Рішення № 14952554, 13.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.

Справа № 5010/178/2011-5/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх

при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Качан-07",

с. Щепанів, Козівський район, Тернопільська область, 47671

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша",

вул. Лісова,1, с. Копанки, Калуський район,

Івано-Франківська область,77330

про стягнення заборгованості в сумі 382254,96 грн. за договором купівлі-продажу зерна ріпаку № 53 від 27.07.10р., з яких: 49268,80 грн. - вартість недопоставленого товару, 113152,36 грн. - вартість витрат на усунення недоліків зерна ріпаку, 219833,80 грн. - вартість втраченого зерна, внаслідок проведення процедури "очистки і осушки".

за участю представників сторін:

від позивача: Кіндзерський Р.П. - директор

від позивача: Чернега Р.Т. - адвокат, (довіреність від 02.12.10р., посвідчення № 659

від 21.10.08р.)

від відповідача: Худзій Д.М. - юрист, (довіреність від 05.02.11р. )

Учасники судового засідання:

Тирик Л.М. - завідуюча лабораторією, довідка № 11 від 29.03.11р.

Слободянюк Р.Д. - державний інспектор Тернопільської обласної державної хлібної інспекції

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Качан-07", с. Щепанів, Козівський район, Тернопільська область звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша", с. Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 382254,96 грн. за договором купівлі-продажу зерна ріпаку № 53 від 27.07.10р., з яких: 49268,80 грн. - вартість недопоставленого товару, 113152,36 грн. - вартість витрат на усунення недоліків зерна ріпаку, 219833,80 грн. - вартість втраченого зерна, внаслідок проведення процедури "очистки і осушки".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.02.2011р.

22.02.2011р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.02.2011р.

Ухвалами суду від 28.02.11р., 15.03.2011р., 29.03.2011р. розгляд справи відкладався на 15.03.2011р., 29.03.11р., 13.04.2011р., відповідно.

За клопотанням сторін строк розгляду спору продовжено на 15 днів, про що зазначено в ухвалі від 29.03.2011р.

На підставі клопотання № 04 від 14.03.2011р., поданого представником відповідача здійснено технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу зерна ріпаку № 53 від 27.07.2010р. Відповідно до п.1.1 договору продавець (відповідач по справі) зобов'язався продати зерно ріпаку, а покупець (позивач по справі) зобов'язався прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару становить 1000 тонн +/- 10%. Ціна товару на момент підписання договору становила 3320,00грн. за одну тонну, в тому числі ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати. Позивач перерахував відповідачу до відвантаження 3320000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням № 99 від 28.07.2010р., що не заперечується відповідачем. На оплату відповідачем виставлявся рахунок-фактура № ДА-00000007 від 27.07.2010р. на суму 3320000,00грн.

Згідно п.3.1 договору № 53 від 27.07.2010р. показники товару повинні відповідати вимогам ДСТУ-4966-2008 "Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків, які він хоче стягнути з відповідача, вказує на те, що зерно ріпаку відповідало вологості встановленій п.5.2 ДСТУ-4966-2008 і становило 7-9%, що є нормою. Відповідач також вказує на те, що позивач є заготівельником зерна, а тому відповідач вважає, що він передав зерно позивачу для заготівлі. Крім того, відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що згідно що згідно п.2.1 Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 " Про затвердження інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його обробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" приймання зерна на зберігання, обробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Згідно п.6 Типового договору складського зберігання зерна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. №510 зерновий склад зобов'язаний: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій.

Як вбачається з Реєстрів наданих хлібозберігальним підприємством, воно прийняло зерно, яке згідно їх аналізів мало вологість більше 8%. Цим підтверджується, що зернозберігаюче підприємство при визначенні обмежувальних норм (кондицій) для насіння ріпаку керувалося саме таблицею 3 п.5.2 ДСТУ 4966:2008, згідно якої вологість допускається від 6 до 15%, а не таблицею 4, згідно якої вологість допускається від 6 до 8%.

ДСТУ 4966:2008 встановив норми вологості зерна ріпаку для продажу заготівельним підприємствам у розмірі від 6 до 15%, а відповідач не порушив цих норм.

Крім того згідно Примітки 1 Таблиці 3 п.5.2 ДСТУ 4966:2008 за узгодженням між споживачем і постачальником допускають вологість і вміст сміттєвої домішки в насінні ріпаку більше обмежувальних і за можливості доведення такого насіння споживачем до норм передбачених у таблиці.

А як вбачається з п.4.8 Договору №53 купівлі-продажу зерна ріпаку від 27 липня 2010р. покупцю до моменту підписання даного договору надано можливість оглянути товар, перевірити його якість, згідно п.3.2. Договору покупець до моменту підписання даного договору перевірив характеристики товару, передбачені п. 3.1 та жодних претензій по якості товару не має.

З наведеного ще раз випливає, що відповідач поставив зерно в межах норм, які встановлено ДСТУ 4966:2008, що позивач не мав претензій до якості ріпаку, іншими словами, що він погодився на ту якість зерна ріпаку, яке придбав, що передбачено нормами ДСТУ 4966:2008.

Продавець поставив зерно покупцю з вологістю в межах від 7 до 8%, що підтверджується зважувальними квитанціями.

Згідно ч.1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту

Порядок оцінки якості партії зерна, що приймається, передбачена п.1.11 ТОСТ 10852-86 розділу 1 Правила приймання.

Згідно п.1.11 ГОСТ 10852-86 при незгоді в оцінці якості заготовлюваного насіння між господарством і заготівельним підприємством проводять повторне визначення в присутності здавальника. При незгоді з результатами повторного визначення середню пробу в добовий строк направляють для контрольного аналізу в Державну хлібну інспекцію.

Згідно п.2.1 Договору №53 ріпак продавався на умовах ЕХW згідно Інкотермс 2000, тобто на умовах самовивозу від покупця. Таким чином, приймання товару відбувалося у місці розташування продавця у момент відвантаження кожної партії.

При відвантаженні зерна проводився відбір проб зерна та його оцінка якості. Позивач протягом липня-серпня 2010р. забрав 33 автомобілі зерна ріпаку проте жодного разу не заявляв незгоди з якістю зерна, що відвантажувався. Як випливає з матеріалів справи позивач вже прийнявши товар, тобто після вивезення зерна від продавця самостійно за відсутності представника продавця проводить відбір проб зерна і оцінку його якості. Таким чином, позивач порушив вимоги п.1.11 ГОСТ 10852-86, внаслідок чого відповідач на відміну від позивача не мав можливості контролювати правильність відбору проб зерна і оцінки його якості, а також був позбавлений можливості в добовий строк оспорити проведену оцінку якості у Державну хлібну інспекцію.

Згідно п. 2.8.2 середню пробу, відібрану від поставленої партії насіння, зберігають протягом 1 місяця, а при незгоді - до остаточного розгляду розбіжностей.

Враховуючи те, що остання машина ріпаку була відправлена в кінці серпня 2010р., а претензія позивача була складена тільки 9 листопада 2010р, а раніше жодних претензій не пред'являлося, то середні проби, відібрані від поставлених партій насіння, після спливу 1 місяця від визначення якості не збереглися. Таким чином, позивачем було порушено порядок оспорення оцінки якості поставленого зерна, а на даний момент провести оцінку якості поставленого зерна є неможливим.

Згідно п.3.2 Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування; забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

Відповідач також посилається на те, що згідно п.1.3 ГОСТ-10852-86 на кожну партію заготовлюваного насіння, що відвантажується господарством в автомобілі, чи автопоїзді допускається замість документа про якість видавати супровідний документ - товарно-транспортну накладну. Таким чином, стверджує відповідач, замість сертифіката якості ним видавались позивачу товарно-транспортні накладні та зважувальні квитанції (які виготовлені з самокопіюючого паперу, де було вказано вагу вантажу та його вологість).

Згідно ч.1 ст.688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Виходячи з наведеного відповідач продав зерно в межах норм, які передбачено ДСТУ, продавець поставив зерно покупцю з вологістю в межах від 7 до 8%, відповідач не погодившись із якістю товару порушив процедуру оспорення якості зерна, не повідомивши негайно про претензії. Це спричинило до неможливості для відповідача або покращити якість товару, або оскаржити висновки щодо якості в арбітражному порядку. Таким чином, наявні всі підстави для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, запрошених в судове засідання представників та оглянувши додатково подані докази, суддя встановив:

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу зерна ріпака №53 від 27.07.2010р.

Відповідно до виставленого рахунку-фактури № ДА-00000007 від 27.07.2010р. позивач оплатив відповідачу вартість 1000 тонн зерна ріпаку, що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 28.07.2010р. на суму 3320000,00грн.

Згідно п.4.3 договору приймання-передача товару здійснюється шляхом відвантаження партії товару та видачі видаткової накладної на кожну партію. Сторони домовились чітко дотримуватись наступних вимог: у видатковій накладній на кожну партію товару у графі про підтвердження факту отримання товару повинна ставити підпис особа, яка зазначена у дорученні на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданого покупцем.

Вимоги цього пункту договору сторонами не дотримано, так як продавець не виписував видаткові накладні, а доказом відвантаження насіння є товарно-транспортні накладні, в яких за отримання ріпаку розписувались водії, які перевозили зерно, а не особи, що мали доручення, виписане позивачем по справі.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється продавцем (відповідачем по справі) і за рахунок продавця.

Таким чином, жодних представників покупця (позивача по справі) при відвантаженні насіння не було. Посилання відповідача на те, що водіям до товарно-транспортної накладної

надавались зважувальні квитанції не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. В товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на зважувальні квитанції, а тому суд не може прийняти їх як доказ, що підтверджує вологість поставленого зерна ріпаку, тим більше, що не в кожній квитанцій вказані показники вологості.

Посилання відповідача на те, що позивач до підписання договору купівлі-продажу перевірив якість насіння ріпаку і жодних претензій до його якості не висловив також не може бути прийнятим до уваги з тих підстав, що ні позивачем, ні відповідачем не подано суду ніяких доказів про прийомку на місці відвантаження насіння по якості.

Представники позивача не були присутні при відвантаженні насіння, водії що його перевозили не є працівниками позивача, а тому не могли приймати його по якості.

Сторони в договорі не встановили на підставі яких нормативних актів повинна проводитись прийомка насіння. Як вбачається з матеріалів справи позивач здавав насіння на зерновий склад для збереження, про що свідчить договір складського зберігання зерна № 5 від 29.06.2010р. з приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс", яке в установленому порядку атестоване на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду (свідоцтво про атестацію № РХ-613/07 від 12.11.2007р. чинне до 11.11.2010р. і № РХ-946/10 від 11.11.2010р. чинне до 10.11.2013р.).

Як вказувалось вище, позивач складав отримане у відповідача насіння на Козівському ХХП в період з 30.07.2010р. по 14.09.2010р. м.Козова Тернопільської області.

При прийомці насіння, що перевозилось автомобілями від відповідача на Козівський ХХП, де воно мало зберігатись, була встановлена підвищена його вологість та засміченість, що зменшило загальну вагу насіння.

Ухвалами суду в судове засідання запрошувались представники Тернопільської обласної державної хлібної інспекції та виробничо-технологічної лабораторії ПАП "Агропродсервіс", які безпосередньо приймали участь в прийомці насіння ріпаку, що доставлялось автомобільним транспортом від відповідача.

Представник ПАП "Агропродсервіс" Тирик Людмила Миколаївна, яка працює на посаді завідуючої лабораторії підприємства - пояснила, що в липні 2010р. позивач почав здавати на Козівське ХХП насіння ріпаку, яке купив у відповідача. Вона була присутня при вивантаженні товару з автомобілів. Відповідно до своїх посадових обов'язків вона зобов'язана приймати насіння, яке вивантажується в склади для зберігання. При відборі проб і перевірці якості насіння ріпаку вона користувалась міжнародним стандартом 10852-86 "Семена масличньие. Правила прийомки и отбора проб". Як доказ прийомки спірного насіння в засіданні суду було представлено журнал № 49, в якому реєструється кількість зерна і насіння, яке поступає від різних постачальників чи продавців та вказується процент вологості насіння. Копії листків даного журналу подані до матеріалів справи (де продавцем вказано ТзОВ "Даноша"). Суду також подано копії реєстрів накладних на приймання зерна з визначенням якості по середньодобовому взірцю за липень-вересень 2010р., де вказана загальна вага нетто, лабораторний аналіз середньодобового взірця, показники якості вологості та сміттєвої домішки.

У зв'язку з незгодою власника (позивача) з прийомкою насіння лабораторією був запрошений представник Тернопільської обласної державної хлібної інспекції (Кременецький х/к), який 18, 21 серпня 2010р. відібрав проби з насіння , яке було доставлено від ТзОВ "Даноша" і проведено теханаліз.

За результатами аналізу та висновком (посвідчення №№ 46, 47, 48, 52, 53, 54 від 18, 21 серпня) підтверджено завищений відсоток вологості та засміченості насіння, що ще раз підтвердило неякісність відвантаженого товару відповідачем.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно неправильного використання в роботі лабораторії та держхлібінспектора таблиць № 1 та № 2 ДСТУ-4966-2008 "Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови" з тих підстав, що судом було направлено запит до компетентних органів стосовно порядку прийняття насіння позивачем і використання лабораторією та держхлібінспектором ДСТУ-4966-2008. На запит суду № 300 від 29.03.2011р. надано відповідь, згідно з якою розрахунок за насіння ріпаку проводиться відповідно до базисних норм (таблиця № 2) та класу (таблиця № 1). Зерно, яке доведено до базисних кондицій придатне для тривалого зберігання. Зазначено, що в даному випадку розрахунок за зерно слід проводити відповідно до таблиць № 2 та № 1 (лист - роз'яснення Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її на ринку № 33-5-1-11/451 від 07.04.2011р.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх доказів, які свідчать про те, що відповідач продав позивачу насіння з підвищеним рівнем вологості та засміченості, що призвело до збитків позивачу, у зв'язку з зменшенням залікової ваги насіння.

Держхлібінспектор Р.Д.Слободянюк, яка була запрошена в судове засідання пояснила суду, що вона підтверджує правильність відбору проб та результатів аналізу.

Посилання відповідача на те, що він не був залучений для участі в прийомці, а тому заперечує результати аналізів проб і не визнає своєї вини не приймається судом до уваги, оскільки позивачем представлений суду електронний лист направлений відповідачу 02.09.2010р., який свідчить про претензії позивача стосовно якості поставленого відповідачем товару, проте жодних реагувань з боку продавця не було подано.

Приймання товару проводилось за участі незаінтересованих фахівців, а тому в суду відсутні підстави не визнавати результати аналізів.

Згідно з п.5.1 договору № 53 від 27.07.2010р. у випадку порушення зобов'язання, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність визначену цим договором та у відповідності до законодавства України. Сторона, що порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні своїми діями збитки, в тому числі втрачену вигоду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач повинен відшкодувати збитки позивачу, які той поніс в результаті поставки йому товару неналежної якості, що призвело до зменшення кількості поставленого насіння.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають стягненню з відповідача витрати, які поніс позивач по оплаті за сушіння насіння та приведення його до кондиції з тих підстав, що в подальшому позивач міг включити ці витрати в ціну товару, який продав іншим покупцям.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Враховуючи ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір укладений (підписаний) є обов'язковим для виконання кожною із сторін.

Як вбачається зі змісту договору № 53 від 27.07.2010р. він по своїй природі і змісту є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець (позивач по справі) здійснив передоплату вартості купленого товару в повній сумі, доказів які б свідчили про приймання насіння по якості по місцю відвантаження сторонами суду не надано. Позивач стверджує, що такої прийомки не здійснював, а відповідач заперечуючи доводи позивача не подав суду документів, які б підтверджували зворотнє. Позивач прийняв товар за участю незаінтересованих осіб і встановив його неналежність. Посилання відповідача на те, що його не викликали на прийомку товару спростовується реєстром телефонних дзвінків, що подані позивачем та електронним листом, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 222 Господарського кодексу України встановлено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ст. 673 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 56 від 19.11.2010р. з вимогою про сплату заборгованості, на яку відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Посилання відповідача на несвоєчасність заявлення претензії не береться судом до уваги, так як вона заявлена в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача в недопоставці насіння та поставці товару з підвищеним рівнем вологості та засміченості, що підтверджено наявними в справі документами, а тому заявлений позов слід частково задоволити в сумі 49268,80грн. за недопоставку зерна та 219833,80 грн. вартості 66,215 тонн зерна, на яку зменшилась кількість насіння в результаті підвищеного рівня засміченості та вологості.

На підставі ст.49 Господарсько-процесуального кодексу України cудові витрати по справі слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 174, 222, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 655, 670, 673, 678 Цивільного кодексу України, ст.49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Качан-07", с. Щепанів, Козівський район, Тернопільська область, 47671до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша", вул. Лісова,1, с. Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область,77330 про стягнення заборгованості в сумі 382254,96 грн. за договором купівлі-продажу зерна ріпаку № 53 від 27.07.10р., з яких: 49268,80 грн. - вартість недопоставленого товару, 219833,80 грн. - вартість втраченого зерна, 113152,36 грн. - вартість витрат на усунення недоліків зерна ріпаку внаслідок проведення процедури "очистки і осушки" - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша", вул. Лісова,1, с. Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область, 77330 (код ЄДРПОУ 32464900) на користь Приватного підприємства "Качан-07", с. Щепанів, Козівський район, Тернопільська область, 47671 (код ЄДРПОУ 35452662) - 49268,80 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 80коп.) - вартість недопоставленого товару, 219833,80 грн. (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три грн. 80коп.) - вартість втраченого зерна, внаслідок проведення процедури "очистки і осушки", 2691,03грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто одну грн. 03коп.) - державного мита, 166,14грн. (сто шістдесят шість грн. 14коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні вимоги про стягнення 113152,36 грн. (сто тринадцять тисяч сто п'ятдесят дві грн. 36коп.), які становлять вартість витрат на усунення недоліків зерна ріпаку, а також поверненні судових витрат в сумі 1131,52грн. - державного мита та 69,86грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.З.Цюх

Повне рішення складено 18.04.2011р.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ І.В.Григорчук 18.04.2011р.

ь9