відповідач зобов’язаний передати позивачу, у тому числі, 40 мережевих карт оптичних 1000Mb Intel PRO (п. 11 Специфікації).

На виконання Договору відповідач 21.11.2008 поставив відповідачу товар, у тому числі, мережеві карти оптичні 1000Mb Intel PRO у кількості 40 шт. вартістю 17 184 грн. з урахуванням ПДВ за накладною №1329860/1/1 від 21.11.2008.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній, актом № 425 від 21.11.2008 та довіреністю на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплату товару поставленого згідно накладної №1329860/1/1 від 21.11.2008 позивачем здійснено 27.11.2008, що підтверджується платіжним дорученням № 2436 від 27.11.2008.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Як свідчать обставини справи, при тестуванні отриманого товару (мережевих оптичних карт) встановлено їх невідповідність Специфікації до договору, а саме: замість інтерфейсу мережевих карт PCI Express x1, які відповідач зобов’язаний був передати за умовами Договору та Специфікації, відповідачем передані мережеві карти з інтерфейсом PCI 64.

Поставка мережевих карт, які не відповідають вимогам специфікації, відповідачем не заперечувалась, що також підтверджується Протоколом від 03.02.2009 засідання представників СБУ та ТОВ "О.Т.С." щодо вирішення проблемних питань, які виникли під час постачання засобів обчислювальної техніки згідно з Договорами від 16.09.2008 № 19/1-113д та від 24.12.2008 №19/1-231д.

На вказаному засіданні представників СБУ та ТОВ "О.Т.С." було вирішено, що в межах виконання умов Договору від 16.09.2008 № 19/1-113д відповідач до 05.02.2009 надасть позивачу детальну специфікацію мережевих карт, які є аналогічними або кращими за технічними характеристиками, вказаними у п. 11 Специфікації; після погодження позивачем специфікації мережевих карт, відповідач протягом 60 днів з дати погодження поставить одну мережеву карту позивачу для проведення тестових випробувань; у разі позитивних випробувань буде укладено додаткову угоду до Договору, в якій передбачатиметься заміна мережевих карт протягом 60 днів з дати позитивних випробувань.

Однак заміну поставлених мережевих карт на мережеві карти, що відповідають п. 11 Специфікації, відповідачем не здійснено. Зазначені обставини відповідач не заперечує.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 3 ст. 673 Цивільного кодексу України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо поставки товару, який би відповідав умовам договору та специфікації, позивач звернувся до відповідача з претензією № 19/1-1828 від 03.09.2009, в якій вимагав сплатити штрафні санкції, а також повернути позивачу кошти у розмірі 17184,00 грн., що були сплачені за мережеві карти.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідачем, останній не повернув позивачу кошти в сумі 17 184, грн., сплачені за мережеві карти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що згідно з умовами угоди від 29.12.2009 про припинення зобов’язань за договором повернення останнім коштів має відбутися лише після повернення товару судом не приймається, оскільки обов’язок щодо повернення коштів за поставлений товар в асортименті, що не відповідає умовам договору виник у відповідача в силу положень закону. Однак, суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутись до відповідача з вимогою, або з позовом до суду щодо повернення поставленого товару, який не відповідає умовам договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача повернути кошти в сумі 17 184,00 грн. сплачені за товар, який не відповідає умовам Договору № 19/1-113д від 16.09.2008, підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про зобов’язання виконати умови договору № 19/1-113д від 16.09.2002 щодо передачі відповідачем мережевих карт оптичних, визначених у специфікації до Договору.

29.12.2009 сторонами укладено угоду про припинення зобов’язань за Договором №19/1-113д від 16.09.2008.

Вказаною угодою сторони погодили, що у зв’язку з простроченням поставки товару відповідач перераховує протягом 3 банківських днів з дня набрання чинності вказаної угоди штрафні санкції у розмірі 2763,66 грн., після сплати штрафних санкцій позивач протягом 5 банківських днів повертає продавцю товар, що був отриманий за Договором –мережеві оптичні карти 1000Mb Intel PRO у кількості 40 шт., а відповідач приймає від позивача вказаний товар та протягом 3 банківських від дати повернення товару перераховує кошти у розмірі 17184,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 928 від 03.03.2010 відповідач перерахував позивачу штрафні санкції згідно угоди у розмірі 2763,66 грн.

Згідно з п. 4 Угоди сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами та обов’язками, що виникли за Договором, та претензій одна до одної не мають.

Відповідно до положень ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, у зв’язку з підписанням сторонами Угоди про припинення зобов’язань за Договором №19/1-113д від 16.09.2008, обов’язок відповідача щодо поставки товару, який би відповідав умовам Договору припинено, у сторін виникли нові зобов’язання пов’язані з укладенням вказаної угоди, а саме: у позивача виник обов’язок повернути товар, а у відповідача –повернути кошти, отримані за вказаний товар.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов’язання виконати умови договору № 19/1-113д від 16.09.2008 щодо передачі відповідачем мережевих карт оптичних, визначених у специфікації до договору задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на те, що вказана угода відсутня у позивача, та у зв’язку з цим, не може слугувати підставою для виникнення відповідних цивільних прав і обов’язків позивача, суд відхиляє, як необґрунтовані. Оригінал вказаної угоди оглянуто судом в судовому засіданні 11.04.2011; угода підписана з боку позивача і відповідача та скріплена печатками сторін; на виконання умов угоди відповідачем сплачено, а позивачем прийнято виконання зобов’язання щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 2763,66 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 601,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 2520,65 грн. та 3% річних у розмірі 453,37 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Згідно з п. 8.3 Договору за порушення строку поставки за договором відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товарів за кожен день, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.

Факт поставки відповідачем товару у строки, визначені договором, підтверджується матеріалами справи, зокрема накладною №1329860/1/1 від 21.11.2008, актом № 425 від 21.11.2008.

Однак під час тестування позивачем встановлено, що поставлений товар не відповідає умовам договору.

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку передачі товару в асортименті, що не відповідає умовам договору, а також за не заміну поставлених мережевих карт на мережеві карти, які б відповідали умовам договору, позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не надано, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд вважає також необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору № 19/1-113д від 16.09.2008 не передбачають зобов’язань відповідача щодо повернення грошових коштів в разі поставки товару, що не відповідає умовам договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення отриманих коштів. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю обладнання, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних втрат та 3% річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти отримані за поставлений товар, який не відповідає умовам договору, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання не грошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не сплатив державне мито за заявою про збільшення позовних вимог, то в цій частині державне мито підлягає стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених вимог на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "О.Т.С." (03151, м. Київ, вул. Очаківська, 5/6, ідентифікаційний код 30019225, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) повернути Службі безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 00034074) кошти, сплачені за поставлений товар, який не відповідає умовам договору, у розмірі 17184 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Т.С." (03151, м. Київ, вул. Очаківська, 5/6, ідентифікаційний код 30019225, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 00034074) державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.Т.С." (03151, м. Київ, вул. Очаківська, 5/6, ідентифікаційний код 30019225, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 69 (шістдесят дев’ять) грн. 84 коп.

5. Стягнути з Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 00034074) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 22 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова